Що таке християнська радість

Джон Пайпер,
доктор богослов'я, пастор

Як нам жити, щоб разом з Богом ми могли прославити Бога? Як же нам підкоритись меті Творця Всесвіту, Який створив усе заради Себе? Заради того, щоб показати і звеличити Свою досконалість і славу по всьому Всесвіту! Як же нам досягти тієї самої мети? Я відповідаю: Насолоджуйтесь Богом понад усе! Бог прославляється у вас найбільше тоді, коли ви знаходите максимальне задоволення в Ньому!

Люди часто намагаються виправдати чи навпаки нападати на цю істину. Вони кажуть: “якщо Бог, найбільше радіє тобі, коли ти знаходиш задоволення в Ньому, тоді виходить, чи потрібно присвятити все своє життя пошуку задоволення в Бозі?” Людей дуже дивує цей висновок.

Ваше завдання дійсно в тому, щоб захоплюватися і радіти в Богові понад усе інше. Це ваше фундаментальне завдання. Тому я навіть не хочу слухати людей, які заперечують проти радості. Одна людина мені сказала: “Ми повинні шукати не задоволення, а послух”. Я думаю, це все одно, що сказати: “Ми маємо їсти фрукти, але не яблука”. Якщо послух означає виконання волі Божої, то по всій Біблії Бог звертається до нас: радуйся в Господі, захоплюйся Господом, служи Господу весело. У такому разі послух означає: забудь про все інше!

У нас існує давно усталена думка, що християнство – це сила волі, релігія – це сила волі. Ні! Джонатан Едвардс [один з лідерів Великого Пробудження в Америці, у 18 столітті] писав: “Бог прославляє Себе, показуючи Себе людині, відкриваючи Себе в розумі, а також коли людина радіє та веселиться у Бозі. Бог прославляється не тільки тим, що люди бачать Його славу, але й тим, що люди радіють з Його слави. Коли люди, які бачать Його славу, радіють у ній, Богові віддається найбільша слава! Більше, ніж якщо вони побачать Його славу! Християнська радість - це коли Його слава просочує всю душу і розум і серце! Господь, створив світ так, щоб спілкуватися з творінням Своїм і щоб творіння могло прийняти Його славу. Він відкриває Свою славу всьому творінню. Але слава Божа не стає настільки явною, поки людина не зрадіє цій славі!

Чи хочемо ми прославляти Бога, коли їмо, п'ємо чи спілкуємося один з одним? Якщо ми хочемо прославляти Бога, звеличити велич Крові і Отця і Сина і Святого Духа, ми показуємо, що Він справді великий, що Він славний, що Він справді наше найбільше багатство! Ми зможемо прославити Бога, тільки якщо їм радіємо більше, ніж усьому, що нам дорого. Якщо ви хочете прославити Бога, ви повинні любити і захоплюватися Ним.

Тобто не просто любити. Люди ставляться до цього слова спрощено. Бог не сказав: “Хто цілує Мої заповіді, той любить Мене”. Ні, неможливо перетворити любов на дії, що виконуються вустами, руками чи ногами”. «Той, хто любить Мене, виконує Мої заповіді!». Це вірно. Але любов неможливо прирівняти лише до виконання заповідей! Можна виконувати заповіді, але не любити Бога. Тому нам треба згадати в нашому словнику ще й інші слова, наприклад: захоплюватися, любити, насолоджуватися, радіти тощо.

Слава Божа – це щось велике, і все, що б ми не робили: чи їмо, чи п'ємо – у всьому цьому ми маємо прославляти Бога. І якщо хтось чи щось: дружина, діти, комп'ютер, книги, служіння стане на місце Бога, то це буде невірно. Ми повинні насолоджуватися Богом більше, ніж усім іншим! Це підтверджується у Посланні до Філ. 2: 21. «Я хочу прославити Бога життям і смертю». Чи вірите цьому дійсно? Що Господь прославився б у моєму тілі через смерть? Смерть і втрата всього, і придбання Ісуса Христа є нагородою. Для мене це все! Якщо Ви так можете сказати, тоді у Вашому житті Господь стане справді великим. Але якщо ви намагаєтеся просто виконувати заповіді за власною волею, не цінуючи Його всім серцем і не люблячи Його, у вас буде просто життя, з механічним виконанням релігійного поклоніння та послуху. І це, по суті, буде не життя поклоніння, а мертве життя. Або все серце чи нічого!

