Лист до Ісуса

Анечка поверталася додому з недільної школи і тихенько міркувала на слух.
-Тітка Іра сказала, щоб ми написали листа до Ісуса. А як тоді ми зможемо відправити його? Ісус живе на небі... Так далеко!-Дівчинка підняла голову вгору і замислилася.- Листоноша теж туди не дістанеться! Напевно, тітка Іра знає, як відправити листа. Я зараз прийду додому і почну писати. До наступного уроку воно має бути готовим. Ось тільки я пишу з помилками... Нічого, Ісус обов'язково зрозуміє!
Анечка прибігла додому, взяла ручку та аркуш паперу, зачинилася у своїй кімнаті та приступила до роботи. Коли лист був готовий, вона полегшено зітхнула.
-Тепер можна відпочити. Тітка Іра казала, що написати ми можемо все, що лежить у серці. Потрібно його сховати, щоб мама не знайшла.
Дівчинка довго думала, куди їй покласти лист і, зрештою, вирішила сховати його у своїй дитячій Біблії.
-От так!-Сказала вона досить.-Скоріше б відіслати його!
Настав недільний день. Анечка з великим нетерпінням чекала на урок недільної школи. Коли Іра Сергіївна зібрала всі листи, вона нарешті відкрила секрет того, як вони надсилатимуть їх Ісусу.
-Починаючи з наступного уроку, ми молитимемося за кожну дитину, яка написала листа. Ісус обов'язково почує наші молитви і відповість.
-Тітка Ірина, а як Він нам буде відповідати?-почали питати діти.
Іра Сергіївна посміхнулася і сказала:
-Іноді Ісус відповідає нам через слово Боже-Письмо, вірш,
проповідь, пісню. Ви повинні бути дуже уважними на зборах, щоб не пропустити Його відповіді. Читайте Біблію, слово за словом, розмірковуючи над прочитаним. Його відповідь може прийти через настанову мами та тата. Налаштуйте свій слух і терпляче чекайте. А головне завжди пам'ятайте, що бажання тих, хто боїться Його, Він виконує.
Увечері, прийшовши додому, Іра Сергіївна, почала читати дитячі листи. Читаючи їх, вона то посміхалася, то дивувалася. Коли ж вона дійшла до листа Аничка, на її очах заблищали сльози. Дівчинка писала:
?Дорогий Ісусе! Я знаю, що Ти буваєш дуже зайнятий, але я терпляче чекатиму Твоєї відповіді. Ти, мабуть, знаєш, що мене звуть Аня і мені сім років, а пишу я з помилками. Я вмію швидко читати. Мене навчила бабуся, коли гостювала у нас все літо минулого року. А ще я дуже люблю своїх маму та тата, але мені здається, що вони перестали любити мене. Вже цілий тиждень вони не розмовляють одна з одною. Я навіть не знаю, чому! Мама перестала посміхатися, тільки на зборах усміхається, а вдома знову сумна. Тато більше не грає зі мною. Ми не їстим вечорами разом і Біблія, мабуть, скоро припаде пилом, і не молимося, як молилися раніше. Мабуть, це я винна? Я буваю іноді неслухняною! Дорогий Ісусе, помири моїх батьків! Коли вони посміхаються і мені весело.
Анечка.?
Іра Сергіївна відклала листа і витерла сльози. Треба було терміново щось зробити. Вона поклала листа у свою сумочку і вирішила зайти до дитячого садка, де працювала Ніна Павлівна, мама Анечки.
Наступного дня вчителька Недільної школи вирушила до дитячого садка. Зустрівшись з Ніною Павлівною, вона поздоровилася і вручила їй листа.
-Що це?-Запитала здивовано жінка.
-Це лист вашої дочки до Ісуса. Я попросила дітей написати про те, що лежить у них на серці і молитися, щоб Господь відповів їм. Я не могла не показати вам його. Думаю прочитавши ви все зрозумієте. Мені потрібно йти. З Богом.
Увечері, помолившись, Анечка збиралася лягати спати, коли батьки зайшли до неї в кімнату. Батько взяв її на руки і міцно обійняв.
-Пробач нас, Анечко! Ми дуже любимо тебе. Я хочу, щоб ти знала, що ми з мамою більше не сердимося один на одного і ніколи більше не йтимемо спати, не почитавши разом Біблію і не помолившись.
Аня від радості заплескала в долоні і сказала:
-Ісус відповів на мого листа, Ісус відповів на мого листа!
Батьки переглянулися, але нічого не сказали Анічці про те, що вони читали її листа, через який Господь дав їм великий урок.
Еф. 4:26 Гніваючись, не грішіть, нехай сонце не зайде у вашому гніві.