Разом зустрічати старість

З віком ми дуже змінюємося. Фізичні немочі підривають наші сили. Глянувши в дзеркало, помічаємо, що з’являються нові зморшки, що сивіє волосся, можливо, що й самого волосся стає менше.

Часом може зраджувати пам’ять. Коли діти одружуються, а також коли з’являються внуки, ми розвиваємо нові взаємини. Для декого вихід на пенсію означає зміну ритму життя.

Фактично похилий вік може принести з собою багато випробувань (Проп. 12:1-8). Однак розгляньмо приклад Божих слуг. Хоча смерть зрештою забрала їх, вони набули знання і розуміння, які принесли їм багато задоволення в старості (Бут. 25:8; 35:29; Йов. 12:12; 42:17). Як їм вдалося залишатися щасливими, незважаючи на старіння? Безумовно, завдяки тому, що вони жили згідно з законами Божими, які сьогодні записані для нас у Святому Письмі (Пс. 119:105; 2Тим. 3:16,17).

У своєму посланні до Тита апостол Павло дав добрі вказівки людям похилого віку. Він писав: «Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п’янству, навчали добра» (Тит. 2:2-3). Ці слова можуть допомогти вам зустріти труднощі, які несе з собою похилий вік.

ПРИСТОСУЙТЕСЯ ДО САМОСТІЙНОСТІ СВОЇХ ДІТЕЙ

До змінених ролей у сім’ї потрібно пристосовуватися. Наскільки ж правдиві ці слова, коли дорослі діти залишають дім і одружуються! Для багатьох батьків це стає першим нагадуванням, що вони старіють. Хоча батьки й раді, що їхні діти досягли повноліття, вони часто турбуються, чи зробили все можливе для приготування своїх дітей до самостійності. До того ж вони сумують за своїми дітьми.

Зрозуміло, батьки продовжують турбуватися за благополуччя своїх дітей навіть після того, як ті залишають дім. «Я би так тішилася, коли б вони частіше давали про себе знати, коли б я була впевнена, що в них все в порядку», – каже одна мати. Один батько розповідає: «Коли дочка залишила дім, нам було нелегко. Нашій сім’ї дуже не вистачало її, бо ми завжди робили все разом». Як ці батьки звикли до відсутності своїх дітей? У багатьох випадках завдяки тому, що допомагали іншим людям.

Коли діти створюють власні сім’ї, роль батьків міняється: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:24). Визнання Божого принципу головування і належного порядку допоможе батькам правильно дивитися на речі: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова – чоловік, голова ж Христові – Бог. Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка» (1Кор. 11:3,11).

Одна подружня пара відчула пустку в житті, коли обидві дочки одружилися й виїхали з дому. Спершу чоловік ображався на зятів. Але, роздумуючи, усвідомив, що тепер дочки мають чоловіків, які відповідають за свої сім’ї. Тому, коли його дочки просили в нього поради, він питав їх, що думають їхні чоловіки, і тоді намагався підтримувати їхні рішення. Зараз зяті вважають його своїм другом і з радістю приймають від нього поради.

А що, коли молодята, хоча й не роблять чогось поганого, все ж не чинять так, як, на думку батьків, було б найкраще? «Ми завжди стараємося допомогти їм йти дорогами Божими, – пояснює одна пара, яка має одружених дітей, – але коли ми не погоджуємося з якимось їхнім рішенням, ми все одно приймаємо його і даємо дітям свою підтримку й підбадьорення».

У деяких азіатських країнах матерям буває особливо тяжко змиритися із самостійністю своїх синів, але розуміють, що розходжень між ними та їхніми невістками не так багато. Одна християнка каже, що самостійність її синів стала для неї «джерелом щораз більшої вдячності». Вона із захопленням спостерігає, як її сини керують власними родинами. З другого боку, це означало полегшення фізичного та емоційного навантаження, яке вона та її чоловік мають у похилому віці,

З роками щораз більше зміцнюйте любов одне до одного!

