Притча про старість

Колись жила дуже стара людина. Очі його засліпли, слух притупився, коліна тремтіли. Він майже не міг тримати в руках ложку і під час їжі часто проливав на скатертину суп, а іноді дещо з їжі випадало з рота. Син і його дружина з огидою дивилися на старого і стали під час їжі саджати його в куток за грубку, а їжу подавали йому в старому блюдечку. Звідти він сумно дивився на стіл, і очі його ставали вологими. Одного разу руки його так тремтіли, що він не зміг утримати блюдечко з їжею. Воно впало на підлогу і розбилося. Молода господиня почала лаяти старого, але він не сказав ні слова, а тільки важко зітхнув. Тоді йому купили дерев'яну миску. Тепер він мав їсти з неї.

Якось, коли батьки сиділи за столом, у кімнату зайшов їхній чотирирічний син із шматком дерева в руках.

- Що ти хочеш зробити? - Запитав батько.

- Дерев'яну годівницю, - відповів малюк. З неї тато з мамою будуть їсти, коли я виросту.