Виховуйте дитину змалку

«Діти – спадщина Господня», – з вдячністю вигукнув один батько близько 3000 років тому (Пс. 127:3). Справді, радість батьківства є цінною нагородою від Бога, і її може отримати більшість одружених людей. Однак, люди, які стають батьками, швидко з’ясовують, що, окрім радості, батьківство приносить із собою відповідальність.

Особливо сьогодні виховання дітей стало складною справою. Але багато людей справляються з цим успішно, бо: «коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!» (Пс. 127:1). Чим точніше ви дотримуєтеся вказівок Всевишнього, тим кращими батьками станете. Біблія каже: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Пр. 3:5). Чи ви готові слухатися порад Господа, приступаючи до 20-літнього призначення виховувати дитину?

ПРИЙМАЙТЕ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОГЛЯД

У багатьох домах по цілому світі чоловіки вважають виховання дітей головним чином жіночою справою. Це правда, що Боже Слово відводить батькові роль головного годувальника сім’ї, але також вказує на його відповідальність вдома: «Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім» (Пр. 24:27). У Божих очах і батько, і матір несуть однакову відповідальність за виховання дітей (Пр. 1:8-9).

Як ви ставитеся до своїх дітей? Відомо, що в Азії «дівчатка народжуються на світ небажаними». Упередження проти дівчаток, згідно з повідомленнями, все ще зустрічається в Латинській Америці, і то навіть серед «більш освічених сімей». Але річ у тім, що дівчатка не є другосортними дітьми. Діти, які народилися, це «діти, що їх з ласки дарував Бог» (Бут. 33:1-5; 37:35). Подібно й Ісус благословляв усіх «діток» (хлопчиків та дівчаток), яких приводили до Нього (Мт. 19:13-15).

Чи у вашій місцевості вважається, що жінка повинна народити якомога більше дітей? Рішення про кількість дітей у сім’ї по праву приймає сама подружня пара. Але що, коли в батьків не вистачає коштів на харч, одяг та освіту для багатьох дітей? Безумовно, подружжя повинно брати це до уваги, приймаючи рішення про величину своєї сім’ї. Декотрі пари, які не можуть утримувати своїх дітей, покладають відповідальність за їхнє виховання на родичів. Чи бажано так робити? Не дуже. До того ж це не звільняє батьків від обов’язку перед їхніми дітьми: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри» (1Тим. 5:8). Відповідальні пари намагаються планувати, скільки в них буде «домашніх», так щоб бути в стані «дбати про домашніх». Чи можуть вони користуватися засобами запобігання вагітності? Це не просте рішення для подружньої пари. Адже наука Церкви забороняє використання контрацептивних засобів. Тим більше методи, які передбачають будь-яку форму аборту, категорично суперечать заповідям Божим. Бог є «джерело життя» (Пс. 36:10). Тому знищення зачатого життя рівносильне душогубству (Вих. 21:22-23; Пс. 139:16; Єр. 1:5). Єдиним дозволеним методом регулювання народжуваності є природний метод. «Бо кожен нестиме свій власний тягар» (Гал. 6:5).

ДБАЙТЕ ПРО ДИТИНУ

Навчання дітей – це ще один великий обов’язок батьків: «Привчай юнака до дороги його» (Пр. 22:6). Але коли слід починати навчання? Дуже рано. Апостол Павло зауважив, що Тимофія навчали «з дитинства» (2Тим. 3:15), з дуже раннього віку – і це правильно. Раннє дитинство – ідеальний вік починати навчання. Навіть у такому віці діти прагнуть знань.