ЗМІЦНЮЙТЕ ПОДРУЖНІ ЗВ’ЯЗКИ

Досягаючи середнього віку, люди поводять себе по-різному. Деякі чоловіки змінюють стиль одягу, щоб виглядати молодшими, Багато жінок турбуються про зміни, які приносить із собою клімаксичний період. На жаль, декотрі люди середнього віку провокують заздрощі й ревнощі своїх подружніх партнерів, кокетуючи з молодшими особами протилежної статі. Однак побожні, старші чоловіки повинні бути розсудливими і приборкувати гріховні бажання. Зрілі жінки з любові до чоловіків також стараються підтримувати своє подружжя міцним.

Цар Лемуїл під натхненням записав похвалу «чеснотливій жінці», яка чинить своєму чоловікові «добро, а не зло, по всі дні свого життя», а чоловік не залишить без уваги те, що його дружина бореться з емоційними розладами. Любов спонукує до того, що «її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її» (Пр. 31:10,12,28).

Всі ті роки, поки ви виховували дітей, ви обоє, мабуть, з радістю відмовлялися від особистих бажань, щоб піклуватися про потреби дітей. Коли вони залишають дім, настає час знову зосередитися на подружньому житті. «Після того як наші доньки залишили дім, – каже один чоловік, – я знову почав залицятися до своєї дружини». Інший чоловік каже: «Ми турбуємося про здоров’я одне одного і нагадуємо одне одному займатися фізичними вправами». Щоб не почуватися самотніми, вони з дружиною запрошують у гості друзів. Так, вияв зацікавлення до інших людей приносить благословення, «бо жертви такі вгодні Богові» (Фил. 2:4; Євр. 13:2,16).

Не дозволяйте, щоб у спілкуванні між вами та вашим партнером росла прогалина. Відверто розмовляйте одне з одним. «Ми поглиблюємо взаєморозуміння турботою і увагою», – каже один сімейний чоловік, його дружина погоджується: «Тепер, у старшому віці, ми любимо посидіти за чаєм, порозмовляти, а також працювати разом». Ваша відвертість і щирість допоможуть зміцнити подружні узи, зробити їх здатними витримувати тиск сатани – нищителя родин.

РАДІЙТЕ СВОЇМИ ВНУКАМИ

«Корона для старших – онуки, а пишнота дітей – їхні батьки» (Пр. 17:6). Спілкування з ними може приносити багато задоволення, радості й підбадьорення. Біблія схвально відгукується про Лоіду, бабусю Тимофія, яка разом з донькою Евнікією ділилася з маленьким онуком своєю щирою вірою. «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2Тим. 1:5; 3:14-15).

Дідусі й бабусі, ви можете зробити багато доброго для своїх онуків у цій особливій галузі. Ви ділилися знанням про Бога зі своїми дітьми. Тепер ви можете робити подібне для ще одного покоління! Багато маленьких дітей із захопленням слухають, як дідусь чи бабуся розказують їм різні історії. Звичайно, ви не можете перебирати на себе відповідальності батька і матері пильно навчати своїх дітей, але ви можете доповнювати їхні зусилля. Хай же ваші молитви будуть такі, як у псалмоспівця: «А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!» (Пс. 71:18; 78:5-6).

На жаль, деякі дідусі й бабусі так пестять онуків, що наживають собі проблем зі своїми дорослими дітьми. Однак, ваша щира доброзичливість може спонукати внуків довіритися вам, коли вони не можуть відкритися своїм батькам. Деколи діти надіються, що їхні поблажливі дідусь чи бабуся підтримають їх, коли вони не хочуть слухати батьків. Що тоді? Якщо необхідно, можете запропонувати внукам, що ви самі підготуєте їхніх батьків до розмови з ними. Діліться з онуками своїм багатолітнім досвідом. Ваша щирість і відвертість принесуть їм багато користі. Дійте мудро і заохочуйте внуків бути відвертими зі своїми батьками, «щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній» (Еф. 6:1-3).

