Свято П’ятидесятниці

Сьогодні я хотів би поговорити з вами про значення свята П’ятидесятниці. Я більше ніж упевнений, що багато з вас і не підозрюють, що його коріння криється в древніх часах Старого Завіту. Якщо чесно сказати, я сам це узнав нещодавно. Сьогодні ми дізнаємося багато цікавого з історії єврейського народу і сучасного християнства.

Спершу згадаємо, які події відбувалися після воскресіння Христового на п’ятдесятий день, про який Він говорив Своїм учням перед тим, як вознестися на небо: “Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене, бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим. …Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі” (Діян. 1:4,5,8).

І ось ця подія відбувається.

“Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі. І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.

У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами. Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою. І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: “Чи не всі ці, які говорять, галілеяни? Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися. Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії, Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти, критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?” І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: “Що це значить?”” (Діян.2:1-12).

Дивна подія.

При читанні цих місць Писання виникає питання: Чому Христос саме через 10 днів після Вознесіння чи на 50-й день після Свого Воскресіння обіцяв дати Духа Святого учням Своїм? Що ж це за день такий – П’ятидесятниця?

У Бога нічого не буває просто так. Як смерть Христова була прообразом приношення Пасхального Агнця, так і зішесття Духа Святого мало особливе значення саме на 50-й день після Пасхи.

Існують три важливі аспекти, чому Господь саме цього дня благословив Духом Святим Своїх учнів. Щоб зрозуміти це, давайте звернемося до Єврейського Нового Завіту, в якому написано: “Наступило свято Шавуот, і всі віруючі зібралися в одному місці”, і в 5 вірші написано: “В Єрусалимі знаходилися всі релігійні євреї з усіх народів землі”.

Відомо, що на великі свята в Єрусалим стікалися паломники з усієї країни. І за часів Христових місто з населення в 50 тисяч людей перетворювалася на столицю з трьохмільйонним населенням. Євреї несли в Храм перші плоди землі, які були найціннішими і найбільш очікуваними. Це плоди вдячності і радості від Божого благословення. Що це за традиція така? Звернемося до Старого Завіту.

Біблія говорить, що шостого числа третього місяця, який носить назву Сіван (за єврейським календарем), євреї по всьому світу, і месіанські євреї в тому числі, відзначають свято під назвою Шавуот.

На івриті слово “шева” означає цифру сім, “шавуа” – тиждень. Тому слово “шавуот” означає “сім тижнів”. Іншими словами, “сім седмиць”.

І ми читаємо: “І свято седмиць (шавуот) роби, свято початків жнив пшениці” (Вихід 34:22).

Про святкування свята седмиць можна прочитати і в других книгах Старого Завіту:

“Сім седмиць відрахуй собі; починай рахувати сім седмиць з того часу, як з’явиться серп на жнивах; тоді звершуй свято седмиць Господу, Богу твоєму, за ревністю руки твоєї, скільки ти даси, дивлячись на те, чим благословить тебе Господь, Бог твій” (Втор.16:9,10).

Отже, свято Седмиць – це свято першого урожаю, тому євреї і сходилися в Єрусалим, щоб першими плодами, зібраними своїми руками, віддячити Богові за Його благословення.

Саме в цей час Господь благоволив до Своїх учнів і відкрив ще одну назву свята Шавуот або свята Седмиць – П’ятидесятниця, добре відомий нам, як День дарування Духа Святого, Трійця чи Духів день.

Що ж об’єднує єврейське свято Шавуот зі святом П’ятидесятниці, яке святкує сучасне християнство? – Те, що Шавуот і П’ятидесятниця це свята перших плодів.

І саме цього дня Бог вилив Духа Святого на Апостолів, і вони заговорили різними мовами народів світу, так що всі юдеї, які прийшли з різних країн, розуміли їх. Це були перші плоди Духа Святого, які допомагали донести рятівну Благу звістку народам світу.

У Діяннях можна прослідкувати географію людей, які чули Апостолів. Це представники 15 народів: народи Східної групи, жителі Месопотамії, жителі заходу, Іудея, Мала Азія, Північна Африка, і нарешті, Рим і жителі острівних держав.

Ісус виконує Свою обіцянку: “Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено. Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам” (Ін. 16:7-14).

Дух Святий – це Дух Христовий, Який прийшов зміцнювати Апостолів, які створювали першу церкву.

Що робить у церкві Дух Святий?

“Дари різні, а Дух один і той же; і служіння різні, а Господь один і той же; і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрости, іншому – слово знання, тим же Духом; іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення, тим же Духом; іншому – творення чудес, іншому – пророцтво, іншому – розпізнавання духів, іншому – різні мови, іншому – тлумачення мов. Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно” (1Кор. 12:4-11).

Чи діє Дух Святий у сучасних церквах сьогодні? Так, Він веде ту саму роботу, що виконував і в древні часи.

Отже, перший аспект, який очевидний у Божому задумі: Ізраїль відзначав цього дня свято Седмиць, як приношення перших плодів землі, і в це ж свято Бог дарував 120 людям перші плоди Духа Святого.

Є ще одне значення свята Седмиць, яке для всього єврейського народу є фундаментальним, без якого не було б єврейського народу, як народу Божого.