«Я полюбила свою дитину з першого погляду», – каже одна мати. Так скаже більшість матерів. Такий чудовий зв’язок між матір’ю і дитиною зростає після народження з кожною хвилиною, яку вони проводять разом. Годування поглиблює цей зв’язок (пор.: 1Сол. 2:7). Для задоволення емоційних потреб дитини вкрай необхідно, щоб мати голубила її та розмовляла з нею (пор.: Іс. 66:12). А що ж батько? Він також повинен розвивати з дитиною близький зв’язок. Добрий батько підтримує теплі, ніжні взаємини зі своєю дитиною від самого початку її життя. «Виявляйте багато любові, – каже один батько. – Обійми й поцілунки ще не пошкодили жодній дитині».

Але дитині потрібно ще чогось. Від самого народження її мозок готовий сприймати і запам’ятовувати інформацію, а батьки є головним її джерелом. Візьмемо для прикладу мову. Дослідники кажуть, що вміння дитини говорити й читати «вважається тісно пов’язаним з ранніми взаємовідносинами дитини і батьків». Розмовляйте з дитиною і читайте їй від раннього віку. Невдовзі вона захоче наслідувати вас, і ви навчите її читати. Мабуть, вона буде читати ще до школи. Це особливо корисне в країнах, де не вистачає вчителів, а класи переповнені.

Найголовнішою турботою християнських батьків є задоволення духовних потреб дитини (пор.: Втор. 8:3). З якою метою? Щоб допомогти дитині будувати християнську особистість, фактично «зодягнутися в нового чоловіка» (Еф. 4:24). Для цього їм слід розглянути, які будівельні матеріали й методи будування будуть придатними.

ПИЛЬНО НАВЧАЙТЕ ДИТИНУ ПРАВДИ

Якість будівлі до великої міри залежить від типу матеріалів, використаних при будівництві. Особистість найкраще будувати з «золота, срібла, дорогоцінного каміння» (1Кор. 3:10-12). Вони символізують такі риси, як віра, мудрість, здатність розрізняти, вірність і відданість, повага й зберігання заповідей Божих (Пс. 19:8-12; Пр. 2:1-6; 3:13-14). Як же батькам допомогти своїм дітям розвивати ці риси з раннього дитинства? Дотримуючись досить давнього способу.

Незадовго перед тим, як ізраїльтяни увійшли в Обітовану землю, Господь Бог сказав до ізраїльського народу: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Втор. 6:6-7). Так, батькам потрібно бути прикладом, товаришами, партнерами та вчителями в спілкуванні з дітьми.

Будьте прикладом. Спочатку Господь сказав: «Ці слова… мусять бути в твоєму серці». Тоді додав: «Пильно навчиш цього синів своїх». Отже, побожні риси повинні спершу бути в серці в батьків. Батьки мусять любити правду і жити нею. Тільки тоді вони зможуть досягнути серця дитини (Пр. 20:7). Чому? Бо на дітей більше впливає те, що вони бачать, ніж те, що чують (Лк. 6:40; 1Кор. 11:1).

Будьте товаришем. Господь Бог наказав батькам в Ізраїлі говорити з дітьми, коли «сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою». Це означає проводити час зі своїми дітьми, хоч би якими зайнятими ви були. Ісус, очевидно, вважав, що діти заслуговують на час для Нього. Люди «поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них». Як реагував на це Ісус? «І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Мр. 10:13,16). Він приділив цим дітям час і увагу. Який чудовий урок!

Будьте партнером у спілкуванні. Якщо ви приділяєте час своїй дитині, це допоможе вам у спілкуванні з нею. Чим більше ви спілкуєтеся, тим краще будете розуміти, як розвивається її особистість. Але пам’ятайте, спілкуватися не означає тільки говорити. Одна матір з Бразилії сказала: «Мені було необхідно розвинути вміння слухати, слухати серцем». Її терпеливість принесла плоди, коли син почав ділитися з нею своїми почуттями.