ПРИСТОСОВУЙТЕСЯ ДО ВІКУ

З роками ви помітите, що не можете робити усього того, що робили раніше і що хотіли б робити зараз. Як можна зжитися зі старінням? Внутрішньо ви, можливо, почуваєтеся 30-літніми, але дзеркало показує іншу реальність. Не знеохочуйтеся: «Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя»; «А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!» (Пс. 71:9,14).

Багато людей заздалегідь готуються збільшити свою участь у прославленні Бога після виходу на пенсію. «Я наперед спланував, що мені робити, коли донька закінчить школу», – пояснює один пенсіонер. «Я постановив поширювати Боже Слово і продав своє підприємство, щоб звільнитися для повноцінного посвячення Богові». Якщо ви наближаєтеся до пенсійного віку, хай вас потішають слова нашого Всемогутнього Творця: «Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму» (Іс. 46:4).

Пристосуватися до життя на пенсії не завжди легко. Апостол Павло радив старшим чоловікам бути «тверезими», тобто взагалі бути стриманими і не піддаватися схильності шукати легкого життя. Режим і самодисципліна тепер можуть бути навіть потрібнішими, ніж раніше. Тому завжди чимось займайтеся, у ділі Господнім, «знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі» (1Кор. 15:58). Розширюйте свої можливості допомагати іншим. Багато християн роблять це. Незважаючи на вік, будьте «здорові у вірі, у любові, у терпеливості» (Тит. 2:2).

ЯК ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ ПОДРУЖНЬОГО ПАРТНЕРА

Це сумний, але правдивий факт, що подружніх партнерів з часом розлучає смерть. Овдовілі християни впевнені, що знову побачать їх (Ів. 11:11,25). Але втрата все-таки тяжка. Як же її пережити?

Допомогти може приклад однієї жінки з біблійних часів. Анна овдовіла після семи років подружнього життя, і під час подій, про які ми читаємо, їй було вже 84 роки. Звичайно, вона горювала за своїм чоловіком. Що допомогло їй пережити втрату? Вона служила Богові в храмі день і ніч (Лк. 2:36-38). Молитовне служіння вдови, безумовно, стало чудовим ліком від її горя та самотності.

«Найбільшим випробуванням для мене було те, що я не мала з ким поговорити, – пояснює 72-літня жінка, яка овдовіла десять років тому. – Мій чоловік був добрим слухачем. Ми часто розмовляли про своє християнське служіння».

Інша вдова каже: «Правда, час гоїть, але, на мою думку, точніше було б сказати, що гоїть правильне використання часу. Зараз я в стані більше допомагати іншим». Один 67-річний вдівець погоджується з цим: «Набагато легше пережити втрату, коли потішаєш інших».

БОГ ЦІНУЄ ПОХИЛИХ ВІКОМ

Хоча смерть забирає дорогого партнера, Господь завжди залишається вірним і надійним. «Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!» (Пс. 27:4).

«Шануй вдів, удів правдивих» (1Тим. 5:3). Поради після цього заклику вказують, що достойним вдовам, які не мають близьких родичів, можливо, потрібна матеріальна підтримка. Однак, вказівка «шанувати» означає також цінувати їх. Яку ж чудову потіху побожні вдови і вдівці можуть отримати від усвідомлення того, що Господь буде їх підтримувати! (Як. 1:27).

«Сивизна – то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности» (Пр. 16:31; 20:29). Тому, одружені ви чи знову самотні, продовжуйте ставити Бога на перше місце. Тоді ви вже сьогодні матимете добре ім’я в Бога і надію на вічне життя у світі, де не буде більше страждань похилого віку (Пс. 37:3-5; Іс. 65:20).

Як наступні біблійні принципи допоможуть парам, які разом зустрічають старість?

1. «Корона для старших – онуки» (Пр. 17:6).
2. У старшому віці можуть з‘явитися нові можливості служити Богові (Пс. 71:9,14).
3. Старших віком заохочується бути «тверезими» (Тит. 2:2).
4. Незважаючи на глибокий смуток, овдовілі партнери можуть знайти потіху в Біблії (Ів. 11:11,25).
5. Бог цінує вірних осіб похилого віку (Пр. 16:31).