Двоє друзів та пастух

Двоє друзів заблукали влітку в горах. Вода у них закінчилася, і вони дуже страждали від спраги. Несподівано мандрівники вийшли до хатини пастуха, який виніс їм цебро чистої та прохолодної води. Вони зачерпнули по кухлі і почали пити. Один із друзів пив швидко й великими ковтками, а інший — маленькими, помалу, не поспішаючи.
Той, що пив маленькими ковтками, спитав свого друга:
— Ти чому так швидко п'єш воду?
— Щоб якнайшвидше напитися. А ти чому п'єш потроху?
— Щоб продовжити насолоду.
І вони заперечили між собою, як краще пити воду?
Пастух, почувши їхню суперечку, примирив друзів:
— Обидва способи хороші, — сказав він, — адже головне — це вгамувати спрагу, а як це особиста справа кожного.

«…Вода, яку Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в вічне життя» (Ів. 4:14).