Віка

- Коли у мами та тата народилася Віка, вони жили зі своїми трьома родичами в одній кімнаті. У квартирі було ще дві кімнати, але в них мешкали інші родини.
Колись до революції прадід Вікі був власником всього цього двоповерхового будинку, в якому було цілих десять квартир. Але після революції будинок у нього відібрали, і залишили лише одну квартиру в напівпідвальному приміщенні. Коли прадіда не стало, відібрали кімнатку, потім ще одну.
У кімнаті, що залишилася, і стали жити дідусь і бабуся Вікі з її майбутнім татом і його сестрою.
Віку часто залишали вдома одну, їй було трохи страшно.
У маленькому курному вікні, розташованому під самою стелею, можна було побачити ноги людей, що проходять, але це було зовсім не цікаво.
Стеля в кімнаті підпирали кілька величезних колод, тому що вона дала тріщину. На правій стіні був електричний лічильник, дуже небезпечний, Віка знала це від дорослих і намагалася триматися від нього подалі.
У сильні морози ця стіна чомусь покривалася інеєм, зате іншу стіну гріли сусіди.
У передпокої була маленька грубка, там уночі ставили розкладачку.
У кімнаті стояв великий диван, на який і забиралася Віка. Вона розсаджувала плюшевого ведмедика, ослика та стару ляльку, і починала з ними голосно розмовляти. А нову порцелянову ляльку ненароком розбив татовий гість.
У свято він був надто веселим, і тому вирішив, що втримає велику ляльку на своєму носі, але на жаль, помилився.
Щоправда, він обіцяв Віці подарувати нову гарну ляльку, тому вона не образилася на нього.
Коли Віці стало нудно сидіти на одній, вона пішла до сусідів.
Тітка Валя її дуже любила, і завжди дозволяла взяти два шматочки цукру з цукорниці, яка стояла у них у серванті.
Якось, коли мама з Вікою пішли до магазину, мама запропонувала купити цукерок. Віка дуже здивувалася, і спитала:
-А навіщо? Адже у нас є цукор...