Серце, яке спочиває у Богові, це радість у Богові! Якщо ви дійсно не насолоджуєтеся Богом, то Він не отримує належної Йому слави!

Намагатимуся обґрунтувати цю позицію.

Перший аргумент. Я вже назвав багато текстів з Біблії: радійте в Господі, веселіться… У Біблії це заповідь, щоб ви були щасливі. Але є й інший аргумент: Господь буде надзвичайно незадоволений, якщо ви будете з Ним нещасливі: “За те, що ти не служив Господу, Богу твого, з веселістю та радістю в серці, служитимеш ворогові своєму”. (Втор. 28: 47). Так, це справді серйозно! Але радість – це емоції. Є багато людей, які до смерті бояться емоцій. Я нещодавно читав книгу «Духовна депресія», і там говориться, що для відродження і пробудження потрібна, насамперед, радісна церква. Часто людей вчать, що якщо вони шукатимуть радості, то вони втратять чесноту тому, що в радості немає чесноти. Їх так навчали: “О ні, не шукай радості у житті, найголовніше, бути слухняним Богу! Шукай слухняності, а радість якось сама прийде…”.

Це не правильно! Бог, по суті, загрожує нам покаранням, якщо ми не радітимемо в Ньому! Далі: “А без віри догодити Богові неможливо; бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірив, що Він є і тим, хто шукає Його, віддає” (Євр. 11:6). Неможливо догодити Богові, якщо ви не шукаєте цієї радості, не шукаєте Його відплати, нагороди. Неможливо догодити Богові, якщо ви не приходите до Нього з «порожньою чашею», щоб отримати нагороду. Він – наша нагорода. “Господи наповни мою чашу.” Це завгодно Йому, якщо ви приходите до Нього з проханням: «Наповни мене Собою» або «Господи, пробач мені, що чаша моя порожня». Це Йому також завгодно.

Деякі люди приходять до мене і кажуть: “Невже всі церкви повинні мати таку високу мету? Невже всі люди мають так високо ставити планку? Я їм кажу: «Кайтеся і плачте: «Господи, наповни мене радістю!» Благайте, падіть на своє обличчя і моліться разом з псалмоспівцем: «Господи, поверни мені радість спасіння мого»».

Можливо, ви думаєте: "що ж мені робити, якщо я не відчуваю радості?" Біблія каже, що вам треба робити: плачте, ридайте і кайтеся: «Господи, поверни мені радість присутності Твоєї і спасіння мого».

У Євангелії від Іоанна 6:35 Ісус каже: “Я хліб життя, що приходить до Мене, не хотітиме, і хто вірує в Мене, не хотітиме”. Ви бачите паралелі? Людина приходить і вірить. Віра в словнику Іоанна означає приходити до Ісуса із спраглим серцем. Ось що означає вірити. Це не просто: «я маю вірити». Ні, віра це шукати в Ісусі Христі хліб і говорити: “Який він смачний!” Це означає шукати в Ньому воду і говорити: "Яка прекрасна вода!" Вона мене насичує! І тоді люди подумають: “так, напевно, це смачний хліб та це смачна вода, подивіться, як радіє їм людина”.

Другий аргумент. Сама по собі природа зла вчить тому, що ми повинні шукати захисту та задоволення у Богові. Єремія каже: “Змовкніть небеса, бо народ Мій вчинив два великі злочини, він залишив Мене, Джерело живої води, і звернувся, вирив собі зруйновані водойми, які не можуть тримати води”. Що ж це за зло, яке вражає Всесвіт? Це відмова від Джерела Життя і прагнення уткнутися ротом у бруд, у чорну землю, і шукати в ньому вгамування спраги.

Брати і сестри! Немає зла у тому, щоб шукати задоволення! Проблема не з тими християнами, які шукають насолоди у спілкуванні з Богом. Ні! Проблеми виникають у християн, які не мають прагнення такої радості і такого задоволення! Такі люди просто заміняють цей пошук Джерела радості тим, що шукають задоволення у гріху, у бруді. Проблема полягає не в тому, щоб вони припинили шукати задоволення, проблема в тому, щоб вони прокинулися! Навіщо вмирати? «Жадаючий, йди до вод і пий воду життя задарма».

