Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Церкво, пробудись!

Скільки раз до небес ти свій зір піднімав
І про ба́жаний спокій бажав,
В час,коли на душі ураган вирував,
Все живе,що в тобі,руйнував?

Скільки раз ти людської підтримки просив,
Щоб підтримав би хтось твої руки,
Та байдужості в відповідь дощ моросив,
Додаючи душевної муки?

І у відчай можливо не раз ти впадав,
Вага тяжкості давить порою.
І надію останню в собі зберігав,
Але ти не здавайся без бою!

Бо я теж так страждала,як друже мій ти,
Теж надію не раз я втрачала.
Але треба вперед нам з тобою іти,
Щоби правда брехні проти стала.

Час бо наший рішає,хто в Небо ввійде,
Хто достойний Небесного Царства.
Й не варто дивитись, хто в неправді живе,
Опинившись у лапах лукавства.

Як останніми днями збідніє любов,
Ми побачим в церквах запустіння,
Де не буде почуто викривальних промов,
На представлення проповідь змінять.

Й нині ми помічаєм–нема серед нас,
Тої сили, що дух оживляє.
А про дії Духа Святого не раз,
Проповідник із сумом згадає.

Мало сліз щирих ллється, лиш тільки фасад
І емоції рвуться назовні.
Цим збентежене серце моє є не раз,
Відчуваючи холод духовний.

Кажуть нам, що в спокійний живемо ми час,
Що в свободі живуть християни.
Є будинки, машини, все зручне у нас
І набиті грошима кармани.

А колись–то в зібра́ння ходили пішком
І не кожні одежі дві мали.
Й від сторонніх очей всі молились тайком,
На Христа всю надію плекали.

Та тоді серед них пробува́в
Сам Господь,
Його Сила серця їх сповняла.
Хай страждання терпіла земна їхня плоть,
В кожнім віра жива проростала!

А зараз нам кажуть–ми щасливі за них,
Тому що свобода настала!
Так, ми живемо як всі,та Дух Божий затих,
Церква в силі своїй слабка́
стала.

Так навіщо машини, великі дома,
Якщо ми ослабіли духовно,
Якщо сил нема в нас і пусті«закрома»,
Богу служим ми тільки умовно?!

Так чому ж говорити тоді кожен раз,
Що ми дуже щасливі є люди.
Ну а Духу Святому не тісно між нас,
Якщо ближнього шпарко ми судим?

Якщо ми є не здібні любить і прощать
Хто в скорботі,щоб їх заспокоїть,
Якщо рух допомоги не можем подать
Ми подібні до міді дзвінко́ї!

Не ті ми збираємо з вами скарби,
Просто вбогі ми є християни,
Бо ми віддались у безпечність в раби,
Не духовні є ми– а земляни!

О, повинен із вас хтось за істину стати,
Щоб до Бога би ми навернулись,
До освячення Церкву тепер заклика́ти,
Щоб колишні ті дні повернулись!

Щоби Духа Святого священний вогонь,
Освітляв нам дорогу земну,
Щоби радість спасіння вернулася знов ,
Щоб надалі не йти нам всліпу!

Час бо наший рішає,хто в Небо ввійде,
Хто достойний Небесного Царства.
Хай на ноги Господній народ вже стає,
Очищає себе від лукавства!

Вже скорбота гряде на планету Земля,
Хто протерпмть–навіки спасеться.
Приготуйся зустріти свого Жениха,
Скоро Він за Своїми вернеться! Амінь

22.06.2023

Біблія:

Біда, горе, і плач немовляти - Християнський вірш про війну в Україні

Біда, горе, і плач немовляти
Гул, сирена, ракети й гранати
Руїни, пожари, і ями навколо
І скрізь відчувається запахи крові

Роздираючі крики, й слова десь прощання
Що вони всі вижили я чую вітання
Слова ці жахливі: «Живі? Відгукніться!»
Й заплакані очі, й заплакані лиця

«Надінь броньжилет, по нас десь стріл...

Прокинулась я а в серці є біль...

