Помічай красу!

«... З того часу, як людина стала людиною, з тієї миті, коли він задивився на пелюстки квітки та вечірню зорю, він почав вдивлятися у самого себе. Людина збагнула красу.
Краса – це глибоко людське. Краса існує незалежно від нашої свідомості та волі, але вона відкривається людиною чи осягається, живе в її душі, не було б нашої свідомості, не було б і краси. Ми приходимо у світ для того, щоб осягнути красу, утвердити, створити її.
Краса – це радість нашого життя. Людина стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, багряний захід сонця перед вітряним днем, тріпотіння марева над горизонтом, сині тіні в кучугурах березневого снігу, жуй. у міріадах крапель ранкової роси, сірі нитки дощу у похмурий день, фіолетова хмара на бузковому кущі, ніжна стеблинка та блакитний дзвіночок проліска — побачив і, здивований, пішов по землі, створюючи нову красу. Зупинись і ти здивований перед красою — і в твоєму серці розквітне благородство. Перед людиною відкрилася радість життя тому, що він почув шепіт листя і пісню коника, дзюрчання весняного струмка і переливи срібних дзвіночків жайворонка в гарячому літньому небі, шелестіння сніжинок і стогін хуртовини, ласкаве хлюпання хвилі та урочисту тишу ночі — почув і затамувавши подих слухає сотні та тисячі років чудову музику життя. Вмій і ти слухатиму цю музику. Дорожі красою, бережи її».