У книзі Вихід у 19 розділі можна прочитати про унікальну подію, яка сталася саме на шостий день місяця Сіван (3-й місяць за єврейським календарем): “І зійшов Господь на гору Синай” (Вих. 19:20).

Слово “Шавуот” має ще одне однокорінне споріднене слово. Це “швуа” – “клятва”. Цього дня Всевишній уклав союз з Ізраїлем і зробив євреїв Своїм народом.

І головне!

“І промовив Бог усі слова ці, говорячи: Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.

Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.

Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.

Пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй усякі справи твої, а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні всяка худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.

Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

Не вбивай.

Не перелюбствуй.

Не кради.

Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.

Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого” (Вих.20:1-17).

Отже, цього дня Всевишній дарував Ізраїлю Своє вчення – Тору чи Закон, що складався з 5 книг Мойсеєвих, основою якого і стали десять заповідей.

Сьогодні в сучасному Ізраїлі на свято Седмиць читають вірші з Тори, які оповідають про Дарування Закону і приношення перших плодів. Крім того, читають Книгу Руф. Навіщо?

Нагадаю, що Руф була Моавитянкою, язичницею, але вона з любов’ю прийняла Бога Авраама, Ісаака і Якова, прийняла Його Закон, пройшовши шляхом страждань і випробувань. Жінка зробила свій вибір, і Бог винагородив її. Вона стала бабусею царя Давида, предка Господа нашого Ісуса Христа. Її приклад свідчить про те, що на Синаї Закон був даний через синів Ізраїльських – усьому людству.

Євангеліє про Царство Боже, принесене Ісусом Христом, Його жертовна смерть, яка врятувала світ від загибелі, і Його воскресіння, знову підтвердили право всього людства на Закон Божий. Божі істини, написані в десяти заповідях, і сьогодні не втратили своєї актуальності.

Отже, дарування Закону сталося на п’ятдесятий день після Пасхи. І як тоді Бог випробовував, наставляв і зміцнював Свій народ у пустелі, так і воскреслий Месія – Христос протягом сорока днів збирав, наставляв і зміцнював Своїх учнів, кажучи: “Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі” (Діян.1:8).

І от “коли настав день П’ятдесятниці (Шавуот) усі вони були однодушно вкупі” (Діян.2:1), подібно до народу, який стояв біля Синаю. “І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них“. Вогненні язики нагадували вогонь з небес, в якому зійшов Господь на Синай. І як язичниця Руф почула про Бога і про Божий Закон, так і в день дарування Духа Святого, усі, хто прийшов в Єрусалим з різних країн розуміли, про що свідчили Апостоли в Дусі і Силі, “бо кожний чув, що вони говорять його мовою” (Діян.2:6).

Отже, другий аспект:

Цього дня Бог на горі Синай дарував Божому народу 10 заповідей, у дотриманні яких було життя.

У день П’ятидесятниці Бог відкрив людству нове вчення, щоб довіряли Його Сину Ісусу Христу, адже в Ньому Одному – вічне життя.

“І Я знаю, – говорить Ісус, – що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець” (Ін. 12:50).

Писання говорить: “Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін.3:16).

Усякий, хто вірує – це будь-яка людина з будь-якого народу і племені. В Ісусі Христі Бог відкрився всьому людству, став доступним усім і кожному. У свято П’ятидесятниці набув чинності новий закон з новою заповіддю.

Є ще один – третій, і дуже важливий аспект, що пов’язує П’ятидесятницю дарування Закону і П’ятидесятницю дарування Духа Святого.

Згадаємо, як починається перша з десяти заповідей.

“Я, Господь, Бог твій” (Вих.20:2).

Переклад слова “дібур”, як “заповідь”, за словами мудреців не дуже точний. Це, швидше, слова Всевишнього, звернені до кожного тут, сьогодні, зараз!

Єврейські мудреці кажуть, що “як в одному зернятку ховається все дерево, так за першим словом десяти речень ховається весь Закон”. І перше слово цієї фрази – “Я” вимовляється, як “Анохі”, і пишеться чотирма буквами: Алеф, Нун, Хаф, і Йуд.

Послухайте тлумачення єврейських мудреців, це дуже цікаво.

За буквою Алеф, ховається слово “Ані” (я).

За буквою Нун – слово “нафші” (моя душа).

За буквою Хаф (чи Каф) – слово “катавті” (я написав).

За буквою Йуд – перша буква слова (яхавті) (я приніс).

Отже, перше слово “Я” із Закону, початок усіх заповідей, розшифровується як: “Я душу Свою написав – і вам приніс”. Виходить, Синайське одкровення було не просто даруванням Закону. Господь на Синаї подарував Своєму народу – Самого Себе!

Що ж подарував Господь через Ісуса Христа – апостолам, а через них – всьому світу на свято Шавуот, Седмиць, П’ятидесятницю чи Трійцю?

Те ж, що і на Синаї – Самого Себе – в Ісусі Христі і в Дусі Святому! Найцінніший подарунок, який ми можемо тільки отримати колись.

Нехай же буде прославлений у наших серцях, люблячий Отець Небесний, Котрий дарував нам Свого єдиного Сина Ісуса Христа, через Якого ми пізнали життя вічне, і Дух Святий, Котрий дарував нам Свої дивні плоди! Амінь!