Візит Бога

Жив у одному селищі шевець. Жив він праведно, мав сильну віру. І ось перед одним із великих церковних свят шевець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити до храму. Як раптом, напередодні самого свята, наснилося йому, ніби чийсь голос, зовсім тихий і лагідний каже: «Якщо ти не зможеш прийти до мене, я прийду до тебе цього дня» .
Прокинувся шевець і зрадів: «Невже сам Господь завітає до мене?» - думав він.
Весь ранок він наводив порядок і чистоту вдома, готував святкові частування — як міг, так і готувався до приходу бажаного Гостя. І ось, під час підготовки він побачив за вікном хлопчика, що плаче. Покликавши його до себе, шевець спитав:
— Чому ти плачеш?
— У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені нема в чому ходити. А живемо ми в сім'ї бідно, а тому нові купити не зможемо…
Тоді шевець заспокоїв хлопчик і сказав:
— Давай мені черевики свої, я полагоджу тобі їх.
Через короткий час хлопчик, що весь сяяв від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, шевець продовжив свою справу.
Настав вечір. І ось приходить до нього бідна жінка і каже:
— Пробач мені, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити тобі мені нема чим... Але ходити без чобіт тепер не можна — холоду настав... Човець тільки посміхнувся і сказав:
—
Готові твої чоботи. Носи і не зношувати! — І віддав їх жінці, нічого не вимагаючи.
Наставала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, шевець сидів біля вікна і чекав на Господа, що прийшов до нього. Справа вже наближалася до сну, коли шевець, зажурившись від безплідного очікування, почав стелити собі ліжко. І тут у двері постукали.
Відкривши, шевець побачив перед собою мандрівника. Той сказав:
— Пусти мене переночувати до себе. Я весь день у дорозі, але податися мені нема до кого: ніхто до себе на ніч не пускає
. Давши відпочити подорожньому з дороги, шевець поклав його спати на свою постіль, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе:
— Мабуть, я виявився недостойним для Гостя, бо він так і не прийшов до мене сьогодні... Мабуть, він не удостоїв мене честі справити з ним цей великий святковий день, — з такими невеселими думками й заснув шевець.
І ось знову сниться йому, як той самий тихий голос каже йому:
— Я сьогодні приходив до тебе тричі, і щоразу ти мене привітно приймав.