Що сталося в день П’ятидесятниці?

Маленьке речення з Біблії “коли настав день П’ятдесятниці” (Діян.2:1) відноситься до одного з найзначніших уривків Писання. Слово “п’ятдесятниця” означало спочатку “п’ятдесятий” – п’ятдесятий день після Пасхи.

У книзі Левит, у 23 розділі, Господь дав ізраїльському народу наступний припис: після свята Пасхи вони повинні були відрахувати “собі від першого дня після свята… сім повних тижнів, до першого дня після сьомого тижня відрахуйте п’ятдесят днів“. Цього дня народ Божий мав святкувати свято Перших плодів, коли в храм приносили перші плоди урожаю.

Для нас же, християн, це свято має ширше і глибше значення. П’ятидесятниця була днем заснування, або посвячення дивної Церкви Христової. Цього дня Церква почала виконання її призначення – зміни всього світу. При читанні другого розділу Діянь апостолів нам знову стають важливими великі істини; істини, в яких ми маємо потребу й сьогодні.

Люди, які шукали істину в той час, цього дня знайшли те, що потребували. Я думаю, що ми сьогодні знаходимося в такому самому положенні. Люди, які жили приблизно через тридцять років після народження Христа, мали потребу – у принципі – у тому самому, що потребують віруючі нашого часу. Перед П’ятидесятницею послідовники Ісуса Христа були слабкими. І, здається, що серед них не було жодної людини, на яку можна було б покладатися в буревії гонінь. За п’ятдесят днів до цього, при розп’ятті Христа, майже всі учні втекли і ховалися через острах перед юдеями (Ін.20:19). Коли Ісус лежав у гробу, кілька жінок наважилися піти – на третій день після Його смерті – на могилу, щоб принести останню данину любові. І в цей час, сповнений страхом і боязню, сталося воскресіння Ісуса з мертвих. Після Його воскресіння нова сила і нове життя наповнили серця учнів. Господь провів серед них ще сорок днів на землі, збирався з ними, учив їх; а потім розстався з ними. Він зійшов на небо до Свого Отця.

Про наступні десять днів нам говориться, що учні перебували однодушно в молитві. Вони відчували на собі спасительну силу в Христі Ісусі. Вони визнали в Ньому свого Господа. І в ці тихі дні молитви прийшов день П’ятидесятниці, в який зійшов Дух Святий “на всяку плоть”. Кожна врятована душа, яка бажала служити Богу і діяти для Нього, була сповнена Святим Духом. І в цьому досвіді віруючі знаходили саме те, що вони потребували в житті.

Якщо послідовники Господні того часу потребували Святого Духа, то може і нам у наш час не вистачає саме Його? Ми потребуємо Святого Духа, щоб бути успішніше в трудах для Господа, незалежно від того, в якому тисячолітті ми живемо. Уся Біблія розповідає нам про прагнення людей до досконалості і прогресу. Але часто Богу доводилося вставати перед ними, бо вони хотіли це робити без Нього. Від початку будівництва Вавилонської вежі до дня П’ятидесятниці панувала одна довга ніч нерозуміння, протистояння Богові. Ясність, єдність і взаєморозуміння з’явилися тільки тоді, коли зійшов Святий Дух “на всяку плоть”. Так, у день П’ятидесятниці в храмі було зібрано багато людей, які говорили різними мовами, та все ж євангеліст Лука може писати про це: “Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися?” (Діян.2:8). Довго мріяли люди про справжнє взаєморозуміння, щоб співробітничати в справі Божій, але це стало можливим тільки через сповнення Святим Духом у день П’ятидесятниці.

Перед П’ятидесятницею Петро відрікся від Господа. Він не лише обдурив, але ще і вимовив клятву і втік, щоб сховатися від солдатів. Але в день П’ятидесятниці ми знаходимо іншого Петра. Його проповідь, записана в другому розділі Діянь апостолів, є ясним свідченням того, що Петро в день П’ятидесятниці знайшов те, чого він потребував. Що було б з учнями, якби Святий Дух не зійшов на землю? Звичайно, вони працювали, але мали малий успіх. Ми часто читаємо про їх страхи, поки не прийшов день П’ятидесятниці.

У своїй проповіді Петро робить висновок: “Бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш” (Діян.2:39). Як безрозсудна думка, яку ми іноді зустрічаємо, що цей досвід призначений тільки для деяких посвячених людей у царстві Божому! Ні, він для всіх! У той час люди мали багато страхів, сумнівів і небезпек. Як наш час схожий на той час! Якщо ми читаємо газети чи слухаємо новини, то дізнаємося про війни, самотність, смерть і занепокоєння. Ці страхи можуть позбавити нас сил. Але як для людей першого століття, так і для нас Святий Дух може стати силою, якою ми можемо все перемогти. Тільки від Святого Духа виходить любов, сила і самоконтроль. І твої сподівання може виконати Святий Дух у ці дні, як Він наповнив серця перших християн дві тисячі років тому. Апостольська церква була б без Святого Духа просто групою людей з роздвоєним серцем. Тому Ісус перед Своїм Вознесінням дав обіцянку: “Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; i будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі” (Діян.1:8). Хто хоче бути свідком Божим без сили Святого Духа, той незабаром зазнає поразки. Хто візьметься поширювати євангельську звістку, дуже скоро впаде у відчай, якщо не має Святого Духа. Істинне духовне життя і свідчення можна знайти тільки у людей сповнених Духом Святим.

Як отримали перші християни Духа Святого? Ми читаємо: Вони дуже серйозно молилися всі десять днів. Вони повністю присвятили себе і своє життя Богу і до основи зруйнували за собою мости до світу. А тому “коли настав день П’ятдесятниці” вони були готові прийняти Духа.

Дорогий друже, можливо у твоєму житті було багато прикростей? Можливо, твоє серце сповнене страхами і розчаруваннями? Дозволь сказати тобі: Святий Дух прийде і в твоє життя, якщо ти зрозумієш потребу в Ньому. Якщо ти всім серцем прагнеш отримати Духа Святого і живеш у світі Божому, то ти набудеш повноти життя. Але Святий Дух не зможе вести тебе життям, якщо ти не обіцяєш жити в повній слухняності Богу. Невже ти не хочеш стати щасливим дитям Божим? Чи не бажаєш ти з успіхом свідчити про Бога і Його Церкву? Чи не жадаєш ти мати досконале духовне життя? Чи не маєш потреби ти в силі Духа Святого? Відкрий Йому своє серце з усією серйозністю, тоді Він наповнить тебе Собою вже сьогодні.