ПОРЯТУВАННЯ ЗА БЛАГОДІТИ

Все, що Бог робить для людей у ​​наш час, ґрунтується на благодаті, милості та світі. Благодать – це “незаслужена Божа прихильність”. Тобто Бог благоволіє до нас, але ми цього не заслуговуємо, хорошим свідченням чого є безоплатно одержуваний нами порятунок. Слово “благодать” зустрічається в Біблії понад 160 разів, з них 128 разів у Новому Завіті. У Біблії про Бога говориться як про “Бога всякої благодаті…” (1 Петра 5:10), про Ісуса Христа як про Слово, “повне благодаті” (Івана 1:14). Дух Святий названий “Духом благодаті” (Євреїв 10:29). Таким чином, усі три особи Трійці тісно пов'язані з благодаттю.

ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ

У Старому Завіті слово “благодать” має значення “знизитись до нижчого за своєю добротою”. Новозавітне слово означає “прихильність, прихильність, милосердя/милість”.

Наведені нижче визначення благодаті допоможуть зрозуміти значення цього слова.

1. Благодать – це любов, що виявляється до негідних її людей. Бог є любов; однак коли Він виявляє її до винних, нечистих і непокірних грішників, то це вже благодать.

2. Любов до когось чи чогось вищого – це обожнення чи благоговіння. Любов до себе подібним – це прихильність. Любов, що сходить згори, – це благодать.

3. Божа благодать – це прояв любові і милості до людини, тоді як вона заслуговує лише на гнів і суд. Вона відкривається, коли Бог сходить до нас у своїй нескінченній любові.

4. Благодать виявляється в тому, що Бог віддав Найкраще небесне, щоб урятувати найгірше земне.

ІІІ. ВІДЗНАКИ БЛАГОДІТИ

Не слід плутати благодать із ділами. Якби людина могла отримати спасіння добрими справами, вона стала б її заслугою (Римлян 4:4-5, 11:6). Бог нічого не винен людині. Він дає спасіння задарма.

Не слід плутати благодать із законом. Людина рятується не дотриманням закону, а благодаттю. Ось деякі відмінності між законом і благодаттю:

Закон зобов'язує до дій, благодать повідомляє про вже досконалу дію.
Закон каже: “Вчини так, і будеш живий”. Благодать каже: “Живи, і будеш робити так”.
Закон говорить: “Люби Господа Бога”. Благодать каже: “Бог так полюбив світ” (Івана 3:16) і “Будемо любити Його, тому що Він насамперед полюбив нас” (1 Івана 4:19).
Закон засуджує навіть кращого з людей (Римлян 3:19), а благодать спасає і найгіршого з грішників (Римлян 3:24; 4:5).
Законом відкривається гріх (Римлян 3:20), благодаттю – спасіння (Титу 2:11-13).

IV. ПОТРІБНА В БЛАГОДАТІ

Людина грішна і повстає проти святого закону Божого (Римлян 3:23, Колосян 1:21), тому він заслуговує тільки на Божий суд.

Порушивши святий Божий закон, людина постає винною перед Богом і заслуговує на Боже прокляття (Римлян 3:19, Галатам 3:10, Якова 2:10).

Через те, що людина відкинула і вбила Сина Божого, вона не може пред'являти Богові свої права (Івана 12:31-33; 3:18).

V. ПОРЯТУВАННЯ ПО БЛАГОДІТІ

Людина може отримати спасіння тільки через благодать Божу, ніхто з нас на неї не заслуговує. “У Якому ми маємо викуплення Його кров'ю, прощення гріхів за багатством благодаті Його” (Ефесян 1:7). Бог святий і не може залишити гріх поза увагою: гріх має бути покараний. Саме для цього і потрібен був Хрест. Євангеліє розповідає про те, як Бог може врятувати грішників благодаттю і залишитися святим.

Суть спасіння в тому, що Христос зазнав на Собі гніву і суду Божого за гріхи людей. Завдяки ділам Христа, а не людям, Бог прощає гріхи тих, хто довіряється Господу Ісусу. Христос – Агнець, принесений у жертву, викупив людей. Благодать вимагає від спасіння грішника тільки віри (Ефесян 2:8-9).

VI. БЛАГОСЛОВЕННЯ ЗА БЛАГОДІЮ

Божа благодать дарує грішникові рясні благословення. Три найважливіші з них:

1. Порятунок (Титу 2:11-13). Це означає, що новонавернений християнин має вічне життя: “І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з Моєї руки” (Івана 10:28).

2. Виправдання (Римлян 5:1). Це означає, що Бог вважає грішника, який увірував у Христа, непорочним: “Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа”.

3. Доступ до Бога (Римлян 5:2). Це означає, що віруюча людина може входити в Божу присутність через молитву: гріх більше не відокремлює її від Бога. “Тому нехай приступаємо з відвагою до престолу благодаті, щоб отримати милість і здобути благодать для тимчасової допомоги” (Євреїв 4:14-16).