СКЛЯНКА МОЛОКА🥛
Пізня осінь надворі стояла,
В вікна дощ тихенько дріботів,
Вітер дув і вже земля чекала
Прибуття зимових холодів.
По дорозі йшов собі хлопчина,
Він свої картини продавав,
На чолі картуз, в руках торбина,
Так собі на хліб він заробляв.
Сильно їсти вже йому хотілось,
Вся одежа мокрою була,
І бажання в нього вмить з'явилось,
Щоб зайти в будинок край села.
І зібравши всі останні сили,
До будинку ближнього побрів.
Раптом вийшла дівчинка з кватрири,
В неї хлопець пити попросив.
«Ви мені вже, пані, вибачайте,
Що до двору я зайти рішив,
Я прошу, водички мені дайте,
Бо я сильно пити захотів.»
Хоч насправді не хотів він пити,
А води він попросив тому,
Що поїсти в дівчини просити
Стало дуже соромно йому.
Не пройшло, напевно, і хвилини,
Як вона, схоловшись над столом,
Для ось цього бідного хлопчини
Наливала склянку молоком.
«Не соромся, пий, а я для тебе
Ще добавки як потрібно дам.»
«Ви такі люб'язні, та не треба,
Я від всього серця вдячний вам.»
Хлопець тихо вийшов із квартири,
Ще рукою пані помахав,
Бо такої доброї людини
Він в житті, нажаль, не зустрічав.
Ще про неї згадував він довго
Та життя на місці не стоїть.
Скоро Бог можливість дав для нього
В інститут медичний поступить.
В інституті дуже добре вчився,
Рясно Бог його благословляв,
Згодом став хірургом, одружився,
Двоє діток Бог йому послав.
Потім став в лікарні працювати,
Бог його талантом наділив,
Важкохворим він допомагати
І вночі, і вдень,- завжди спішив.
Та одного разу диво сталось,
Як в палату двері відчинив.
Наяву, чи може показалось,
Там знайому постать він зустрів.
Це та сама дівчина лежала,
Що його поїла молоком,
Від присутніх помочі чекала,
Погляд свій кидаючи кругом.
Зупинився лікар на хвилину,
Душу біль нестерпний обгорнув,
Так спасти хотілось цю людину,
Він її ще й досі не забув.
«Боже мій! Спаси її від смерті,
І молитви голос мій почуй,
Хоч їй може суджено померти,
Але я прошу Тебе, врятуй!»
Хоч життя було на волосині,
Без надії й віри в майбуття,
Він просив здоров'я цій людині
І боровся за її життя.
Хоч не раз були розчарування,
Але лікар не здавав назад,
І, нарешті, довге лікування
Все ж дало успішний результат.
Поступово смерті люта сила,
Здавши вмить позиції свої,
Від цієї жінки відступила,
Бог від смерті врятував її.
Але ще одне випробування,
Після цього ворог їй послав:
Бо оплату їй за лікування,
Лікар через санітарку передав.
Знову серце трепетно забилось,
Бо відчуло ще одну біду,
Як вона на суму подивилась:
«Де ж такі я кошти віднайду?
Щоб цю суму лікарю зібрати
І покрити цей великий борг,
Треба свій маєток продавати,
Я не маю коштів, свідок Бог.»
Знову плач доносився з постелі,
Лиш радів від цього сатана,
Але, що це, знизу на папері
Напис вмить побачила вона.
Щось цікаве й дивне написала
Там в куточку лікарська рука.
І слова ці жінка прочитала:
"Борг покрила склянка молока".
Затремтіло серце. Їй здавалось
Це далеким, незвичайним сном.
Але все їй згодом пригадалось,
Як поїла хлопця молоком.
Це вона і зараз пам'ятає
І слова згадалися тоді:
"Хто із вас найменшого приймає,
Допомігши в горі і в біді,-
То в той час це робить він для Мене".
Хоч багато є в нас суєти,
Так чинити треба нам щоденно,
Якщо в небо хочемо ввійти.
---
Цей вірш розповідає історію про доброту, милосердя та взаємну допомогу в найнесподіваніший момент. Він відзначає теми благородства, вдячності та безкорисливості, а також підкреслює важливість поділу того, що ми маємо, з тими, кому це дійсно потрібно.
Основні елементи вірша:
-
Опис осені: Вірш починається з опису пізньої осені, створюючи атмосферу затишку та тепла.
-
Хлопчик з картинами: Основний герой - хлопчик, який мандрує селом, продаючи свої картини, що свідчить про його просте походження та скромний спосіб життя.
-
Доброта дівчини: Дівчина, яку зустрічає хлопець, виявляється надзвичайною доброю і людяною. Вона випрошує для нього молоко, надаючи йому не тільки напоїти, але і виразуючи свою турботу.
-
Подяка та благословення: Хлопчик щиро дякує дівчині, і вірш підкреслює його вдячність та благословення для неї.
-
Життєва та кар'єрна подорож: Хлопчик виростає в успішного лікаря і знаходить можливість віддячити за допомогу, яку він отримав у минулому.
