Вдячне серце

«І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх» (Мф. 14:14), – проте це звичне для Христових сучасників явище (тільки уявіть: дивовижні, масові зцілення багатьма людьми сприймаються як звичне явище!) залишилося в тіні дивовижного насичення «п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей» (Мф. 14:21). От це дійсно було чудо! Усім чудам чудо!

Натовп був настільки уражений картиною «дванадцяти повних кошиків» (див. Мф. 14:20), що зажадав продовження бенкету: «Це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ» (Ін. 6:14). Не дивовижні, до того ж масові, зцілення змусили людей думати так, а саме чудесне насичення «п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей».

Але в цих «п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей» була своя логіка: адже зцілення мало разову дію і ніхто, чесно кажучи, не хотів знову хворіти, щоб знову ж таки отримати дивовижне зцілення, а от стосовно харчування… Натовп хотів би це бачити щодня, тому відразу почав діяти: «Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один» (Ін. 6:15). Господь завжди відходить убік, коли люди намагаються використати Його у власних цілях.

От тільки подумайте, люди, та що там казати, особисто ми, намагаємось використовувати Творця Всесвіту, видимого і невидимого світу, у власних, миттєвих інтересах! Звичайно, ці інтереси дуже важливі і негайні для нас, принаймні, ми так вважаємо, тому ми і звертаємося за допомогою до Творця, проте… часто не отримуємо відповіді: «Просите – i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як. 4:3).

Егоїзм – от першопричина того, чому Господь мовчить у відповідь на наші молитви. Егоїзм заважає нам побачити людей і їх проблеми, зациклюючись лише на власних. І перевіреними ліками від егоїзму є почуття вдячності Богу за все, що ми маємо. Почуття вдячності не дозволить нам замкнутися на власних проблемах, допомагаючи усвідомити, що часто ці проблеми надумані та є лише плодом нашої уяви. А також вдячність відкриває нашому погляду весь світ у всьому його різноманітті, при чому на речі не тільки видимі, але й невидимі.

Маючи вдячне серце, опинившись серед тих «п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей», ми змогли б побачити не тільки тілесну поживу: рибу та хліб, але й серед людей, які оточували нас, щойно зцілених, а там, цілком можливо, нам відкрилося милосердя Боже. А бачити милосердя Боже – це по-справжньому Божий дар, і прямий шлях до небесного блаженства, яке відкривається ще тут, у цьому світі.

Проте це можливе лише за однієї умови – вдячного серця.