Я пишу Тобі, мій небесний Батько!
Я пишу Тобі, мій небесний Батько!
Світ змінився,Тату!
Він став не таким,як Ти його бачив..
Ти показав,як треба любить
Але люди вибрали вбить!
Я плачу, Тату!
Кругом злоба і гнів!
Заздрість і пил!
Хочуть збити з вірних доріг!
Таточку, дай мені сил!
Мені сумно,Тату!
Люди стали хмарними,не усміхаються вслід,
вибирають славу і гріх..
Гроші покорили всіх..
Забули,що в Тобі весь зміст!
Я бачу,Тату! Як люди не вміють радіти!
Втратили час,щоб просто пожити!
У горі й біді забули в Кого просити!
А Ти так хочеш, усіх простити!
Я знаю,Тату!
Що серед сильних ти вибираєш вірних!
І вірність їхня,Тебе не розгубить!
Я обіцяю Тату,її вберегти!
Ти лиш сховай мене в своїй тіні!
Ольга Яремчук
---
Цей вірш висловлює велику духовну та моральну турботу автора перед Богом. Він відображає реакцію на зміни в сучасному світі, де автор спостерігає багато негативних явищ, які віддаляють людей від духовних цінностей та принципів. Автор сумує за тим, як люди стають злобними, сповненими зависті і ненависті, і як гроші і погоня за успіхом перехоплюють важливі аспекти життя.
У цьому вірші автор звертається до Бога як до небесного Батька, просить Його захисту та сили, а також висловлює вдячність за Творця, який примиряє та прощає. Вірш також містить обіцянку вірно служити Богу та залишатися в Його тіні.
Автор, за допомогою поезії, виражає своє прагнення зберегти віру в добро, любов та духовні цінності, не зважаючи на виклики і негаразди сучасного світу.
15.10.2023
|
|
|
|
|
А людський погляд іноді так ранить
А людський погляд іноді так ранить.
До самих тих глибоких струн душі....
І те що навколо уже не манить....
І просто хочеться мовчати у тиші...
Але цю біль хотілося б комусь відати
Щоб вільно дихати, і йти вперед,
І щоб могла я серцю нагадати
щасливий у житті момент....
Душа болить, зривається від болю...
А все тримається так мі...
А всі ми ходимо під Богом
А всі ми ходимо під Богом.
Життя в Його міцних руках
Він контролює всю тривогу,
Всю радість, біль і навіть страх
Він знає все, кому що треба,
Коли на землю йтиме дощ,
Як зорі вимостить на небо
В просторах піднебесних площ
Він знає все... Усе Він знає...
Коли прийде до нас весна,
Коли нарешті пролунає:
"Уже закінчи...
Невже ми теплими зустрінемо Христа?
Невже ми теплими зустрінемо Христа?
Невже в безпеці ми чекаєм цього часу?
Невже душа, як каганці, пуста,
З немудрими рівняєм долю нашу?
Розбагатіли ми, не маємо нужди,
Перенасищена служінь програма.
Про це колись лиш мріяли діди,
Страждаючи за віру у кайданах.
Насмішки, грати і удар кнута-
Терпіли все! Не ...
Не плач, дитя, Я знаю, як болить
Не плач, дитя, Я знаю, як болить.
Я перетерпів муки на Голгофі.
Для того, щоб могла ти вічно жить
В небеснім Царстві, у краю далекім.
Коли свій погляд піднімаєш в небеса,
Спішиш в молитві все мені сказати,
Я Бог чудес, твій люблячий Отець,
Завжди стараюсь вчасно поміч дати.
Ти не журись, твою проблему знаю.
Усі проблеми ...
Чи падають в прірву, не ставши на краю?
Чи падають в прірву, не ставши на краю?
І те падіння в кожного своє.
Хтось по краю в безпечності гуляє,
Когось життя, підштовхуючи, б‘є.
Хтось любить краєвиди прірв скалистих,
А хтось сліпець, – мандрує навмання,
Є прірв багато дуже особистих,
Які не видні іншому здаля…
І є такі бездонні, що й не ...
Дякую Тобі, Боже
Дякую Тобі, Боже, за світанки,
Дякую Тобі за сніданки.
Дякую за кружку - кружку чаю,
І за мед, що я до нього маю.
Дякую за сонечко вгорі,
Що сьогодні тепло на дворі.
Дякую за дні, які з морозом, -
В них я можу покататись на санках з повозом.
Дякую за річку швидкоплинну,
За ...
Довіра Богу
Ти відкрився мені, як ЗЦІЛИТЕЛЬ,
Я пізнала велич і силу Твою.
Ти, дійсно, мій особистий Спаситель-
Завжди посилаєш милість Свою.
Мені говорили, що це неможливо:
"Забудь і змирися, таке вже життя."
Від цих слів у душі так боліло,
Та Ти мій спокій і надія моя.
В жахливі часи і сильні морози
Ти, Господи, грів ...
А Бог присутній скрізь і всюди
А Бог присутній скрізь і всюди,–
Так було й буде так завжди,
І хоч не бачать Бога люди,
Та явні нам Його сліди.
Вони – в цвітінні трав і квітів,
В ранкових променях ясних;
Усю красу, що є на світі,
Лише Господь створити міг!
Прозорі роси і тумани,
Зірками вкритий небозвід,
Моря безкраї й океани,
Любов – буде жити!
Я стану на кручі,
І вітра спитаю.
- Скажи мені, вітре,
Бо дуже страждаю.
Де зараз мій милий?
Я всюди шукаю. –
Майнув він повз мене,
Сказавши:
- «Не знаю» -
Мовчав також місяць,
І яснії зорі.
Самотня ридаю,
Втопившись у горі.
- Чому ж мене, Боже,
Так...
Ось я стою! На білій сукні пляма...
Ось я стою!
На білій сукні пляма,
Її поставила тоді,
Коли своєму ближньому збрехала,
Не думаючи наслідки які.
І знов стою! І ще одну зробила.
Я осудом по брату провела.
Сестру я так необережно засмутила,
А та упала, духом знемогла.
Вже не одна, чотири бачу плями.
О Боже Сильний, як же я могла?
Я...









