Чи розумієш робити добро?

Недільні збори в домі Молитви закінчилися, але Діма не поспішав іти. З приміщення, де проводились заняття з дітьми, лунали дзвінкі дитячі голоси. Ну і весело сьогодні там у них. подумав він. Дитяче служіння сьогодні було незвичним. Кімнату прикрасили осіннім листям: червоним, жовтим, помаранчевим, різнокольорові надуті кулі додавали відчуття свята. Прощання восени. І як довго вони ще там з нею прощатимуться, думав Діма. Він з нетерпінням чекав на свою Ірішку. Недільна школа.Недільний тато.
З дружиною він був у розлученні, і хоча стосунки залишалися дружніми, і з дочкою йому можна було бачитися щодня, побути з нею йому вдавалося лише в неділю. Йому для єдиної дочки нічого не шкода! Тому щотижня у Іринки обновка.
Двері відчинилися і на майданчик висипали діти. Ну ось, на доньці сьогодні нові чобітки, які він нещодавно купив. Викладачі розділили групу на гусей та вовків. Почалася гра у перелітних птахів, яких намагалися зловити вовки. Стільки веселощів, сміху, дитячого радісного вереску! Не стримуючи посмішки, Діма дістав мобільний телефон і почав знімати останню гру. Раз у раз мелькали новенькі чобітки Іринки. А це що? На екран потрапили стоптані, великого розміру жіночі чоботи. Поруч із Ірою бігала Женя. Її сім'я була також неповною. Два роки тому після складної операції померла її мама, і тепер вони живуть утрьох: тато, брат Сашко та дев'ятирічна Женя. Чоботи, мабуть, від матері залишилися - подумав Діма. Серце різало жалість.
Цієї ночі він довго не міг заснути. Перед очима стояли стоптані чоботи
Жені. Потрібно купити їй нові чоботи. прийшла раптом ясна думка. Такі ж красиві як у Ірішки, адже вони навіть чимось схожі на ці дві дівчинки. Але тут же схаменувшись, Діма став пручатися. А я то тут причому? У неї є свій тато, ось нехай і піклується про дочку, адже я про свою дбаю. І потім працюєш, працюєш і все для когось? Сну не було. Та що це таке? Господи, благав Діма, якщо я цю проблему сам для себе придумав, то ти заспокой мене. Якщо ж це Ти говориш моєму серцю, дай мені це зрозуміти.
У нічній тиші в глибині серця потекли слова: Так як ви зробили це одному
з братів Моїх менших, то зробили Мені. Розумієш робити добро і не робиш, то це гріх.
- Та я, та мені. Мені нічого не шкода для Тебе! Прости мене!
Наступної неділі Діма вів Ірішку та Женю. На обох були новенькі чобітки. Радості Жені не було кінця. Вони не лише ходили вибирати чобітки, але були ще всі разом у кафе, де дуже смачно пообідали! Ірішці Діма нічого не купив, але вона сьогодні вперше відчула своїм дитячим серцем, що таке: щасливіше давати, ніж приймати. Вона міцно трималася за руку батька, очі світилися щастям: у неї самий, найкращий тато на світі!