Марфіно служіння

У гості приїхав брат із далекої церкви. Благословенний брат. Суворий брат. Улюбленою його проповіддю була тема ходіння та уваги Слова Божого. Часто він виступав з викриттями сестер, що багато часу приділяють господарству, життєвій метушні і тому мало часу залишається на вникнення Слова Божого.
Одностайно сестри вирішили розстаратися:
- Не засмучуватимемо брата.
Запитань щодо Біблії накопичилося безліч. У багатьох чоловіки поза церквою. не спитаєш, сам міркуй - не міркуй, часто відповіді не знайти, пастор церкви завантажений сам численним сімейством, служінням, роботою.
Загалом. саме час отримати від брата відповіді питання.
Сіли дружненько все ближче до кафедри. слухають. слухають.
Година минає, дві за ним біжить навздогін, а ось уже на третю годину переповз час швидкоплинний. Слава Богу за спілкування духовне. І питання ллються із вуст сестер один за одним. І всі цікаві, духовні питання, знай тільки відповідай з мудрістю та настановою.
Але похмурішає брат. Тяжко йому. Виїхав то ранньою зоряною - шлях не близький. Чашка чаю лише у шлунку. А з кухні запахи хвилюючі долинають. Ось уже десята година в роті ні крихти. А сестри то які думають, скільки запитань, духовні, слава Богу за таку церкву.
Але благав брат:
- Сестри дорогі, а чи не можна продовжити нашу розмову за столом?
Схаменулися сестри, за кілька хвилин накрили стіл. Трапезничай, любий брате, ми то як раді тебе нагодувати-напоїти, та й з тобою, хліб розділити!
Покаявся брат перед ними:
- Вибачте, сестри дорогі, нарешті я зрозумів, наскільки важлива для Господа будь-яка робота, всяке служіння. І Марфіне служіння теж. Не менше її любив Господь, ніж Марію.