Дітям потрібен «час реготати… і час танцювати», тобто час розваг і відпочинку (Проп. 3:1,4; Зах. 8:5). Дуже добре, коли батьки і діти відпочивають разом. Сумно, що в багатьох домах відпочивати означає дивитися телевізор. Хоча деякі телепрограми цікаві, багато з них руйнують високі цінності, до того ж телевізор відволікає від спілкування в родині. Чому б не зайнятися зі своїми дітьми чимось творчим? Співайте пісні, грайте в ігри, зустрічайтеся з друзями, відвідуйте цікаві місця. Такі заняття сприяють спілкуванню.

Будьте вчителем. Перше сам «люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю» (Втор. 6:5). Тоді навчиш цих слів своїх дітей. Повчайте з метою розвинути в дитині щиру любов до Бога та Його законів (пор.: Євр. 8:10). Головний спосіб, яким ви допоможете дітям розвинути побожну особистість, – це постійно говорити про Нього.

Більшість батьків знають, що дитячому серцю нелегко прищепити знання: «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного» (1Пет. 2:2). Багато людей не мають природного жадання духовної поживи. Батькам, можливо, треба буде знайти способи розвинути його у своїх дітях.

Ісус торкався сердець за допомогою притч (Мр. 13:34; Лк. 10:29-37). Цей навчальний метод, особливо ефективний у роботі з дітьми. Навчайте біблійних заповідей, застосовуючи яскраві й цікаві історії. Старайтеся викликати в дітей цікавість. Давайте їм використовувати фантазію і малювати або розігрувати біблійні події. Замість того, щоб просто повідомляти про Божі закони, ставте запитання. Чому Бог дав цей закон? Що станеться, коли ми будемо його дотримуватися? Що станеться, коли ми не будемо його дотримуватися? Такі запитання допомагають дитині думати і розуміти, що Божі закони практичні й добрі (Втор. 10:13).

Якщо ви будете прикладом, товаришем, партнером у спілкуванні і вчителем, то з ранніх років допоможете своїй дитині розвинути близькі особисті взаємини з Богом та ближніми. Ці взаємини допоможуть дитині стати щасливим християнином. Вона старатиметься жити відповідно до своєї віри, не зважаючи навіть на тиск ровесників і спокуси. Завжди допомагайте дитині дорожити такими цінними взаєминами (Пр. 27:11).

НЕОБХІДНІСТЬ ВИХОВАННЯ В ПОСЛУСІ

Під вихованням у послусі розуміється навчання, яке виправляє розум і серце. Діти потребують його постійно: «Виховуйте їх (дітей) в напоминанні й остереженні Божому» (Еф. 6:4). Батькам слід виховувати своїх дітей з любов’ю, так як Господь чинить з нами (Євр. 12:4-11). Виховувати з любов’ю можна і словом: «Навчання послухайте й мудрими станьте» (Пр. 8:33). Як же виховувати дітей у послусі?

Деякі батьки думають, що виховання дітей зводиться тільки до погроз, дорікань, навіть образ. Проте апостол Павло застерігає: «А батьки, не дратуйте дітей своїх» (Еф. 6:4). Кожен християнин повинен бути «привітним до всіх… навчав би противників із лагідністю» (2Тим. 2:24-25). Хоча християнські батьки усвідомлюють потребу виявляти твердість, вони все-таки повинні пам’ятати ці слова, виховуючи своїх дітей. Але деколи слів недостатньо і може виникнути потреба в покаранні (Пр. 22:15).

Різні діти вимагають різного виховання. Декого не вдається «словами… поправити». Для них періодичне покарання за непослух може бути рятівним (Пр. 17:10; 23:13-14; 29:19). Однак, дитина повинна розуміти, чому її карають. «Різка й поука премудрість дають» (Пр. 29:15). Крім того, покарання має обмеження. «Тебе покараю за правом» (Єр. 46:28). Не схвалюється шмагання в гніві чи жорстоке биття, від якого в дитини залишаються синці або навіть рани (Пр. 16:32).

