Ти знаєш мене, і Ти бачиш завжди моє серце
Ти знаєш мене, і Ти бачиш завжди моє серце.
Ти знаєш завжди, як я плачу і як я сміюсь.
Ти знаєш мене, і коли я кажу все відверто,
І коли я сказати щось хочу ,та дуже боюсь.
Ти знаєш мій Бог, все, що в серці своєму ховаю.
Цей біль невгамовний так проситься вилитись геть.
І тому, я до Тебе, сьогодні і зараз звертаюсь,
Бо чаша моя переповнилась болем ущерть.
Моє серце в бою уже втратило залишки сили,
Та я знаю, що є сила в Тебе , великий Господь.
Вже зламались від вітру мої переможені крила,
Не дозволь щоб в цім стані, мій ворог мене поборов.
Я зламаюсь Господь, якщо Ти не дасиш мені сили.
Не пройду я Господь, як не підеш ти зараз вперед.
Я не зможу піти, якщо Ти мене Боже покинеш,
Якщо зараз мене Ти мій Господи не підіймеш.
Я стомилась Господь. Я стомилась боротись з невір’ям,
Я стомилась Господь і так хочеться просто кричать.
Та я знаю, що Ти, у бою додаєш мені сили,
І я далі продовжую тихо і з болем мовчать.
Я не можу сказать, я не можу тоді говорити,
Коли поряд нема, тих хто міг би мене зрозуміть.
Я повинна цей біль в своїм серці тихенько носити,
Я повинна іти не залежно від залишку сил.
Вже не раз так було. І не раз вже ятрилися рани.
І не раз не було кому серце могла би відкрить.
Та зі мною Ти йшов, зігрівав Ти Своїми словами,
Ти наказував сонцю у темную ніч засвітить.
І зі мною Ти був, коли я зі сльозами молилась,
І зі мною ти був, як молитись я геть не могла.
Не було ще такого, щоб я тут сама залишилась,
Не було ще такого, щоб я десь лишилась сама.
Я завжди мій Господь бачу батьківську, лагідну руку.
Я завжди бачу те, що зі мною великий Господь.
Та прошу я Тебе, забери Ти від мене цю муку,
Бо болить уже так, що знесилилась навіть і плоть.
Я не можу Господь. І немає мій Господи сили,
Ти прости Боже мій, що стомилась душа моя в край.
Ти прости мій Господь, що не часто до тебе молилась,
І прошу Тебе я: Ти ніколи одну не лишай.
Я не зможу іти, якщо Тебе не буде зі мною.
Я не зможу іти, якщо Ти не підкріпиш в біді.
Я все зможу Господь. Але зможу я тільки з тобою.
І тому я прошу, підкріпи мене в цій боротьби.
Дай же сили мій Бог переможцем в двобої лишитись,
Дай же сили Господь тобі славу в кінці принести.
Дай же сили мій Бог не зламатись ,а лиш укріпитись.
Дай мій Господи сил, бо не можу вже далі іти.
Укріпи мене Сам. І іди по дорозі зі мною.
А якщо я впаду Ти на руки , як батько візьми.
Я здолаю усе. Та здолаю я тільки з Тобою.
Тож прошу я Тебе: залишайся зі мною завжди.
---
Цей вірш виражає глибоке особисте спілкування автора з Богом, в якому він висловлює свої болі, страхи та надії. Автор описує свою внутрішню боротьбу, стомленість та бажання отримати силу та підтримку від Божественної влади.
Вірш виразно відображає віру автора в Бога як в істочник сили та підтримки. Автор відчуває, що навіть у найтяжчі моменти свого життя він може сподіватися на Божу присутність та віру в перемогу.
В цьому вірші також виражена молитва до Бога про підтримку та силу, яка допоможе авторові подолати труднощі і іти далі.
08.10.2023
|
|
|
|
Ти вчив мене не опускати рук
Ти вчив мене не опускати рук.
Ти на руках тримав мене постійно.
Ти лікував від всіх сердечних мук.
І рани всі Ти гоїв дуже ніжно.
Як я пройшла – це знаєш тільки Ти.
Ти бачив все. Усі мої бажання.
Я завжди йшла з Тобою до мети
Не дивлячись на всі поневіряння.
