Життя – це боротьба

Людське життя, шановний читачу, – це боротьба. Нічого не можна здобути чи зберегти, не борючись проти неминучого розпаду та руйнівного впливу часу. Постійно треба втамовувати голод і спрагу, деколи мусимо вживати ліки проти хвороби; завжди маємо пильнувати, щоб не потрапити в автомобільну аварію, уважати, щоб не знищити взуття й одяг, доглядати за пам’ятками культури, берегтися від передчасної старости, ворогів, комах, спеки й холоду, боротися проти невігластва та безпам’ятства, байдужости, ненависти, злости. Треба налагоджувати дружні стосунки, учитися, молитися, постити, каятися, щоб завжди залишатися на відповідному духовну рівні, або, інакше кажучи, мусимо щодня підніматися на гору, іти вперед, щоб спинити нищення й створити щось нове.

Якщо прагнутимеш переживати лише приємні відчуття, то швидко розчаруєшся, почнеш відчувати до себе жаль і впадеш у депресію.

Якщо не зрозумієш, що не існує життя без хвороб, труднощів, негараздів, утрат, то невдовзі будеш змушений утікати від нього. Не приймаючи щодня свого хреста, дуже швидко відірвешся від реальности, впадеш і більше не зможеш піднятися.

Ти неправильно ставишся до життя, якщо вважаєш, що впродовж нього повинен переживати лише приємні відчуття, перемагати, здобувати славу, великі багатства й завжди бути щасливим.

Більша частина людського життя – це боротьба, для успішного ведення якої потрібне усвідомлення того, що все минуще й матеріяльне розпадається, а вічним залишається лише те, що ти прищепив матерії, те, що є в тобі, тобто дух.

Насправді видатні люди – ті, що залишили по собі великі мистецькі, наукові, культурні, політичні чи інші досягнення, – були реалістами.

Сумними й наївними є ті особи, які ціле своє життя витрачають на накопичення скарбів і задоволення. Це правда, що нагромадження майна, збагачення, праця вдень і вночі мають сенс, якщо не перетворилися на самоціль.

Якщо твоя мета полягає в тому, щоб поширювати серед людей духовні цінності і допомагати ближнім, якщо ти щодня й щоночі працюєш та вчишся, щоб ділитися здобутими багатствами й знаннями з іншими, то в такому разі ти – зріла людина.

Є сенс збирати, якщо прагнеш віддавати. Тільки те, що віддаєш, навіки залишається твоїм.

Натомість те, що ти назбирав для себе, знищить час, хвороби й смерть.

Щоранку й будь-якої миті життя слід приймати труднощі, лиха, страждання, завдання та зусилля, які випадають на твою долю.

Щовечора треба з утомленими руками й повністю виснаженим розумом лягати до ліжка, щоб здобути нові сили для виконання завтрашніх завдань. Інакше кажучи, треба бути спортивно налаштованим до життя, як духовно, так і фізично.

Потрібно постійно поліпшувати свою форму, щоб могти перетворювати свої хрести на нові твори культури, на скарби для інших, на працю задля побудови ліпшого світу.

Щоранку треба починати день молитвою, а потім невпинно єднатися з джерелом усякої енергії – з Богом. Щодня слід брати до рук Святе Письмо й читати слова, які зміцнять тебе та додадуть сил долати труднощі, переживати втрати, знову й знову докладати зусиль і зупиняти руйнування світу.

Щодня треба знайти якийсь влучний вислів, почитати добру книжку, вислухати пораду мудрої людини, якийсь час уважно вдивлятися в Христовий хрест і прийняти власний.

Життя буде прекрасним, якщо проживеш його, докладаючи зусиль і працюючи, роздумуючи та постійно вдаючись до нових ініціатив.

Життя буде прегарним, якщо житимеш для інших, якщо хоча б комусь одному витреш сльози, якщо когось чимось обдаруєш, підтримаєш, комусь укажеш правильний шлях.

Життя буде чудовим, якщо в те, що робитимеш, вкладатимеш душу й залишиш його наступним поколінням, щоб черпали з твоїх досягнень натхнення та силу.

Хрест є знаком того, що ти не боїшся жити та досягнеш успіху. Тільки під цим знаком переможеш.

Нехай Бог благословить тебе на твоєму хресному шляху.