Третій аргумент. Сутність учнівства вчить нас шукати задоволення. Євангеліє від Матвія (13; 44): “Ще подібне Царство Небесне до скарбу, прихованого на полі, яке людина знайшовши приховує, і від радості про нього йде і продає все, що має і купує поле те”. Цей вірш означає, що християнин, це людина, яка знайшла скарб (порятунок) в Ісусі Христі. І він радіє цьому скарбу і зберігає його і дорожить їм настільки, що готовий продати все, щоб його придбати. Ви читали Філ. 3 розділ: «Я вважав усе за сміття, щоб придбати Христа, заради переваги пізнання Ісуса». Сутність учнівства полягає в тому, щоб залишити все, заради переваги багатства в Ісусі Христі. І мірилом цінності вашого скарбу є задоволення («радість»), яке ви знаходите в цьому скарб.

Деякі люди дивляться на вас, і якщо ви кажете: "Так, це скарб!", Вони скажуть - нісенітниця. Доки не побачать, як ви дорожите цим скарбом, вони не повірять вам. Їм подобається багато іншого. У світі їм подобається їжа, покупки... А коли справа доходить до Ісуса, вони кажуть: "Ні, мені не подобається Ісус, я краще виберу хорошу їжу".

Четвертий аргумент. Хто-небудь заперечить мені: "Ви нічого не кажіть про самозречення, про те, що потрібно відкинути себе". Ні, саме я говорю про це дуже багато. Просто будьте уважні: повне самозречення це богохульство. Уявіть собі, ви стоїте віч-на-віч з нескінченною силою Божою і кажете: “Ні, навіщо мені взагалі шукати задоволення в Тобі, навіщо мені радіти і захоплюватися Тобою? Адже це приноситиме мені радість, а я знаю, що я повинен відкинути себе, щоб відмовитися від задоволення”. Якщо ви хочете образити Бога, скажіть Йому так. Коли Господь введе вас до перлинних воріт, Він запитає тебе: “Чому ти опинився тут, чому ти хочеш потрапити сюди?”. Тільки не надумайте відповісти: “У мене є більш серйозні причини, щоб прийти сюди, ніж прагнення до задоволення звичайних людей!”

Справжнє заперечення себе, самозречення означає також, що воно означало в устах Ісуса Христа: «Той, хто втратить життя, той придбає його назавжди». З великою радістю говорить Господь про заперечення себе. Ісус був найвищим прикладом самозаперечення. Євангеліст каже: “Замість радості Він зазнав хреста”. Або в іншому перекладі: “Заради радості Він зазнав хреста”. Справді, це величезне самозаперечення. На цій дорозі, дорозі Христа до Голгофи, на нас чекає нескінченна радість, і ця радість допоможе нам подолати найскладніший і найважчий час. І нехай нагородою нам буде ця радість.

П'ятий аргумент. Жага Бога, праця християнського гедонізму – це любов. Я глибоко переконаний, що до тих пір, поки ви не знайшли свого постійного і нескінченного задоволення в Богу, то ви не зможете по-справжньому любити інших. Павло каже (Дії 20:34-35) “Я показав вам, як своїми руками, працюючи день і ніч, ви також повинні працювати для слабких і нужденних пам'ятаючи слова Господа Ісуса, бо Він сам сказав: блаженніше давати, ніж приймати”. Знаєте, яке найважливіше слово у цій пропозиції? - Слово "Пам'ятати". Воно прямо суперечить тому, що каже більшість людей: “Нехай дійсно є блаженство в тому, щоб давати, але вашою метою не повинно бути блаженство. Якщо ви маєте на меті блаженство, ви оскверняєте чесноту благодіяння!” Якби це було так, то Павло мав би сказати: «Забуваючи», а не «Пам'ятаючи». Пам'ятайте, що блаженніше вам давати!

Останній аргумент. Пошук задоволення в Богу, це єдине, що ми можемо прославити Бога. Бог прославиться у вас тільки тоді, коли в Ньому ви будете задоволені та щасливі!

Незабаром у мене буде ювілей весілля – 33 роки. Уявіть собі, я приїжджаю додому, моя дружина виходить, я витягаю букет і говорю: "З ювілеєм люба!" Вона тоді скаже: "Джонні, які чудові квіти, чому ти це зробив?" Я відповім: “Я ж повинен був зробити це, так повинен чинити будь-який поважаючий себе чоловік!” Ні, це не правильна відповідь. Чому? Тому що дружині не доставить честі та радості слово «обов'язок». І Богу, це також неприємно. Яка ж правильна відповідь? - “Знаєш, люба, я не зміг утриматися, немає нічого щасливішого для мене, як купити тобі квіти! Я хотів би провести з тобою цілий день! Я не хочу нічого більшого, ніж жити та спілкуватися з тобою!”