Так просто...

Це так просто – пригальмувати на повороті, щоб пройшов пішохід: тоді його пальто та ваше сумління будуть чисті.

Це так просто - сказати дитині, яка розбила ялинкову іграшку: "нічого, малюк, це - на щастя!", а не кричати півгодини, ніби вона розбила не кульку, а ваше серце.

Це так просто – подзвонити мамі сьогодні, а не потім…

Це так просто – встати після вистави та аплодувати стоячи: ваші ноги витримають, не бійтеся, а артистам буде приємно, оплески – їхня нагорода, іншої у них немає.

Це так просто - залишити свою думку при собі, якщо ви з чимось не згодні, а енергію, яка йде на отруйні зауваження та коментарі, витратити на творення...

Це так просто - бути вдячним і говорити "дякую" за те, що вам поступилися місцем, швидко відповіли на ваш лист, погодилися з вами пообідати; тому що, якщо чесно - вам ніхто нічого не винен: ні батьки, ні діти, ні колеги, ні друзі...

Це так просто - сказати "ні" всьому, що вам не близько: людям, які роблять боляче і не поділяють ваші цінності, грубіянам та брехунам, поганій музиці, нудним книгам...

Поважайте себе:
"ні" - усьому, що вас руйнує,
"так" - усьому, що робить вас щасливим.

Адже, це так просто: відправити SMS з "люблю тебе!" - просто так, без приводу, бо вам пощастило, вам є комусь написати...

Це так просто - порушити правила, виявитися смішним, проспати ... Або одягнути саму ошатну сукню в сірий день і є зі святкового сервізу омлет і гречану кашу ... Дивно, але з таких маленьких речей -

з усіх наших "дякую!" , "нічого страшного!", "Я - з тобою!", "Люблю тебе!", "Я тобі радий!" - складається наше "просте", але таке бажане для кожного людське щастя...