Я ДЯКУЮ ТОБІ....

Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Я знаю тих, для кого дні – як ночі, 
Хто сонце бачить тільки в хвилях снів.

Я дякую Тобі, мій Бог, за руки,
Якими можу я тримати хліб,
Втирать сльозу в печальний час розлуки
І працювати можу на землі.

Я знаю тих, кого годують з ложки, 
Хто сам не в змозі рук слабих піднять.
Я дякую, я дякую Тобі, мій Боже,
Як цю подяку більше передать?!

Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги, 
Якими я проходжу всі путі,
Бо ще лежать такі, кому дороги
Непройдені залишились в житті.

Хто все життя прикутий до постелі,
Хто знає ту невимовну тугу,
Скорботу ту поламаної долі,
Печаль таку глибоку та важку.

Я дякую Тобі, мій Бог, за голос.
Тебе я завжди можу славить ним.
Бо є ж такі, кому весь світ навколо,
Як і вони, здається все німим.

Я дякую Тобі за хліб насущний,
Якого маєм вдосталь на столі.
Були часи важкі та неминучі,
Як люди помирали на землі.

Як крихту хліба золотом вважали,
Шматочок той ділили багатьом.
Якби вони його тоді так мали,
Як маєм ми сьогодні за столом.

Я дякую Тобі за мирне небо,
За спокій тихий рідної землі.
О, як за все це дякувати треба,
За все, що Ти даруєш у житті.

Я дякую Тобі, мій Бог, за маму,
За добрі очі, лагідні уста.
За щедрі руки з теплими словами,
За те, що в мене мама ще жива.

Я знаю тих, хто сиротами гірко
Живуть без мами рідної в житті.
Я дякую, я дякую Тобі, Владико,
За все, що Ти даруєш у житті.

Однак я знаю: гірко так буває
Тобі, наш Спасе, любий наш Господь,
Що дякувати часто забуваєм
За те, що маєм ми – немає хтось.

За очі, руки, ноги, хліб насущний,
За небо, маму, світлі почуття.
Навчи, Господь, нас слабими устами
Хвалить Тебе усе своє життя.

Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Хвалити прагну, дякувати хочу,
А Ти до мого серця говори! 

---

Цей вірш виражає вдячність автора перед Богом за всі блага та можливості, які він отримує в житті. Вірш розглядає різні аспекти життя, за які автор вдячний.

1. Очі: Автор починає вірш виражаючи подяку за очі, які дозволяють йому бачити все створене Богом. Він розуміє, що є люди, які не мають такого дару.

2. Руки: Автор також вдячний за руки, якими він може тримати хліб, втирати сльози в складний час і працювати на землі. Він знову звертає увагу на тих, хто не має можливості цього робити.

3. Ноги: Третій стан віршу висловлює вдячність за ноги, якими автор може проходити всі свої шляхи. Він наголошує на тому, що є люди, які не можуть ходити і залишаються прикутими до постелі.

4. Голос: Вірш також відзначає подяку за голос, яким автор може славити Бога. Він знову зазначає, що є люди, які не можуть висловлювати свої думки через неможливість говорити.

5. Хліб насущний: Автор вдячний за хліб насущний, який завжди є на його столі. Він пригадує складні часи, коли цього було недостатньо, і пам'ятає про тих, хто голодав.

6. Мирне небо: Вірш виражає вдячність за мирне небо та спокій рідної землі, наголошуючи на тому, що це не завжди даність.

7. Мати: Останній стан віршу особливо виразно виражає вдячність за матір. Автор наголошує на тому, що має щасливу можливість бути зі своєю матір'ю, відчувати її доброту та тепло.

8. Загальна дяка: В заключенні віршу автор визнає, що, незважаючи на всі ці блага, люди часто забувають вдячність і вимагають ще більше. Він закликає до віддячності і підкреслює важливість цього.

Загалом, вірш виражає духовну вдячність перед Богом за всі блага в житті та нагадує про те, що варто цінувати та дякувати за те, що ми маємо, оскільки не всі мають такі можливості і блага.