|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Навчи мене молитися, Христос
Плач вночі, а на ранок – радість.
Ніч, лиш смуток завжди приносить.
А, в житті, буває світанок,
Коли серце про нього просить.
Як до Бога воно волає,
Не запізниться Він ніколи.
І світанки знов посилає,
Знову сонце на небі сходить.
Та чому ж ті приходять ночі?
На землі бо так Богом дано.
Як темряви не бачать очі,
То не тішить серце світанок.
Так, за Господом, йде дорога.
Горе, смуток - за ними радість.
Тільки віриш, що очі Бога
І в ночі тебе темній бачать.
Пильно дивляться, як іду я.
Чи завжди на Його дорозі?
Коли хижі вітри подують,
Чи стояти я буду в змозі?
А чи, може, злякає знову
Темна ніч ота непроглядна.
І скує мені смуток ноги,
Щоб іти за Ісусом далі.
В Тобі, Господи, моя сила.
Поможи не боятись ночі.
Щоб пройти я її зуміла.
Щоби сном не здолало очі.
Щоб, в молитві, могла чекати
Серцю бажаний так, світанок.
Щоб завжди мені пам’ятати,
Що за ніччю, приходить ранок.
Лиш з Тобою не страшні ночі,
Коли вірю, що там із неба,
Пильно дивляться Твої очі
У темряві нічній на мене.
Л. Шпак
22.06.2023
|
|
|
|
|
Хмаринки є над нами, й хмари ходять
Хмаринки є над нами, й хмари ходять.
Одне лише їх тільки вирізняє -
Бо з-під одних проб'ється сонця промінь.
А з других - лише блискавки літають.
Та часом, коли сльози напливуть,
Про них, чомусь, однаково ми судим.
Лише хмариночки над нами пропливуть,
А ми їх бачимо як чорні хмари всюди.
І важко так і стогне так душа.
Здає...
ТЕМНА ХМАРА
Темна хмара нависла в житті,
І думки метушаться у серці.
Як довіритись Боже, Тобі
Відкрий, Господи, виходу дверці.
Незтерпима з Тобою розлука
Розумію, що тільки в Тобі:
Сила, молитва і віри - сполука
Перешкоди здолає міцні.
Лиш до Тебе всім серцем я лину,
Хоч не раз ворог б'є на шляху.
І проходячи смерті долину,
Минув вже день....
Минув вже день, неначе кліп очима,
У цьому дні, нас Бог благословляв,
Нехай Господь, серця від злого стрима,
Подякуєм, за милість, що нам дав!
Пройшов Ти вже земну Свою дорогу. Ось Віфлеєм - народження Твоє
Пройшов Ти вже земну Свою дорогу.
Ось Віфлеєм - народження Твоє.
Не в пишноті, та зустріч була Бога.
У бідноті дитинство все Твоє.
Гоніння ще із самого дитинства.
І хрещення, та посту сорок днів.
Пустеля і спокуси - звідки сила
Нападки відбивати сатани?
А сила у Тобі, бо Ти - Син Божий.
Отець і Син, і Дух Святий в Од...
ТИХА МОЛИТВА - Християнський Вірш про молитву
У тихій молитві до Бога звертаюсь,
В гріхах своїх вільних й невільних покаюсь.
Попрошу пробачення в рідних, у себе,
Бо тиха молитва — душевна потреба.
Молитва до Бога добром надихає,
Керує життям і від зла відвертає.
Молитва — мета, джерело і осердя,
Для благочестивих — спасіння й безсмертя!
Буває, надію на краще вт...
Якщо тобі болить без міри І біль стискає серце в грудях
Якщо тобі болить без міри
І біль стискає серце в грудях.
Коли вже втрачена уся надія
То ти звернися до Ісуса.
Він розуміє біль твою
Він бачить сльози, що ховаєш
Відкрий для Нього у душі
Ті двері, в які нікого не пускаєш.
Лиш Він один , завжди з тобою
І коли страшно та болить
Ніколи Ві...
А людський погляд іноді так ранить
А людський погляд іноді так ранить.
До самих тих глибоких струн душі....
І те що навколо уже не манить....
І просто хочеться мовчати у тиші...
Але цю біль хотілося б комусь відати
Щоб вільно дихати, і йти вперед,
І щоб могла я серцю нагадати
щасливий у житті момент....
Душа болить, зривається від болю...
А все тримається так мі...
Правда
Зв‘язаних мотузкою за шию,
Їм за спину руки силоміць
Заломили з вигуком: «Омию
Кров’ю, щоб обличчям пали ниць!
Не помре, хто вклониться нам й батьку
Нашому, що дав такий наказ.
Тільки-но дивіться, щоби царську
Руку цілували кожен раз».
Ця спокуса вірного не візьме,
Він віддасть життя та збереже
...
Не забувайте матерів / Християнський вірш про маму
Старенька мати вийшла на дорогу,
Сльозу гарячу втерла рукавом.
Сховавши від людей свою тривогу,
Стоїть одна далеко за селом.
Вона тепер самітня залишилась,
Давно з домівки діти розійшлись.
Їх не цікавить вже хатина рідна,
Де виростали з мамою колись.
Вони тут разом плакали, сміялись,
Ділили все: і радість, і печаль.
У в...
Квіти неба
Душе моя, що в собі ти зростила?
Високі лопухи і будяки,
Чи кропиву, що так не раз жалила,
А може ти зростила будяки?
Рослини ці кохала ти у собі
І доглядала гарно, як могла.
Тримала їх у гордості і злобі,
У ненависті ця трава зросла.
Душе моя, як часто ти боліла
Коли колючки ранили тебе.
Але, одного дня ти зрозуміла,