Два струмки

Хлопчик років п'яти - шести, гуляючи з батьками лісом, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - заради забави - взяв у руки гілочку і почав каламутити воду в струмку. Дно струмка було землянистим, і тому на поверхню відразу піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатною для пиття. Малюкові швидко перестала дивитися в брудну воду струмок. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.
А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмком. Він теж хотів помутити воду гілочкою. Але дно струмка було кам'янистим, і він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Потік був чистий, як і раніше.
Подібно до цього деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненароком образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язок і гординя і старі образи, подібно до тину і сміття в струмку лісовому. Коли ж людина постійно повчається в Слові божому і про горне думає, то поступово приклад смирення Христового, загартовує доброчесну людину смиренністю і міцним терпінням, про які, як тростини об камінь, ламаються всяка людська злість і ворожість.