Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Задумаймось сьогодні друзі, І пригадаймо ті далекії часи... - Вірш про Різдво Христове

Задумаймось сьогодні друзі,
І пригадаймо ті далекії часи.
Про них писали іще Божі мужі
Більш як дві тисячі літ тому...

Надворі темна ніч схилилась.
Марія, Йосип на ночівлю в хлів зайшли.
Їй скоро вже родити і вона молилась,
В таких умовах з'явиться Ісус на світ.

Все місто вже давно заснуло,
Тварини у хліві заснули теж
І серце матері в ту мить відчуло,
Тож хвилювань її не було меж.

Господній Син на світ цей народився,
А місто спало і не знало про народження Царя.
Лише Всевишній Бог з небес дивився
І в цей момент з'явилась ясная зоря.

Покласти в ясла довелось батькам дитину
На сіно, що господар для овечок положив
А ми подумаймо, воно кололо в спину
Дитині... якій всього лиш декілька годин...

Були і ті, що ще не спали у цю пору -
Це пастухи, які отару стерегли.
Вони про щось ще гомоніли між собою
Як раптом ангел, сяйво і слова до них:

"Не лякайтесь, вам благовіщаю радість,
Яка станеться для всіх людей землі
Бо сьогодні в місті Давидовім родивсь
Для вас Спаситель, що є Божий Син"

І раптом в небі з'являється небесне військо
Вони хвалили й прославляли Господа Отця.
Чудесний спів лунав до них так близько:
"Слава Богу на висоті і на землі мир, у людях добра воля!"

І відійшли від пастухів у небо Анголи...
Та ті побачити у Віфлеєм пішли скоріш
А як прийшли, вони сім'ю щасливу бачили
І все отак як Ангол в полі розповів...

Раділи пастухи, хвалили Бога й славили
Марія ж все складала в серденьку своїм..
А що ж зоря? Вона світила і надалі
І без уваги не лишала мудреців.

Цікаво стало мудрецям про ясну зірку.
Шукали відповідь і думали над цим
А дослідивши все, вони ідуть в дорогу дальню,
Щоб поклонитися Царю, що є Господній Син.

До Ірода царя вони ще завітали,
І спостереження свої йому розповіли.
Одного лиш вони в цей час не знали,
Що Ірод настрашивсь а з ним Єрусалим.

Знайшли ті мудреці мале Дитятко,
Та поклонившися дари Йому дали.
І остережені щоб в місто не вертатись
Назад додому в далеку путь пішли.

Невдовзі Ірод велике зло задумав,
Послав він військо щоб убить Христа.
Та Йосип вісточку від Господа отримав
Щоби чимдуж втікали від меча..

Іще з дитинства Ісусу зло чинили
Та Бог ніколи не лишав Христа,
Хоч і пізніше Його все ж вбили
Заради твого й мого життя.

А поміркуймо брати і сестри
Для чого все ж родивсь Христос?
Які дари готові ми принести,
І що ми скажем як поклонимось?

Тож нині варто всім нам пам'ятати
Не просто назву свята, але суть його.
І ми повинні усім людям розказати,
Що Він родився для спасіння нашого!

Жанна Сад

---

Цей вірш відзначає різдвяну історію народження Ісуса Христа, одного з основних подій в християнському віросповіданні. Він описує події, пов'язані з народженням Христа, включаючи прибуття Марії та Йосипа в Віфлеєм, народження Ісуса в стайні, а також спостереження пастухів та мудреців (відомих як Три Царі) за ясною зіркою, яка вказала їм на місце народження Христа.

Вірш закликає до роздумів над значенням різдвяних подій і нагадує, що Ісус Христос народився для того, щоб спасти людство. Також він підкреслює важливість того, щоб ми, як віруючі, розуміли справжнє значення Різдва і поширювали це повідомлення серед інших.

10.10.2023

Біблія:

Найкраща картина - в природі Сам Бог олівцем малюва

Найкраща картина - в природі
Сам Бог олівцем малюва
Він сам дивувався їй вроді
У образ всю душу уклав
Планету -земля дав нам в руки
Просив і благав берегти
Прекрасні мелодії,звуки
Лились як водиця з ріки
Снігами вкривалися гори
Житами шуміли поля
У лісі ховалися сови
У квіт зодягалась весна
Про все Він подбав як...

