Приймай себе

Приймай усе, як з Божої руки

Приймай усе, як з Божої руки,
Печалі, біди і випробування.
Лиш сили в Господа та мудрості проси,
І сповнить серця твого Він бажання.  

Життя – як нива простягнулось,
Стеблом родючим повниться воно, 
Яке плодами повне, аж зігнулось,
І жде Господніх жнив уже давно.  

А часом стерінь гостра ноги коле,
Й, здає...

Шляхи Твої не знані, наш Отець

Шляхи Твої не знані, наш Отець.
Через життя наше вони проходять.
Шляхами Ти Своїми нас ведеш,
І в них одних спасіння ми знаходим.

Нас випробував - чи вірні Тобі.
Як срібло у горнилі переплавив.
На наші стегна накладаєш сіть.
Крізь воду і вогонь ішов Ти з нами.

На волю виведеш нас завжди із біди,
Духовні очі відкриваючи в дороз...

НЕ ОБРАЖАЙСЬ!

Образили... навмисне, випадково...
Як ніби камінь кинули тобі.
І поселилась в серці печаль знову
Чи ти простив образу у собі?

Легко образитись. Простити – тяжче,
На перший погляд так здається нам.
Та прощати легше, а найтяжче –
Тримать сліди образ, неначе хлам.

Образившись лишаєшся спокою
І в серці біль, немов гаря...

Він мусив із небесного чертога

Він мусив із небесного чертога
Прийти у цей пропащий грішний світ, 
Де тільки хлів убогий ждав на Нього
І плин поневіряння хмурих літ. 

Він мусив доброхіть обрати долю
Наруги, глуму, злигоднів, страждань... 
Творець землі мав тут зазнати болю 
І замість поклоніння - бичувань... 

Він мусив безустанно крокувати...

О, сину Мій любий вернись, досить у світі блукати

О, сину Мій любий вернись,
досить у світі блукати.
Я все пробачу, тільки змінись,
спасіння хочу тобі дарувати.

Вернись, і Я обійму щиро,
без вагання, грішного прийму,
не почуєш смертний ти вирок,
а лише: "Ожив Мій син, якого люблю"

Чому ти досі в темноті,
коли у Мене так багато світла?
Невже краще жи...

Юрба розлючено ревіла, Злітали злобні крики знов

Юрба розлючено ревіла,
Злітали злобні крики знов,
Вона неначе знавісніла,
Як вела стратити Любов.

Ті, котрі вчора вистеляли
Дорогу одягом своїм,
Сьогодні "розіпни" кричали,
Любов розпясти треба їм.

Юрба, що вчора ще рядами
Сиділа й їла рибу й хліб,
Ревіла злими голосами:
"Достойний тільки...

Чи це мир, що в серці світить, Як спокійна зоря вночі блакитній?

Чи це мир, що в серці світить,
Як спокійна зоря вночі блакитній?
Чи це мир, що в душі осягнута,
Любов'ю Божою пронизана?

Чи це мир, коли гріхи забуті,
І простила небесна благодать?
Чи це мир, коли Богом воджені,
Ми крокуємо в світле майбуття?

Мир – це дар від Всемогутнього,
Що відкриває нам вічні небеса.

Звикли до Христа вже, не цінили...

Звикли до Христа вже, не цінили.
Думали, що з ними буде завжди.
Як на голову лилося миро,
Лиш лунало: "Що за марнотратство..."

Жінка лиш, у серці із подякою,
Все дорогоцінне, те що мала,
У передчутті із Ним прощання,
Миро вже на Нього виливала.

Ні, не знала що піде додому,
Що належить ще Йому страждати.
Просто...

Де Бог, коли в житті страждання?

Де Бог, коли в житті страждання?
Де Він, як зустрічаємо біду?
Чому Він допускає зло, розчарування?
Хіба не любить тих, кого створив для існування?

А Бог так любить, безкорисно й просто.
Він кожен ранок нам дає життя.
Його терплячі руки милість посилають
А люди, все як послугу сприймають.

Вони щоранку варять собі каву,
...

НЕ ПОРА ДРІМАТИ

Що́ снилося апостолам тоді,
Коли Ісус з тривогою молився,
І піт, як каплі крові, з Нього лився,
І руки опускалися слабкі?

Можливо, комусь снились небеса,
Хтось бачив уві сні себе великим,
А іншому приснився кінець віку,
А ще комусь - землі уся краса.

Журились учні - сон здолав усіх,
І про слова Ісусові забули......