Псалом

Як часто нас кривдять. Незаслужено. І тому, здається, особливо боляче.

По парку, загребаючи листя чоботями, йшла жінка. Спокійно йшла. З усмішкою, але з якоюсь відстороненою. У себе пішла. Начебто мирно все, а думки копошаться, рояться, набридливі й прив'язливі: Начебто стараєшся, не суперечиш, працюєш, усе виконуєш, як кажуть... Але, маленький недолік. і покарання таке! Та за що ж така суворість? Коли ж ці сльози перестануть навертатися? Образа тисне і ніяк не впоратися. І додому прийду. нікому поскаржитися. Співробітники на захист не підвелися. Та й кому це потрібно? Твої проблеми. Під гарячу руку ніхто не хоче потрапити. Воно й зрозуміло. Отож і роби всім добро після цього. Не роби добра. не отримаєш зла. Ой, що це я таке в голову лізе? Добро треба робити і інакше ніяк не можна. А начальник просто погарячкував, буває. І чого я вирішила, що мене зобов'язані любити? Панове гнали, - змирявся. А я чого нарікаю?

За звичкою зайшла до магазину, побродила між полицями. Але на душі все одно тяжко. Похмуро. Зачепився ж лукавий. Образу в серці пустила, а за нею й інші негативні думки прийшли. От і жалість до себе і ремствування, та й здається, що всі ворогами стали. Слабка людина, емоції обурюють. Час лікує. Все втрясеться.

²Моліться за тих, хто вас ображає.

Пробач їм, Господи, адже вони не зі зла. А якщо зі зла, все одно вибач. Вони не знають, що творять. Що дуже роблять. Ну не винні вони, що доброти в них мало. А в мені багато доброти? Або я така ось. добренька, милосердна. Сама образилася, а за них шепочу: ²Господи вибач. А сама вибачила? На жаль немає. Тисне і тримає образа.

Забравшись із ногами на диван, відкрила навмання: ²Ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, змусив мене жити в темряві. Адже точно. Так і є. У темряві душа моя. Світла не бачу і кохання мало. Не знайти любов цю в серці до них. ² Понурив у мені дух мій, оніміло в мені серце моє. І це про мене. Зневіра така що вити хочеться.

²Визволи мене, Господи, від ворогів моїх.⌡, та як же їх позбудешся? Завтра знову на роботу. І знову посміхатися, вдавати, що все нормально. Нудно. 2. По милости Твоєї вигуби моїх ворогів і погуби всіх, що пригнічують мою душу.

Ой, що це, Господи! Не треба. Не треба нікого губити та винищувати. Я краще помолюся за них. Благослови їх Господи, їх самих та їхні сім'ї. Господи, у них діти. Та й нісенітниця все це, ну догану, ну премії позбавили, на яку я розраховувала. Але ж не це найголовніше, Господи. А те, що грошей менше буде, то це Ти мене від спокус уберіг. Може, на шкоду мені ці гроші були б. Спаси та захисти їх, Господи. І їх, і дітей та онуків. А я, нічого, я впораюся.

Покрутилася по хаті, спробувала щось корисне зробити, але, на жаль, руки опускаються. Все ходила, розмірковувала, думки крутилися. Господи, очисти мене від цієї тяжкості душевної. Не можу так. Ні плакати не можу, ні шкодувати себе не можу. Ось напасти щось! Вороги. Колишні друзі стали ворогами… А у Давида теж так було? Ні, він Саула скільки разів міг занапастити, але не піднімав на нього своєї зброї. То про яких ворогів він тоді?

“Дух мій знемагає, ”Дух Твій добрий нехай веде мене в землю правди,” виведи з напасті душу мою. Так ось хто вороги душі, ось хто пригнічує мій дух і тому мені так тяжко. Чи не зовнішні вороги, не люди, а духи. Це і образа і обурення, жалість до себе та ремствування. Ось що пригнічує мій дух. ²По милості Твоєї вигуби моїх ворогів і погуби всіх, що пригнічують мою душу. Цих ворогів винищи, Господи!

Винищи їх, Господи, без залишку в душі моїй.
Дивно, чому вранці так світло та спокійно на душі? Слава Богу? Та й амінь.