Час не летить, то просто ми невічні

Гості

Час не летить, то просто ми невічні.
Час був, час є і буде на віки…
То тільки ми гостюємо у Вічності
Одну секунду, кажемо, роки.

То тільки ми собі таки міркуємо,
Що люди — вісь і крутиться Земля
Довкола наших похотей і пристрастей
І кожен з нас — то Всесвіт, то стезя…

А ми ніхто, точніше, гос...

Не суди і не будеш засуджений

"Не суди і не будеш засуджений" -
Слово Боже навчає всіх нас.
Але часто так грізними суддями
У житті ми стаємо не раз.

І усіх ми , під себе, лиш міряєм,
В нас під кожного мірка своя.
У душі збудувавши судилище,
На нім сіли, як грізний суддя.

Не такі браття, сестри та й церква вся
Не така ось на розсуд вже мій.
...

А НЕБО БЕЗТУРБОТНЕ

А небо безтурботне...
Так хочеться піднятися над всім,
Тримати руку Господа
І взнати що є справжній сміх.
Плачуть батьки та діти.
Ще болем кривдиться земля.
Як би ж вони всі стигли
Пізнати Спасаюче Ім'я!
У кожного в свій час
В житті проломить греблю...
А що ж спасе тебе, коли
Надіявсь лиш на себе?
А небо без...

Я пишу Тобі, мій небесний Батько!

Я пишу Тобі, мій небесний Батько!
Світ змінився,Тату!
Він став не таким,як Ти його бачив..
Ти показав,як треба любить
Але люди вибрали вбить!
Я плачу, Тату!
Кругом злоба і гнів!
Заздрість і пил!
Хочуть збити з вірних доріг!
Таточку, дай мені сил!
Мені сумно,Тату!
Люди стали хмарними,не усміхаються вслід,
вибираю...

До Бога - крок, Він нам назустріч - десять

До Бога - крок, Він нам назустріч - десять.
Здається так, що впевнено крокуєм.
Та, в більшості - то вправо крок, то вліво...
І так не часто крок той, що прямує.

Звідки хитання в кроках і непевність?
Багато часом так не розумієм.
Але для того даний Дух Святий нам,
Щоб відповідь від Нього получили.

Він - Утішитель і Порадник Дивний.

І прийде суд, можливо, не в Гаазі...

І прийде суд, можливо, не в Гаазі...
Можливо, не такий, як ти хотів...
Та прийде суд...не той, що на бумазі,
А той, що Бог для грішних заповів.
І буде плач під небом, небом чорним
І буде крик лягати по землі...
І всім вульгарним, злим і непокірним,
І тим, що називалися "святі"
Бо прийде суд...за вчинки і за слово,
За кожну...

Смиритися так міг лиш Божий Син

Смиритися так міг лиш Божий Син -
В славетне місто на ослі в’їжджає.
А з натовпу навколо голоси
Благословляють і хвалу співають.

«Благословенний, - чути звідусіль, -
Той, Хто іде в ім’я Господнє!
Мир в небесах і слава в висоті!»
Лунають голоси аж до сьогодні.

«Осанна в висоті! - народ гукає,-

Миті одвічного

Думку до думки, і слово до слова,
Мов намистини, нанизую знову.
Та описати буваю не в силах
Посмішку неба красиву-красиву,

Чисту пелюстки сльозу на світанні,
Пісню зірниці тремтливо-печальну,
Спрагу проміння, що сяє в зеніті, —
Хоч це всього лиш одвічного миті.

Миті величні, що серце бентежать,
У таїні неосяжно-безмежній
...

Коли лиш смерть і крик, і тіснота Тоді лише ти кажеш, що ти Мій

Коли лиш смерть і крик, і тіснота
Тоді лише ти кажеш, що ти Мій.
Ти, як Ізраїль, що шия тверда
І непокірна волі вже Моїй.

Ти силу маєш, та вона вже відійшла.
Тільки говориш – Мною ти живеш…
І проголошують – що Мій, твої вуста,
А ти далеко так від Мене є уже.

Міра скорботи й болю наляга –
Тоді...