Вівторок 23 Червень 2026   Пошук    

А ми вже дійсно починаємо звикати. Звикати до війни, великих втрат

А ми вже дійсно починаємо звикати.
Звикати до війни, великих втрат
Ми перестали більше уста відкривати.
І цінувати цей спокійний час.

А ми вже дійсно починаємо звикати,
До того що в країні боротьба
І не потрібно йти нам воювати,
В нас є молитва - зброя головна.

Ми перестали дійсно цінувати 
Цим синім небом і його теплом.
Ми в думках перестали з Ним перебувати.
І забуваєм що ми діти під Його крилом.

А ми звикаємо, все більше й більше.
Та не повинно бути так!
Ми маємо у вірі не впадати
Але для цього нам потрібен час.

Цей час нам досі Бог дарує 
Бо ще живем ми на Землі.
Цей час щоб на коліна ми вставали.
І щоб молитись не переставали!

А ми вже дійсно починаємо звикати.
Звикати до війни, великих втрат
Ми перестали більше уста відкривати.
І цінувати цей спокійний час.

Віта Токарська

22.06.2023

НЕМА ЛЮБОВІ БІЛЬШОЇ НА СВІТІ

Нема любові більшої на світі
Коли за друга хто віддасть себе.
Так сказано в Новому заповіті...
А серед нас такі сьогодні є?

Я розповім історію правдиву,
Що змусила мене це розказать.
Я розповім вам про одну родину,
Яка на ділі це пережила.

Жила сім'я. Щаслива, хоч і бідна.
Ростила дочок та своїх синів.
Та захворіла ...

Ми всі чекаєм добрих перемін в житті

Ми всі чекаєм добрих перемін в житті.
Та не завжди ті добрими бувають.
Приходять темні хмари і дощі,
Випробування небеса нам посилають. 

Прийшла одна проблема, потім інша,
Із-за кутка вже знову тягнеться біда.
І ти роздумуєш коли наступить тиша,
Коли зупиниться бурхливая вода?

А прес проблем продовжує давити.
Здається стр...

ДУМИ ПРО ВІЧНІСТЬ

Проходить час... Відходять в вічність люди,
Знайомих, рідних рідшають ряди...
Настане день - і мене теж не буде,
І я покину землю назавжди.

Як і раніш, тут сонце буде гріти,
Ростимуть та шумітимуть ліси,
Прийде весна, розквітнуть знову квіти,
Зазеленіє сад після грози...

Стелитимуться килимом тумани,
Пісня птахів звучатиме дзв...

ПОКИ РАНИ СВОЇ НЕ ПОБАЧИШ...

Поки рани своїх не побачиш ,
До Цілителя ти не прийдеш ,
Поки в горі один не заплачеш ,
Ближнім сльози гіркі не зітреш... 

Ти не матимеш зовсім потреби ,
Щоб тебе хтось в провинах прощав ,
Не подивишся поки на себе ,
Й не збагнеш те  як низько ти впав... 

Виправлятися сам не захочеш ,
Не відкривши порочніст...

Моя надія лиш на Бога

Моя надія лиш на Бога,
Коли в життя прийде біда,
Коли окутала тривога,
Коли поранена душа.

Моя надія лиш на Бога,
Коли життя навкруг штормить,
Нелегка випала дорога,
Чи серце від журби болить.

Моя надія лиш на Бога,
Коли життєва суєта
Зіб'є нещадно із дороги,
Коли розбита ціль й мета.

Моя надія лиш ...

Він заплатив за нас найвищу ціну

Єрусалим збентеженням пойнятий.
Усюди натовп Юрмиться, гуде.
То тут, то там кричать: "Онде на страту
Юдейський Цар із Назарета йде!"

Ведуть Того, Хто лікував хвороби,
Прощав гріхи, із мертвих воскрешав,
Вертаючи життя назад, від гробу,
І з ніжністю дітей благословляв.

Того, Хто Сином Божим називався,
Хто вічну правду...

Миті одвічного

Думку до думки, і слово до слова, 
Мов намистини, нанизую знову.
Та описати буваю не в силах
Посмішку неба красиву-красиву,

Чисту пелюстки сльозу на світанні,
Пісню зірниці тремтливо-печальну,
Спрагу проміння, що сяє в зеніті, — 
Хоч це всього лиш одвічного миті.

Миті величні, що серце бентежать,
У таїні неосяжно-безмежній
...

Мовчиш Ти, Господи, а я кричу, благаю…

Мовчиш Ти, Господи, а я кричу, благаю…
Мовчиш Ти, Господи, як Іову мовчав.
Мовчиш, неначе зовсім ти не знаєш,
Що наступає ворогом печаль.

Що серце огортає біль та смуток
І з ними, наодинці, я зоставсь.
А страх поза плечима, як здобуток
Від ворога, що хоче налякать.

Ти слухай, а Я буду говорити.
Питатиму, а ти ...

ЩО Б В ЖИТТІ НЕ БУЛО

Що б в житті не було, я прошу, залишайся тим світлом
Яке людям покаже дорогу до неба й Христа. 
Ти - це свічка Ісуса, яку не згасити і вітром, 
Чиє сяйво людей приведе до підніжжя хреста.

Ти - маяк, що покликаний іншим крізь бурю сіяти,
І коли через неї вони будуть радість шукать 
У земному, у тому, що щастя не може їм дати, 

Як манить душу голубінь небес

Як манить душу голубінь небес,
Як хочеться мені злетіти вгору,
Піднятись вище, ніж гірський хребет,
Що ледве вдалині осяжний взору.

Як хочеться мені забути біль,
Нічні зітхання і гірку сльозу,
Та досягти в стрімкім пориві ціль –
Таку жадану, чисту, неземну,

Щоб злитися в блаженному єднанні
З Христом моїм у вічній красоті...