-
Лікарська допомога: Вірш описує, як лікар, врятувавши дівчину від смерті, стикається з випробуванням у вигляді фінансових труднощів, пов'язаних із лікуванням.
-
Диво та божа ласка: Розвиток подій розглядається як диво та втілення божої ласки. Після важкостей хлопець визначається покрити всі витрати на лікування.
-
Цитата з Біблії: Вірш завершується цитатою з Біблії, яка наголошує важливість безкорисливості та допомоги меншим.
В цій історії розкривається тема людської доброти, яка перетинається з вірою і покликанням служити іншим.
12.11.2023
|
|
|
|
Дарів мізерних в Господа немає
Дарів мізерних в Господа немає,
І непотрібних Він не роздає,
Кому й коли віддати добре знає,
Для кожного у Нього є своє.
Трудись у тому, що тобі відкрито,
Використовуй вручений талант,
Старайся вірність в ділі проявити,
Бо закопати - це не варіант.
Хтось вміє гарно проповідь сказати,
В цім світі, де життя мого дорога
В цім світі, де життя мого дорога
Проходить повз ущелини й моря,
Не раз, бувало, ранив свої ноги
І навіть у провалля падав я.
Та кожен раз мені допомагала
В біді Твоя невидима рука,
А як душа самотньо сумувала —
Лилась від тебе втіха, як ріка.
Душа до Тебе птахою полине
І прощення попросить в тишині.
Ти їй прост...
Серце
Що серце твоє наповняє
Яких ти скарбів туди наскладав
Можливо вже терен у ньому буяє
Тому що за серцем ти не доглядав.
Що сіяв ти в серце кожного разу
Яке ти насіння збирав кожен день
Можливо у серці сховав ти образу
Яка не дає співати пісень.
Що серцю твоєму найбільш до вподоби ?
Що вабить твій погляд і душу...
Незламна і прекрасна Україно , Цей день тобі дарує Вічний Бог...
В ДЕНЬ УКРАЇНИ
Незламна і прекрасна Україно ,
Цей день тобі дарує Вічний Бог...
Хоч ворог і бомбить сьогодні стіни ,
Стомилася ти дуже від тривог...
Заплакана , поранена , розбита ,
Та в битві цій зі злом ти не одна...
Журбою наче шовком оповита ,
Дітей твоїх ця знищує війна...
Ніхто ,напевне , ...
Земля здригається від болю, І над розбитими людьми
Земля здригається від болю,
І над розбитими людьми
Зітхають втомлені дороги
Й кричать душею від журби.
А люди тихо по землі ступають
Й кричать у небо Бог де ти?
Чи залишив ти нас у нашім краї?
Ну де ти Боже? Де є ти?
А втомлені війною землі,
Зітхають тихо бо нема вже сил.
А скільки бачили вони руїнів?
І...
Коли останій раз ти слухав своє серце?
Коли останій раз ти слухав своє серце?
Коли останій раз ти чув Христовий стук?
Коли останій раз ти світлом був для друга?
Коли останій раз ти Господу служив?
Так друже у житті буває ...
Ти наче й віриш у Христа....
Та де та Віра?...про яку Христос взиває!?
Яку так хоче бачити щодня!
А де ті вчинки про які нам Слово Боже каж...
Всміхалось небо сонячним світанком, Вгорі лунав дзвінкий пташиній спів
Всміхалось небо сонячним світанком,
Вгорі лунав дзвінкий пташиній спів.
Усе раділо дневі спозаранку,
А в тебе смуток панував в душі.
Чомусь тривога серце огорнула.
Кудись поділись радість і спокій.
Якісь думки погані промайнули.
Дай сил Господь, спинить потік гіркий.
О, не сумуй і не журись даремно.
Ти сам безсилий щ...
Бувають висоти, бувають долини, Буває, що слабну і віра тремтить
Бувають висоти, бувають долини,
Буває, що слабну і віра тремтить,
Та навіть, тоді, у найважчі хвилини,
Я знаю, що поруч Господь мій стоїть.
Здається, кінець, програна битва,
Та ніжний чийсь голос говорить мені:
«Дитя, помолися, і щира молитва,
Дарує і радість, і силу тобі.»
Буває, що сум, ніби хвиля, охопить,
Хоч раз в житті ви слухали природу ?
Хоч раз в житті ви слухали природу ?
Про що вам лісу шум розповідав?
Про що співали вам нестримні води ?
Чим місяць вас сьогодні здивував?
Хоч раз в житті ви тішились дощами?
І не боялись змокнути самі...
Чи милувались чистими зірками?
Раділи ви засніженій зимі ?
Хоч раз в житті ловили голос моря.?
Ви ба...
Передати не можуть слова, За яку то ганебну провину
Передати не можуть слова,
За яку то ганебну провину
Повели на розпяття Христа,
Одягнувши вінок із тернини?
Вмістити не може душа,
Як же витерпіти тіло зуміло,
Не порвалась любові струна,
Хоч нестерпно пекло і боліло?
Важкий хрест і вінок на чолі.
Рвані рани, збичоване тіло.
На Голгофу ведуть палачі
Зла ...