У небесах чекає нас Спаситель
У небесах чекає нас Спаситель,
Він від землі в той край узятий був
Щоб вічну уготовити обитель
Всім тим, хто у марноті не поснув.
Вже не згадаєм там земне, дочасне,
Лиш радість огортатиме святих,
Зоря ранкова там уже не згасне,
Вночі і вдень світитиме для них.
Гряди, Господь, і вірними дай бути,
Щоб зберегти сердечну чистоту,
Щоб у свій час у небі осягнути
Життя нетління щастя повноту.
Мира Губенко
---
Цей вірш Міри Губенко говорить про християнське віровчення щодо надії на вічне життя та спасіння через Ісуса Христа. Він відзначає, що Спаситель, або Ісус Христос, чекає на вірних християн в небесах. Земне життя вважається тимчасовим і марнотою поруч із вічним спасінням у вічності.
Вірш виражає прагнення вірних бути чистими та вірними в очах Бога, щоб мати можливість одного дня сягнути небесної обіцяної землі та насолоджуватися вічним щастям та світлом в присутності Бога.
12.10.2023
|
|
|
|
|
Я ДЯКУЮ ТОБІ
Немає меж, Ісус , Твоїй любові,
Вона мені життя і мир дала
Омила гріх важкий Святою Кров'ю,
Подарувала віри два крила.
Я дякуюТобі мій Добрий Бог за тепле слово,
За вічне щастя і Букет надій.
Тобі несу свій біль я знову й знову
Бо Ти є Лікар, Ти- Спаситель мій.
...
Останній час
Недовго нам Спасителя чекати ,
Для світу цього час вже той настав ,
Коли війною брат супроти брата ,
Із ненавистю повною повстав .
Ми бачимо: збуваються пророцтва,
Напередодні приходу Христа
Тривожніші все хроніки, свідоцтва...
В руїнах наші села і міста..
Здається , що відкрита пекла брама,
Лютує ворог ...на...
МИ НА ЗЕМЛІ, ЯК ГОСТІ...

Ми на землі, як гості, любі друзі!
І нашого нічого тут нема...
Життя проходить в суєті, у русі,
Минає літо, осінь і зима...
Так день за днем летить і рік за роком,
Настане час покинути цей світ,
Час не летить, то просто ми невічні
Гості
Час не летить, то просто ми невічні.
Час був, час є і буде на віки…
То тільки ми гостюємо у Вічності
Одну секунду, кажемо, роки.
То тільки ми собі таки міркуємо,
Що люди — вісь і крутиться Земля
Довкола наших похотей і пристрастей
І кожен з нас — то Всесвіт, то стезя…
А ми ніхто, точніше, гос...
Вірші
Вірші - це радість моя й біль,
Подяка серця і прохання.
Це стоголосий світом дзвін
Про Божі задуми й бажання.
Вірші мої, немов трава,
Лиш мить квітують, і зів'януть.
Душе, слав вічного Христа,
Не ждучи почестей, визнання.
"Хвали, душе моя, Господа! Хвалитиму Господа, поки живу,
співатиму Богу моєму, аж поки існу...
А Бог тебе любить
А Бог тебе любить.
Так, Він любить тебе, ти це чуєш ?
Можливо, любов охолола твоя,
Та Божа - ніколи тебе не забуде !
Можливо, ти впав, і руки свої опустив
Можливо, цей світ і тебе заманив
Ти весь в суєті і в роботі,
В турботах земних та клопотах.
А Бог тебе любить....
Так ніжно, так сильно... як Батько
А ти, все біжиш і...
Що вибереш ти??? Вірш про наше «завтра»
Хтось помирає…Хтось у світ приходить…
Не народившись хтось до Бога йде…
Хтось втратить щось, а інший щось знаходить…
Хтось гірко плаче, в щасті хтось живе…
І так за роком пролітають роки,
І так минають дні і місяці,
Не встигнемо змигнути навіть оком
Як буде іспит в нашому житті.
Сьогодні ми від Господа ще...
В цім світі, де життя мого дорога
В цім світі, де життя мого дорога
Проходить повз ущелини й моря,
Не раз, бувало, ранив свої ноги
І навіть у провалля падав я.
Та кожен раз мені допомагала
В біді Твоя невидима рука,
А як душа самотньо сумувала —
Лилась від тебе втіха, як ріка.
Душа до Тебе птахою полине
І прощення попросить в тишині.
Ти їй прост...
Днів багато у житті я змарнувала,
Днів багато у житті я змарнувала,
Бо Тебе ,о мій Господь ,я не шукала,
Я жила,як всі живуть у цьому світі,
Хоч моя душа не так хотіла жити.
Милостей Твоїх, Господь,не помічала,
Все що мала у житті, своїм вважала,
Ти ж мене любив безмірною любов'ю,
З милості своєї дав щасливу долю.
Своє світло Ти пролив в життя буденне,
Бач...
Земля здригається від болю, І над розбитими людьми
Земля здригається від болю,
І над розбитими людьми
Зітхають втомлені дороги
Й кричать душею від журби.
А люди тихо по землі ступають
Й кричать у небо Бог де ти?
Чи залишив ти нас у нашім краї?
Ну де ти Боже? Де є ти?
А втомлені війною землі,
Зітхають тихо бо нема вже сил.
А скільки бачили вони руїнів?
І...









