Вірш на свято жнив «Що ти посіяв - будеш жати»
Вірші на Свято Жнив
Цей вірш говорить про закон причинно-наслідкових зв'язків, про те, що те, що ми посіємо у своєму житті, ми й пожнемо. Він наголошує на важливості правильного вибору дій та чесності, оскільки наші дії і поступки в кінцевому підсумку повернуться до нас.
Текст також звертає увагу на те, що якщо ми сіємо зло, брехню чи зраду, то в кінцевому підсумку ми будемо жати плоди цих негативних дій. Проте він також пропонує надію на прощення та спокутування через віру та відносини з Богом, відображаючи християнську тему спасіння через жертву Христа.
Отже, основна ідея вірша полягає в тому, що ми несемо відповідальність за свої дії, і те, що ми посіємо, в кінцевому підсумку повернеться до нас, але через віру і спокутування можна знайти прощення і новий шлях.
Що ти посіяв – будеш жати.
Закон простий і важкий водночас.
Як часто ми не хочемо збирати
Плоди з тих зерен, що посіяли в свій час.
Що ти посіяв – будеш жати.
Збереш плоди у десять, двадцять крат.
Усе сповна в житті своєму будеш мати,
До дна ти вип'єш чашу болю й втрат.
Якщо ти сіяв вітер – пожнеш бурю.
Маленька заздрість у твоїх думках
Розпалить ворожнечу в тихім морі,
Ти матимеш самотність, злість і страх.
Якщо ти зрадив, хоч би в незначному,
Хоч трошки не по правді учинив,
Через роки ти жатимеш утому
Від неправдивих лицемірних слів.
Тоді чекай вже зради від найближчих.
Такий закон: що сіяв – те і жнеш.
Законів справедливості немає вищих,
Від них в житті нікуди не втечеш.
Ти хочеш сіяти у марноту, у тління,
В земне багатство, в славу повсякчас,
А потім жати в небесах спасіння?
Такого не буває. Усьому свій є час.
Час розкидати й час збирати рясно
Плоди розпусти, гордощів, брехні.
Усе воно прийде та так невчасно,
Коли ти не чекатимеш, прийдуть вони.
Плоди зародять, коли ти житимеш щасливо
І будеш утішатися життям.
Ти не дивуйся, коли в дім твій так зрадливо
Постукає непрохана біда.
Страшні слова і важкі ці закони.
Я на коліна перед Господом схилюсь.
«Дай, Боже, сил пройти крізь перепони
І пережити жатву цю.»
Молюсь, але Христос нам дар дає безцінний -
Своє прощення. А яка ж ціна?
Закон же справедливості не став безсильним
І жатва мусить буть та де ж вона?
Та жатва на хресті Голгофи, в Преторії,
У Гефсиманському саду.
«Чому, Ісус, такі важкі Твої дороги?»
І чується: «Я жну, Я жну...
Гіркі плоди твої Я всі збираю,
Прокляття чашу випити іду,
Відради не від кого Я не маю,
Бо Я, дитя, за тебе жну».
Там, на хресті, Він жатву завершає.
Віддай Йому тягар, який ти мав.
Схилися перед Богом, Він все знає,
Бо Він за тебе все пожав.
Що я посіяла, те й мала б жати.
У мене в серці, як вогнем пекло.
Христос за мене йшов на хрест страждати.
Ну, як мені тепер не сіяти добро?
Теги: Свято Жнив
Категорія: Вірші на Свято Жнив