Завжди прощайте!

«Якщо не прощатимете, то і Отець ваш Небесні не простить вам гріхів і вад ваших».
– Євангеліє від Марка 11:26,
Розширений переклад Біблії
У Біблії ми читаємо про те, як Ісус навчав молитися: “Пробач нам гріхи наші, як і ми прощаємо тих, хто згрішив проти нас”. Бог є милостивим, але питання прощення має для нього велике значення. Якщо ми хочемо прощення і поблажливості щодо себе, то повинні прощати і виявляти поблажливість по відношенню до інших. Є й такі віруючі, котрі хочуть, щоб Бог прощав їх, проте самі нікого не прощають.
В Євангелії від Матвія, з двадцять третього по тридцять п'ятий вірші вісімнадцятого розділу Ісус розповідає про слугу, який заборгував своєму господареві величезну суму грошей. Господар вибачив йому обов'язок, після чого слуга йде до свого боржника і вимагає негайно повернути йому гроші, погрожуючи розправою. Боржник благає цього слугу дати йому ще часу на виплату боргу, але той невблаганний і укладає винуватця у в'язницю. Почувши про подію, господар, який виявив милість до свого слуги, закликав його до відповіді: «Як посмів ти, кому прощено настільки великий борг, бути таким нещадним, що почав вимагати у цієї людини виплати такого малого боргу?»
Далі в тридцять четвертому вірші того ж розділу ми читаємо, що господар посадив цього слугу у в'язницю, де його мучили, доки той не сплатив борг сповна.
Відмовляючись прощати інших, ми наражаємося на тортури, ми мучимося, завдаючи собі ще більше болю, ніж тому, на кого ми ображені.
На закінчення Ісус робить попередження: «Так само з вами зробить Отець Мій Небесний, якщо кожен з вас від щирого серця не простить брата свого».