2:30 час пізньої тихої ночі ,
Прокинулась я а в серці є біль
З ким поділюся ,коли тихо навколи
Всі спочивають ,бачуть мирнії сни .

Мій Боже ,лише Ти Єдиний
Твій графік ,підстроїний щоб чути мене
І це не важливо ,чи в день чи тихої ночі ,
Ти кличеш ,дитино розкажи все Мені.

Господь,невже ,Ти не хочеш собі відпо...

А ми вже дійсно починаємо звикати. Звикати до війни, великих втрат

А ми вже дійсно починаємо звикати.
Звикати до війни, великих втрат
Ми перестали більше уста відкривати.
І цінувати цей спокійний час.

А ми вже дійсно починаємо звикати,
До того що в країні боротьба
І не потрібно йти нам воювати,
В нас є молитва - зброя головна.

Ми перестали дійсно цінувати
Цим синім небом і його теплом.<...

ГОСПОДЬ - МІЙ ПАСТИР

Господь - мій Пастир, Він пасе
На буйнотравних пасовищах,
І на руках Своїх несе,
Коли злий вітер в груди свище.

Його любов немає меж!
Господь є Скеля непохитна.
У Ньому душу збережеш,
Щоб не була ламка й тендітна.

Зміцнити може тільки Бог,
Він - наша сила та надія.
Посеред всіх тяжких тривог,
Із ...

Живу і думаю про те Як світ сьогодні помирає

Живу і думаю про те
Як світ сьогодні помирає
І люди ті ідуть туди
Де темінь та яка вбиває

Назад уже не має вороття
Вони там плачуть і ридають
Благають Бога і Христа
Щоб Ті забрали їх з-за краю

Той край кохає всіх таких
Які гріховно пропадають
Які гріхи свої оті
Вони в ненависть повертають

...

Буває нас паралізує страх - Актуальний вірш при стресі, відчаї, безвиході

Буває нас паралізує страх…
Від відчаю так хочеться кричати
І терпить віра неминучий крах,
Не змігши всі атаки відбивати.

І наповняє душу сильний плач,
І крик німий летить туди, до Бога.
А страх стоїть над нами, як палач:
Великий, грізний і надміру строгий.

Наш розум розуміє «що» і «як»,
А страх н...

Дощ пройшов

Дощ пройшов.. Яке благословіння,
Вогке листя, зрощена трава,
Він пішов, з Господнього веління,
Гарно так, рослинність вся жива.
Все буяє, квітне, як то гарно,
Наш Творець турбується про все,
То для нас є все, то є не марно,
Врожай щедрий те нам принесе.
Вдячний чи ти є, за це творіння?
Славиш чи, за все свого Творця,
То з Йог...

А часом так вже хочеться на небо

А часом так вже хочеться на небо
Злетіти й ринути туди
Побути там хоча б хвилину
У вічній і не в'янучій красі.

Побачу я там і Ісуса
Спасителя мого - Христа
Впаду до ніг Його, схилюся
Й подякую, що кров Його свята,

Колись пролилася і за мене і славлять Господа мої уста
Я дякую, що вільно жити можу,
Що ті ...

А є серця на цій землі Господні

А є серця на цій землі Господні.
Що творять навкруги лиш тільки мир.
А Бог їх називає - миротворці,
Блаженними Він називає їх.

А мир творити, зовсім є непросто
Серед гріха, що злобою кіпить.
А миротворець - як безлюдний острів,
Куди людей заносить вітер злий.

Де душі, що шукають де зігрітись,
Знаходять слово добреє собі.
...

Шляхи Твої не знані, наш Отець

Шляхи Твої не знані, наш Отець.
Через життя наше вони проходять.
Шляхами Ти Своїми нас ведеш,
І в них одних спасіння ми знаходим.

Нас випробував - чи вірні Тобі.
Як срібло у горнилі переплавив.
На наші стегна накладаєш сіть.
Крізь воду і вогонь ішов Ти з нами.

На волю виведеш нас завжди із біди,
Духовні очі відкриваючи в дороз...