Істинний щасливець

Один учитель, знаменитий своїми знаннями, довго і старанно благав Бога показати йому таку людину, від якої він міг би дізнатися прямий шлях, що зручно веде до Неба. Одного разу, коли він, перейнятий цим бажанням, старанніше за звичайне засилав молитви, йому здалося, що чує голос згори, що наказує йому вийти з келії до церковного притвору: "Там, - говорив голос, - знайдеш ти людину, яку шукаєш".
Вийшов учитель і знайшов біля дверей церковних жебрака старця, всього покритого виразками та ранами, у найжалюгіднішому вигляді. Проходячи повз нього, вчитель сказав йому звичайне привітання:

— Доброго дня тобі, старцю!
А старець відповів:
— Не пам'ятаю, щоб мені був якийсь день не добрий.
Вчитель зупинився і, ніби виправляючи своє перше привітання, промовив:
— Я бажаю, щоби Бог дав тобі щастя.
А старець відповів:
— Я ніколи не бував нещасливим.
Здивувався вчитель і, подумавши, що не вслухався чи не зрозумів його відповіді, додав:
— Що ти кажеш? Я бажаю, щоб ти був благополучний.
— А я відповідаю тобі, що нещасливим не бував, — сказав старець.

Тоді вчитель сказав:
— Бажаю тобі того, чого ти хочеш сам собі.
— Я нічого не потребую і маю все, що бажаю, хоч і не шукаю тимчасового благополуччя.
— Хай же врятує тебе Бог, — сказав вчитель, — якщо ти зневажаєш мирські блага. Але скажи мені, невже ти один щасливець між людьми? Отже, несправедливі слова Йова: бо людина народжена від дружини малолітня (Іов. 14:1) і життя її сповнене бідами; не розумію, як один ти вмів уникнути нещасть?
— Точно так, як я тобі сказав, — заперечив старець. — Коли ти побажав мені доброго і щасливого дня, що я ніколи нещасливим і нещасним не бував, бо те, що маю, мені Бог дав, за те дякую. А щастя моє в тому і полягає, що я не бажаю щастя. Боязнь щастя та нещастя небезпечна тільки тому, хто їх боїться. Але я не дбаю про щастя і ніколи не благаю про нього до Небесного Батька, всім керуючого, і, таким чином, я ніколи не був нещасливим, подібно до того, бажання якого завжди виконуються. Чи голодний я? Дякую за те Богові, як Отця, що веде вся, їх же вимагаємо (Мт. 6, 8). Чи холодно мені, чи страждаю від негоди, — також хвалю Бога. Чи всі сміються з мене, так само хвалю Його, бо знаю, що все це робить Бог, і неможливо, щоб те, що робить Він, було погано. Таким чином, все, - приємне і неприємне, солодке і гірке, — радісно приймаючи, як від руки доброго Отця. Бажаю тільки того, чого бажає Бог, і тому все відбувається за моїм бажанням. Злоотриманий той, хто шукає щастя у світі, тому що немає тут іншого щастя, як тільки покладатися у всьому на волю Божу. Воля Господня і добра, і справедлива; вона ні кращою стати, ні худою бути не може. Вона судить усіх, її ніхто. Я намагаюся зовсім її триматися і дбаю лише про те, щоб хотіти того, чого хоче Бог, і не бажати того, чого він не бажає. А тому й не вважаю себе анітрохи нещасливим, коли мою волю цілком з'єдную і узгоджу з Божою волею, так що в мене одне бажання чи небажання: чого хоче чи не хоче Бог. хто шукає щастя у світі, бо немає тут іншого щастя, як тільки покладатись у всьому на волю Божу. Воля Господня і добра, і справедлива; вона ні кращою стати, ні худою бути не може. Вона судить усіх, її ніхто. Я намагаюся зовсім її триматися і дбаю лише про те, щоб хотіти того, чого хоче Бог, і не бажати того, чого він не бажає. А тому й не вважаю себе анітрохи нещасливим, коли мою волю цілком з'єдную і узгоджу з Божою волею, так що в мене одне бажання чи небажання: чого хоче чи не хоче Бог. хто шукає щастя у світі, бо немає тут іншого щастя, як тільки покладатись у всьому на волю Божу. Воля Господня і добра, і справедлива; вона ні кращою стати, ні худою бути не може. Вона судить усіх, її ніхто. Я намагаюся зовсім її триматися і дбаю лише про те, щоб хотіти того, чого хоче Бог, і не бажати того, чого він не бажає. А тому й не вважаю себе анітрохи нещасливим, коли мою волю цілком з'єдную і узгоджу з Божою волею, так що в мене одне бажання чи небажання: чого хоче чи не хоче Бог. щоб хотіти того, чого хоче Бог, і не бажати того, чого не бажає. А тому й не вважаю себе анітрохи нещасливим, коли мою волю цілком з'єдную і узгоджу з Божою волею, так що в мене одне бажання чи небажання: чого хоче чи не хоче Бог. щоб хотіти того, чого хоче Бог, і не бажати того, чого не бажає. А тому й не вважаю себе анітрохи нещасливим, коли мою волю цілком з'єдную і узгоджу з Божою волею, так що в мене одне бажання чи небажання: чого хоче чи не хоче Бог.
— Чи на переконання свого ти це кажеш? - Заперечив вчитель. — Скажи мені: чи ти думав би, якби Богові завгодно було послати тебе в пекло?
- Богу послати мене в пекло? — вигукнув старець. — Але знай, що маю два плечі дивної сили, якими б я вхопився за Нього обіймом нерозлучним: одне плече — моє глибоке смирення, а інше — нелицемірна любов до Бога. Цими раменами я так би міцно обійняв Бога, що куди б не був Ним посланий, туди б і Його потяг із собою, і, звичайно, для мене приємніше було б бути поза небесами з Богом, ніж у небі без Нього.

Здивувався вчитель відповідям старця і зрозумів, що найкоротший шлях до Бога – бути у всьому згодним з Його волею. Бажаючи, проте, ще більше випробувати премудрість старця, таку потаємну в худій храміні його тіла, він спитав його:
— Звідки ти прийшов сюди?
- Від Бога, - відповів старець.
— Де ти знайшов Бога?
— Там, де лишив усе мирське.
— А де ти залишив Бога?
— У чистоті думок та доброї совісті.
- Хто ти сам? — спитав учитель.
— Хто б я не був, — відповів старець, — але я такий задоволений моїм становищем, яке ти бачиш, що воістину не помінявся б на багатство всіх царів земних. Кожна людина, яка вміє володіти собою і наказує своїми думками, є царем.

— Отже, і ти цар: де ж твоє царство?
- Там, - відповів старець, вказуючи на Небо. — Той Цар, кому це Царство проголошено безперечними рисами.
— Хто тебе навчив цього? І хто дав тобі цю премудрість? — спитав нарешті вчитель.
— Скажу тобі, — відповів старець, — що я цілі дні проводжу в мовчанні, і чи молюся, чи вправляюся в благочестивих думках, завжди дбаю про одне, щоб міцно бути з'єднаним із Богом. А з'єднання з Богом і злагоду з Його волею все навчають.

Так вчитель, навчившись бесідою з жебраком і виклавши йому світ, повернувся до себе, хвалюючи і славлячи Бога, що приховав цю від "премудрих і розумних" і відкрив убогому старцеві, що дитиною злобою (Мф. 11, 25).