Батьківське покарання в будь-якій доцільній формі ніколи не повинно залишати в дитини відчуття, що її відкинули (Кол. 3:21). Швидше, дитина має усвідомлювати, що батько чи мати карають її, бо вони з нею, на її стороні.

ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ ПОКАРАННЯ

Один з ефективних способів покарання – це дати дитині відчути прикрі наслідки неправильної поведінки. (Гал. 6:7; пор.: Вих. 34:6-7). Коли, наприклад, дитина зробить безлад, найкраще вона зрозуміє урок, якщо їй самій доведеться прибирати. Вона повелася з кимось несправедливо? Вимога вибачення може виправити її поганий нахил. Ще однією формою покарання є тимчасове позбавлення якихось привілеїв, щоб вона зрозуміла, чого від неї вимагають. Таким чином, дитина вчиться, що дотримуватися правильних принципів – мудро.

ЗАХИЩАЙТЕ ДИТИНУ ВІД НЕБЕЗПЕКИ

Багато дорослих згадують дитинство з радістю. Вони пригадують відчуття теплоти й захищеності, впевненості, що їхні батьки доглядатимуть їх за будь-яких обставин. Батьки хочуть, щоб їхні діти почувалися саме так, але сьогодні в цьому зіпсутому світі оберігати дітей стало набагато важче.

Останніми роками зросла одна потворна небезпека – сексуальні посягання на дітей. У Малайзії за десять років кількість повідомлень про такі випадки збільшилася в чотири рази. У Німеччині кожного року близько 300 000 дітей стають жертвами зґвалтування, а, згідно з одним дослідженням, в одній країні Південної Америки щорічна кількість таких жертв сягає жахливої цифри: 9 000 000! На превеликий жаль, більшість цих дітей зґвалтовано в їхніх домах, причому людьми, яких вони знають і яким довіряють. Але діти повинні мати сильний захист – батьків. Як же батькам оберігати своїх дітей?

Оскільки досвід показує, що легкими жертвами частіше стають діти, слабо ознайомлені з питаннями сексу, головним запобіжним заходом є навчання дитини ще в юному віці. Знання може оберегти «від злої дороги, від людини, що каже лукаве» (Пр. 2:10-12). Яке саме знання? Знання і розуміння, що є морально правильним, а що – ні. Також знання, що деякі дорослі роблять погане і що діти не повинні слухати, коли їм пропонують щось неналежне (пор.: Дан. 1:4,8; 3:16-18). Не обмежуйте таке навчання однією розмовою. Більшість дітей потребує, щоб їм повторили урок, тоді вони його добре запам’ятають. Коли діти підростуть, батько з любов’ю поважатиме сферу особистого життя своєї дочки, а матір – сина, зміцнюючи цим у своїх дітей відчуття пристойного. І звичайно, одним з найкращих способів охорони від зґвалтування є пильний нагляд з боку батьків.

ШУКАЙТЕ БОЖОГО КЕРІВНИЦТВА

Безумовно, виховання дитини змалку – справа нелегка, але віруючі батьки не мусять займатися цим самі. Треба просити ради в Бога стосовно виховання своєї дитини, і Бог дасть відповідь на молитви (Суд. 13:8; 12; 24).

Бути батьком чи матір’ю – важка праця, але вона дуже винагороджується. Одна християнська пара з Гавайських островів каже: «Ви маєте 12 років на виконання своєї праці перед переломним підлітковим віком. Але якщо ви докладали усіх зусиль, дотримуючись Божих заповідей, то пожнете радість і мир» (див. Пр. 23:15-16).

Які наступні настанови допоможуть батькам виховувати дітей?

1. Покладайтеся на Бога (Пр. 3:5).
2. Усвідомлюйте свою відповідальність (1Тим. 5:8).
3. Бог є люблячим Отцем (Пр. 8:22,30).
4. Батьки відповідальні за навчання своїх дітей (Втор. 6:6,7).
5. Дітям необхідне виховання в послусі (Еф. 6:4).