Основа віри

„А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду” (Євр. 11:6).

Віра християнина будується на підставі існування Бога і знання про те, що Він ставиться до тих, хто шукає Його інакше, ніж до тих, хто не шукає Його. Якщо ми дійсно віримо в це, то догоджаємо Богові, бо шукаємо Його. Шукання Бога має на увазі:

• пізнання Його волі,
• послух Йому і
• віру в Його обіцяння.

Ці три компоненти повинні супроводжувати нас щодня впродовж усього життя.

На жаль, багато християн довели вчення про віру до крайнощів, що суперечать Біблії, особливо коли справа стосується матеріального досягнення успіху. Через це багато хто з насторогою ставиться до вчень на цю тему. Але ми не повинні переставати пити воду тільки через те, що хтось потонув у калюжі. Ми можемо вивчати Писання, дотримуючи баланс. Біблія дуже багато чому вчить на цю тему і Бог хоче, щоб ми тренували нашу віру в досягненні Його обіцянь.

Ісус залишив нам приклад віри в Бога і чекає від Своїх учнів наслідування Свого прикладу. Так само служитель, що виховує учнів, служить прикладом сподівання на Бога і учить своїх учнів вірити в Божі обіцяння. Це життєво необхідно. Без віри не лише не догодиш Богові, без неї не отримаєш відповідей на свої молитви (див. Мф. 21:22; Як. 1:5-8). Писання ясно свідчить, що той, хто сумнівається, втрачає благословення, які отримує вірний. Ісус сказав: “Все можливе віруючому” (Мк. 9:23).

Визначення віри

Біблійне визначення віри записане в посланні до Євреїв 11:1: “Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому“.

Англійський варіант цього вірша звучить наступним чином: «Віра є впевненість у тому, на що сподіваєшся, і впевненість у тому, чого не видно».

З цього визначення ми можемо виділити кілька характеристик віри. По-перше, той, у кого є віра, має упевненість. Упевненість відрізняється від надії. Віра є “впевненість у тому, на що сподіваєшся”. У надії завжди є місце сумніву. Надія завжди каже: “Можливо”. Наприклад, можна сказати: “Сподіваюся, що сьогодні піде дощ і поллє мій сад”. Мені потрібен дощ, але я не впевнений, що він піде. Віра ж, на відміну від надії, завжди несе в собі упевненість, це “впевненість у тому, на що сподіваєшся”.

У біблійній вірі немає елементів сумніву. Вона не залишає місця жодним іншим варіантам, крім того, який обіцяв Бог.

Віра – це впевненість у невидимому

Визначення, записане в Євр. 11:1 також свідчить, що віра – це “впевненість у невидимому“. Тому, якщо ми бачимо, або усвідомлюємо щось за допомогою наших п’яти органів чуття, то віри для цього не потрібно.

Припустимо, що людина каже вам: “З причин, яких я не можу зараз пояснити, я вірю, що у вас в руках знаходиться книга”. Ви відразу ж подумаєте, що в цієї людини є якісь відхилення. Ви відповісте: “А навіщо вам вірити, що в мене в руках книга, якщо ви і так її бачите?”

Віра належить до області невидимого. Наприклад, у мить, коли я пишу ці рядки, я вірю, що поряд зі мною знаходиться ангел. Я упевнений у цьому. Але чому я такий упевнений? Можливо, я бачу його? Ні. Можливо, я відчуваю його? Ні. Якби я бачив або відчував ангела, то мені не потрібно було б у це вірити – я б знав це.

Чому ж я такий упевнений у присутності ангела? Моя упевненість ґрунтується на обіцяннях Божих. Псалом 33:8 каже: “Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх“. У мене немає жодних доказів, окрім віри в Слово Боже. Це і є справжня біблійна віра – “впевненість у невидимому”. Світські люди часто кажуть: “Побачу – повірю”, але в Божому царстві все навпаки: “Повірю – побачу”.

Коли ми віримо в Божі обіцяння, обставини часто хочуть змусити нас засумніватися в них. Іноді ми проходимо через період, коли здається, що Бог не виконує Своїх обіцянок, бо ситуація не міняється. У таких випадках нам просто потрібно протистояти сумнівам, стояти у вірі, зберігати упевненість у серці в тому, що Бог завжди тримає Своє слово. Він не може збрехати (див. Тит. 1:2).

Як ми набуваємо віри?

Оскільки віра ґрунтується тільки на Божих обіцяннях, існує тільки одне її джерело – Слово Боже. Писання каже: “Віра від слухання, а слухання від слова Божого” (Рим. 10:17). Боже Слово розкриває Його волю. Ми можемо вірити тільки тоді, коли знаємо Його волю.

Отже, для того, щоб мати віру, потрібно почути (чи прочитати) Боже обіцяння. Віра не приходить завдяки молитві, посту чи покладанню рук. Вона приходить тільки від слухання Божого Слова. І навіть після того, як ви почуєте його, вам доведеться прийняти рішення – вірити в нього чи ні.

Окрім того, що ми набуваємо віри, вона може ще і рости. Біблія каже про різні рівні віри – від маленької до такої, що пересуває гори. Віра росте за умови її підживлення і застосування, точно так, як і м’язи. Ми повинні постійно живити нашу віру роздумами про Слово Боже. Ми повинні застосовувати віру в діях, до дрібниць заснованих на Слові Божому. Сюди входять і часи випробувань, проблем і тривог. Бог не хоче, щоб Його діти про щось піклувалися. Він хоче, щоб вони сподівалися на Нього в будь-якій ситуації (див. Мф. 6:25-34; Флп. 4:6-8; 1Пет. 5:7). Відмова від занепокоєння – це тільки один спосіб, яким ми можемо вправляти нашу віру.

Якщо ми дійсно віримо в те, що сказав Бог, то наші дії відповідатимуть нашій вірі. Якщо ви вірите, що Ісус є Син Божий, то діятимете і говоритимете, як людина, яка вірить у це. Якщо ви вірите, що Бог забезпечить усі ваші потреби, то і діятимете відповідно. Якщо ви вірите, що Бог хоче зцілити вас, то і ваші дії витікатимуть з вашої віри. Біблія повна прикладів, коли люди посеред важких обставин діяли відповідно до своєї віри в Бога і відбувалися чудеса.

Сердечна віра

Біблійна віра живе не в думці, а в серці. Павло пише: “Серцем вірують…” (Рим. 10:10). Ісус сказав: “Якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, – буде йому, що тільки скаже” (Мк. 11:23).

Цілком можливо, що голова сумніватиметься, а серце – все одно буде вірувати і отримувати обіцяне Богом. У більшості випадків, коли ми намагаємося повірити в Божі обіцяння, наш розум перебуває під впливом фізичних почуттів і сатанинської брехні. У такі часи потрібно замінити сумніви на Божі обіцяння і триматися за них твердою і невідступною вірою.