Слабке відлуння величі Творця — Моє єство: мій розум, сила, дія…
Він — Бог, я — раб
Пс.118, 14
Слабке відлуння величі Творця —
Моє єство: мій розум, сила, дія…
До неба очі зводжу без кінця,
Бо тільки в Бозі — вічності надія.
Він — Бог, я — раб! І в цьому правди суть,
Найвища мудрість чесної людини.
Душі всі болі й радощі несу,
(Приймає Він без вихідних щоднини.)
Коли ослабне тіло і мій дух,
Він, вічний Лікар, Сам спішить в палату,
Його незмінні стражі — зір і слух
Безкомпромісно служать не за плату.
Любов і милість — ось що двига Ним,
Вони одвічно сущі і без міри,
Творцеві неба всім єством земним
Завдячую — живу, радію, вірю.
Не змовкне спів осанни на вустах
І в будні дні, і в світле воскресіння;
Ісус — мій Бог — надійним Другом став
І силою, і піснею, спасінням!
Степан Коханець
---
Цей вірш виражає глибоку віру і поклоніння перед Богом. Він підкреслює величність Божої мудрості і вічності, вказуючи на те, що Бог є верховним Творцем, а людина — Його рабом.
Автор вірша визнає свою залежність від Бога, який приймає його душу та тіло, незважаючи на всі болі та радощі життя. Ця взаємодія з Богом допомагає йому виживати та прославляти Божу ласку та милосердя.
Вірш підкреслює, що Бог — вічний Лікар для душі та тіла, який завжди готовий служити безкоштовно. Через Його любов і милосердя, автор вірша вірить у життя, радість та віру.
Автор також зазначає, що Ісус Христос є його надійним Другом та спасінням, надаючи йому силу та надихаючи співати. Цей вірш виражає глибоку віру, поклоніння та подяку перед Богом за Його величність та милосердя.
25.10.2023
|
|
|
|
Благоговійно, вдячно, у сльозах
Благоговійно, вдячно, у сльозах
Душа моя приймає це причастя,
Щоб світові насмілитись сказать
Про це блаженство — це найвище щастя.
Блаженство — мати частку із Христом,
З ним пережить Розп’яття й Воскресіння.
Про це не вміє розказать ніхто —
Слова всі перед Логосом безсилі.
Як лицемірства ница висота...
Бог простив мої гріхи
Кого? Мене? Слабку і дуже грішну,
Помітив, Боже, й забажав спасти!?
Гріхи мої… Чи їх зробив хтось більше?
Ти ж полюбив і їх усі простив.
Я більш і більш дивуюся з роками
Твому терпінню, Боже, й доброті.
Бо, знаю, відрікалася ділами,
А Ти сказав: "Прощаю гріх. Живи!"
Як кармазин вони, як багряниця, -
Одне за од...
Все задаєш Мені питання - Багато різних є "чому"
Все задаєш Мені питання -
Багато різних є "чому"
Не будь ти завжди немовлятком,
Живи по слову Моєму.
Ти його знаєш і читаєш.
І навіть інших учиш ти.
Чому ж тоді не довіряєш
Так часто ти словам Моїм?
Приходять до тебе сумніви -
Чи то говориш, Боже, Ти?
Мені скажи і я повірю.
Почуй - не раз молю, прийди.<...
Христовій невісті
Невісто, доле, наречена,
Чи пам'ятаєш Жениха?
Чи спрагла ти, чи є нужденна?
Мені посвячена сповна?
Чи омиваєш ти сльозами
Дороги мертвії свої?
Чи пам' ятаєш Мої рани
Та кров пролиту на хресті?
Чи знаєш ти, Моя невісто,
Як серце стогне і болить?
Коли вісон лишила чистий,
А вбрана в струпи...
Ти сій добро
Ти сій добро у ґрунт, политий кров’ю,
В хати без вікон ти неси тепло,
Сердець поранених торкнись любов’ю,
В яких вже від біди нема заслон.
Стань для душі чиєїсь ти затишшям
Посеред бурі болю та ...
Приймай себе
Приймай себе таким яким, ти є,
Ти створений за образом Святого,
І не марнуй, ти цим життя своє,
Якщо Господь, торкнувся серця твого.
Ти є Його, що краще цього є,
Тебе Він спас, від пекла, цього мало?
Йому присвячуй, серденько твоє,
Без Бога, щоб у світі не страждало.
І дякуй, прославляй за все Христа,
За те, що зараз ти Йому, належи...
Господь іде переді мною
Всюди я з моїм Ісусом –
Ніщо мене не похитає.
Смерті більше не боюся,
Бо влади вже вона не має.
Бог іде переді мною.
Господь в мені – те добре знаю!
Йду до Божого покою:
Як каже Він, – я так приймаю.
Ним оправдана, спасенна,
Свята, у Господі Ісусі,
І Отцем благословенна;
Жи...
Ликуй народ , святая Церковь Бога
Ликуй народ , святая Церковь Бога
Ещё одна уставшая душа
Оставив навсегда греха дорогу
Себя отвергнув к Господу пришла
Отринув грех , как ветхие одежды
Не пожелав в лохмотьях дальше жить
Пошла на свет сияющей надежды
Порвав с греховной жизнью нить
Поправши стыд и преклонив колени
Христу себя всецело отдала
И п...
Минув вже день....
Минув вже день, неначе кліп очима,
У цьому дні, нас Бог благословляв,
Нехай Господь, серця від злого стрима,
Подякуєм, за милість, що нам дав!
Отой, що розуму не має
Отой, що розуму не має
Сказав у серці своєму:
"Який там Бог? Його немає!"
До всього все одно йому.
I ці розбещені звершили
Свої поганії діла,
А де ж оті, що добре діють?
Навкруг ні одного нема!
И на людських синів дивився
На землю Сам Господь з небес,
Щоб бачить, що не помилився,
Той, хто шукає Бога - є...