Зупинися, подивися, послухай!

«І я не слухав голосу вчителів моїх, не прихиляв вуха мого
до наставників моїх: мало не впав я на всяке зло серед
зборів та громади!» (Прип. 5:13, 14).
Настав останній день літа. Два місяці я працював, щоб оплатити своє навчання, і тішився змоги повернутися до занять. Літня робота була нудною та важкою — збирання фруктів.
Я заліз на яблуню, але гілка, що виглядала міцною, насправді виявилася підгнилим. Вона обломилася, і я з тріском полетів униз. Я зламав руку у трьох місцях, переломи були відкритими. Мене терміново відвезли до лікарні. Останній день літа став найжахливішим днем. Я злився і обурювався, питаючи Бога, чому Він дозволив статися такому.
У палаті, куди мене помістили, стояло два ліжка. Близько опівночі у відділення надійшов чоловік, його внесли два санітари, він голосно стогнав,
але водночас відпускав жарти сумнівного характеру, присмачені лайками. Його уклали і поділили, а потім почали готувати до термінової операції.
Потім санітари пішли, і ми залишилися наодинці. Чоловік подивився на мене і, насилу вимовляючи слова, запитав, що зі мною трапилося. Я, не надаючи особливого значення тому, що трапилося, коротко розповів, як усе було, і по ходу розповіді згадав, у якому коледжі навчаюсь.
Почувши назву, чоловік змінився на обличчі. Він заплакав. Я припустив, що йому стало дуже боляче, але він заговорив. Це був довгий монолог про втрачені можливості, про те, що він навчався в тому ж коледжі, що і я, і був виключений, коли йому було стільки ж років, скільки мені зараз. Я не знав, що відповісти.
Здається, я щось сказав йому про прощення Боже. Потім прийшли медбрата, його знову поклали на каталку. Коли чоловіка вивозили з палати, він попросив їх затриматися, зусиллям підняв голову і попросив мене помолитися. Медперсонал був здивований. Адже незадовго до цього людина сипала лайками та сальними жартами.
Чоловік помер тієї ж ночі. Як склалося б його життя, якби він прислухався до порад своїх наставників, коли мав таку можливість? Напевно, нам варто тримати перед очима плакат: Зупинися! Придивись! Прислухайся!
Ми виростаємо і стаємо такими, якими вирішили стати молодими.
«Нрави та звички, вироблені в юності, зберігаються потім і в зрілі роки» (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 143).
Сьогодні ти обираєш, яким життям житимеш. Те, як ти сьогодні живеш, визначить твоє майбутнє. Вкрай важливо серйозно підходити до прийняття рішень, вони впливають на наше життя.
Проси Бога направити тебе, щоб робити правильний вибір за всіх обставин життя.

Біблія:

Читати Біблію

Слухати Біблію

Дитяча Біблія

Біблійні мапи

Друг дитинства

Жили двоє сусідів. Перший купив кролика своїм дітям. Діти іншого сусіда попросили, щоб і їм купили якусь домашню тварину. Батько купив їм щеня німецької вівчарки.
Тоді перший сказав другому:
- Але ж він з'їсть мого кролика!
- Ні, подумай, моя вівчарка - щеня! Вони зростатимуть разом, стануть друзями. Проблем не буде.
І схоже було на те, що господар с...

Один – не означає самотній

У сучасному світі багато людей почуваються самотніми. І з кожним днем масштаби цієї проблеми зростають. Буваючи в різних країнах, я бачу дедалі більше людей, які просять допомогти їм позбутися самотності.
У Біблії йдеться про те, що ми не самотні. Бог рятує нас, втішає, зцілює. Але після втрати близьких, багатьом людям так і не вдається звільнитися від гнітючого почуття...

Від страждань до слави

А якщо ми (Його) діти, то також і спадкоємці; ми спадкоємці Божі, і співспадкоємці Христові (ми розділимо Його спадщину з Ним); тільки коли ми хочемо розділити з Ним Його славу, нам доведеться розділити Його страждання.

– Послання до Римлян 8:17

Щоразу, коли нам хочеться одного, а Дух Святий каже нам зробити щось інше, то, послухавшись Його, ми, безсумнівно...

Усьому свій термін

Жебеня, що недавно народилося, всього боялося. Він сильно тремтів і був такий слабкий, що ноги його підгиналися і часто падав. Побачивши великих коней, які легко й привільно мчали по зеленому лузі, він від страху забився під черево матері і звідти пролунав його тоненький голосок: —
Невже й я колись стану таким, як вони?
— Не бійся, дитино, — відповіла йому ...

Троянда або верблюжа колючка

Людина, яка жила біля краю пустелі, посадив у своєму саду молодий рожевий кущ, який ще жодного разу не цвів. Довго він чекав, коли той нарешті зацвіте, але квітів все не було. І тоді садівник спитав рожевий кущ, чому він не цвіте.

- Чому я не цвіту? – здивовано перепитав кущ. - А чому, власне, я маю цвісти? Подивися довкола, ніхто не цвіте. Ось так...

Притча: Погляд на проблеми

Професор почав свій урок із того, що взяв у руку склянку з невеликою кількістю води. Він підняв його таким чином, щоб усі його побачили, і спитав студентів:
- Як ви думаєте, скільки важить ця склянка?
– 50 грам, 100 грам, 125 грам, – відповідали студенти.
- Я справді не впізнаю, доки не зважу його, - сказав професор, - але моє запитання таке: що б сталося, якби я...

Ішов землею людина

Ішов по землі людина. Навколо не було ні квітів, чий пряний аромат заспокоїв би втомленого мандрівника, ні птахів, чия бешкетна трель, додала б впевненість у своїх силах. Лише на тисячі миль навколо розстилалося безжальне царство піску, іноді, щоправда, залітав сюди вітер, але подібні візити були такими рідкісними, що після них зневіра повністю долала душу. Але людина не піддавалася й...

Христос Воскрес!

Я зустрів його випадково, на рибалці. У мене клювання не було, але за кущами тільки й миготіло саморобне вудлище. Стало цікаво, підійшов, присів:

- Здорово, дідусю. Як у тебе якийсь улов!

Він повернувся до мене, зарослий, брудний, обірваний. Але очі блищали добротою і радістю.

- Здоровенькі. Я тебе знаю.

- Звідки, дідусю?

10 речей, про які я хотів би знати, коли був молодший

Одне з моїх найпристрасніших захоплень – навчати молоде покоління. Мені це подобається, тому що ті молоді люди, яких я наставляю, настільки прагнуть духовного спрямування, що вони практично витягують його з мене. Мені також подобається учнівство, тому що допомога іншим людям у тому, щоб стати успішними, приносить неймовірне задоволення.

Учнівство — це не лише проводити кла...

Сонячний світ

Тож згадай, звідки ти спав, і покайся,
і роби колишні справи; а якщо не так,
скоро прийду до тебе, і зсуну світильник твій з місця його, якщо не покаєшся."
Об'явлення Івана Богослова 2:5.

- Тату, тату, - на бігу, розмазуючи сльози по щоках, кричав молодший Ваня, - наш Льонька в аварію влучив.
Добігши до мене, уткнувся в живіт, здригаючись усім тілом: Він на велико...