Неділя 19 Травень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

А НЕБО БЕЗТУРБОТНЕ

А небо безтурботне...
Так хочеться піднятися над всім,
Тримати руку Господа
І взнати що є справжній сміх.
Плачуть батьки та діти.
Ще болем кривдиться земля.
Як би ж вони всі стигли
Пізнати Спасаюче Ім'я!
У кожного в свій час
В житті проломить греблю...
А що ж спасе тебе, коли
Надіявсь лиш на себе?
А небо безтурботне...
У час лихий для всього люду
Пробиті руки простягає Син Божий
І кличе, та чи Його почують?
Бідою хтось осліп.
Комусь відкрились очі.
А Бог над всім лише Один!
Довіри нашої Він хоче!
ІСУС ГОСПОДЬ! ТАК ТА АМІНЬ!

---

У цьому вірші автор висловлює думки про віру, надію і відносини з Богом. Він зазначає, що багато людей в житті стикаються з труднощами і проблемами, але лише через віру та спільність з Богом вони можуть знайти справжнє щастя та внутрішню радість. Автор також закликає до віри в Ісуса Христа і віддачі себе Йому. Цей вірш виражає духовну та релігійну тематику та закликає до віри в Бога.

12.10.2023

Віддай любов самотньому серденьку

Маленьке ліжечко,маленькі оченята
Маленьке серденько,маленьке,та живе
Йому не треба ні грошей, ані палаців
Ти лиш люби його,для нього це усе.

Він зараз плаче,хоче їсти,може спати
Та теплих рук батьківських десь нема
-"А що дамо йому?немає навіть хати
Тут буде краще,буде кращим тут життя"

А хто крихтинку цю маленьк...

Дивись на Христа

Якось враз дівчина одна
Сказала пастору сердито:
«В цій церкві не потрібна я,
Не буду більш сюди ходити!

Все тут не так і все не те!
Посеред проповіді шумно!
Молитв не чути щирих вже,
Ведуть себе всі нерозумно!

Один читає, один спить,
А інший грає в телефоні,
А хтось-то ходить, не сидить,
Як ніби в церкві п...

ВСЕ ЖИТТЯ ШУКАВШИ

Все життя шукавши, не знаходиш правди,
Не знаходиш миру, світла і безсмертя,
Все життя – лиш тління, безкінечні справи,
Підсихають сльози, але все ж не стерті.

Cерце твоє стало, мов холодний камінь,
Хоча часом рветься бідне до тепла,
Але не зігріє світ своїм обманом,
Бо нема неправди, що б допомогла.

Не іди крізь терни до зірок...

Віра діє в супереч законам

Віра діє в супереч законам.
Віра діє всупереч всьому,
Що людині на землі відомо,
Що наш розум а землі збагнув.

Віра більша ніж земне тяжіння,
І сильніша від усіх вітрів.
Через віру речі неймовірні
Робить Бог. Достатньо кілька слів

Щоб людину з мертвих воскресити,
Щоб сліпий з народження прозрів.
Вра здатна сонце зупинит...

ПРИХІД ХРИСТА

Живемо перед приходом Христа
Схиляються народи перед страхом,
Бо розуміють, що в опасності земля:
В одну хвилину може стати прахом.

Слухи про війни, бються океани,
І катастрохи на землі лишають слід,
Невсилі устояти людським планам, 
Останній час.... тривожиться весь світ.

Наша планета стала на вагу,
До півночі наближуєть...

Останній час

Недовго нам Спасителя чекати ,
Для світу цього час вже той настав ,
Коли війною брат супроти брата ,
Із ненавистю повною повстав . 

Ми бачимо: збуваються пророцтва,
Напередодні приходу Христа
Тривожніші все хроніки, свідоцтва...
В  руїнах наші села і міста.. 

Здається , що відкрита пекла брама,
Лютує ворог ...на...

А тиша є обманлива завжди

А тиша є обманлива завжди.
Зазвичай все стихає перед бурею.
Так особлива є небес та голубінь,
Небес блакиті хмари не захмурюють...

Ніщо про бурю і не каже нам.
Душа безпечно так життю радіє.
Та небезпечний тихий вид є так.
На небосхилі хмара причаїлась.

Йдеш по житті і тихо, й легко так,
Ніщо і не говорить про ненастя.
...

Моя Україна сьогодні в руїнах - християнський вірш про війну

Моя Україна - це світле дитинство,
Це ранки з росою і спів солов’я ,
Моя Україна - це золото чисте ,
Вогнем перепалене в вирі життя ..! 

Моя Україна - це праця і воля ,
Любов до науки і жага знання! 
Моя Україна - це мамині руки,
І тата поради що дали життя!

Моя Україна - це Слово й молитва,
Що в генах моїх і к...

У кожного свій власний біль

У кожного свій власний біль,
Якого іншим не відчути...
Для всіх незримий вічний бій...
Своя невидима отрута...
Нам всім по різному болить
Ось те "гірке" своє у грудях...
Та хтось тримає і мовчить,
А хтось зривається на людях...
Нам не збагнути глибину
Чужого сорому чи страху...
Ось ту незриму таїну,
Яка об гр...

Звикли до Христа вже, не цінили...

Звикли до Христа вже, не цінили.
Думали, що з ними буде завжди.
Як на голову лилося миро,
Лиш лунало: "Що за марнотратство..."

Жінка лиш, у серці із подякою,
Все дорогоцінне, те що мала,
У передчутті із Ним прощання,
Миро вже на Нього виливала.

Ні, не знала що піде додому,
Що належить ще Йому страждати.
Просто...