Кращий приклад

Кажуть, що сьогодні сім’я перебуває в кризі. З цим легко погодитися, зважаючи на кількість розлучень, а також на те, як живе багато сімей, в яких панує не мир і злагода, а дух суперництва і боротьби. Тобто такі сім’ї являють собою не затишний сховок, де людина може дійсно по-справжньому відпочити, а справжню арену боїв без правил, де кожен намагається довести свою правоту і вирвати перемогу за будь-яку ціну. Але навіщо все це? Навіщо така «перемога», «перевага», доведення своєї «правоти», єдино «правильної» думки, якщо за них доводиться платити таку ціну? Зокрема, миром у сім’ї, який є необхідною складовою сімейного щастя.

Кому яке буде діло, що один з розлученого подружжя був правим, а другий – ні? Переважну більшість людей завжди цікавлять власні проблеми, а чужі – це лише тема для обговорень, але не привід для співчуття. Та нехай навіть знайдеться хтось, хто буде готовий співчувати (зазвичай – це батьки), хіба це втамує біль втрати, жаль за прогаяні роки? Тому варто берегти шлюб, йти на певні поступки, і, саме головне, будувати шлюб за біблійними принципами, а не за порадами модних консультантів. Адже консультантів передусім хвилює їх власний заробіток, популярність їх ідей, а Бога – сімейне щастя Його улюблених чад.

І це не дивно, адже «Бог є любов» (1Ін. 4:8). Проте про це дехто не знає, дехто забуває (хоча як таке можна забути?!), а ще дехто не сприймає всерйоз і через те багато хто намагається в сімейних відносинах керуватися власним розумом, а не біблійними порадами.

«Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій» (Пр. 3:5), – подібними напученнями буквально всіяна Біблія, проте більшість людей не зважає на них. Не зважає через те, що не бере до рук цієї Богом натхненної книги, або ж вважає, що вони точно добре знають, що чинять, і тому не потребують Божих порад. Щойно сказане може різати слух, проте так часто і відбувається, якщо поглянути до чого доводять люди власні сім’ї своїм свавіллям, намаганням довести свою «правду» поза всяк ціну.

Про подібне пишуть, кажуть не так часто. У світі – через небажання визнавати свою безсилість перед лавиною, якщо не цунамі розлучень, а в церковних колах – через концентрацію уваги на тому, як слід будувати подружні відносини, тобто як треба правильно робити, бо як не варто робити – вчить світ. Стратегія цілком вірна, але хто нагадає світу про хибність його поглядів, як не Церква?

«Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; i будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:8), – тепер завдання, яке поклав Господь свого часу на апостолів, перейшло до нас. Чому не свідчити світу про Христа, про мир, який Він дає, власним прикладом, своїм сімейним життям? Кращого прикладу годі шукати.