Я йшла вперед, бо Ти завжди був там.
Ти кликав і казав щоб не здавала...
Тривога в серці і у снах
Тривога в серці і у снах
Ні як не дасть спочити нам
Ми зазираємо у промінь
Який блестить далеко там
І знову очі ми здіймаєм
До Вас на небо темне це
Й в молитвах ми часи благаєм
Щоб Ви почули серце це
Господь благаю про країну
Яку Ви самі збудував
Про люд о цей весь у зітханні
Який в жахіттях тут упав
Стежка
Я показав вам праведності стежку,
Плекайте віру, як пастух овець.
Ворони зла не раз життя бентежать,
Та той дійде, хто з милосердя весь.
Здолають шлях тернистий найсильніші,
Впадуть додолу й літні, і малі.
Буває, зрадить той, хто найрідніший,
Скуштуєш ніж від тих, кого жалів.
Знайде пітьма - не страшно, мчіть до світла,
А НЕБО БЕЗТУРБОТНЕ
А небо безтурботне...
Так хочеться піднятися над всім,
Тримати руку Господа
І взнати що є справжній сміх.
Плачуть батьки та діти.
Ще болем кривдиться земля.
Як би ж вони всі стигли
Пізнати Спасаюче Ім'я!
У кожного в свій час
В житті проломить греблю...
А що ж спасе тебе, коли
Надіявсь лиш на себе?
А небо без...
Мій Боже, страшно. Страшно
Мій Боже, страшно. Страшно...
І Ти неначебто мовчиш.
Чом так дихать стало важко,
Туман в легенях, мов кричиш.
Кричиш, але тебе не чути,
Ні слова не зрониш із вуст,
Що ось я, тут, я хочу просто бути,
У відповідь - по листю хруст.
Такі ж як ти, німі від болю.
Такі ж знедолені й ламкі,
Живі, але пробиті горем,
Коли війна в тобі іде / Вірш про війну в душі, в сім‘ях, проти ближніх
Війна в країні – це біда!
Та значно гірше і страшніше,
Коли війна іде в серцях…
Коли війна йде проти ближніх,
Коли війна йде проти тих,
З ким ти живеш в одному домі.
Коли війна в думках твоїх,
Вона приносить біль та втому,
Вона весь спокій забере…
І мир із серця твого піде,
Коли війна в ТОБІ іде…
ВІН ЩЕ ЗМИЄ ТУ КРОВ...
Поки світ у байдужості спить ,
Тут скорботи і сліз - ціле море...
Тут каміння у стінах кричить ,
Балки кажуть йому:" Горе , горе..."
Горе тому, хто зводить міста ,
Їх на крові невинних будує...
Розпинає вже вкотре Христа ,
Горе тим , хто гріхами гордує...
Села знову з містами бомблять,
Задумаймось сьогодні друзі, І пригадаймо ті далекії часи... - Вірш про Різдво Христове
Задумаймось сьогодні друзі,
І пригадаймо ті далекії часи.
Про них писали іще Божі мужі
Більш як дві тисячі літ тому...
Надворі темна ніч схилилась.
Марія, Йосип на ночівлю в хлів зайшли.
Їй скоро вже родити і вона молилась,
В таких умовах з'явиться Ісус на світ.
Все місто вже давно заснуло,
Тварини у ...
Псалом 24
До Те́бе душу свою підношу я
І на Тебе надію покладаю.
Не допусти,поразка щоб моя,
Втішала ворогів.Боже,благаю!
Ті,що надію на Тебе кладуть,
Нехай усюди серцем всім радіють.
Хай будуть посоромлені лиш ті,
Які живуть у беззаконні й діють!
Мені Ти вказуй Боже на шлях Твій
І Твоїх стежок Ти мене навчай.
Ти є Господь с...
Хтось каву п‘є і дивиться в вікно
Хтось каву п‘є і дивиться в вікно.
І носом крутить, бачте, на погоду.
А комусь навіть цього не дано
І він, сердешний, п‘є з калюжі воду...
Комусь, напевно, не смачний обід,
В м‘якому ліжку так незручно спати,
А хтось із другом ділить черствий хліб
І моститься на землю ночувати.
Комусь життя прісне й усе до...