Зупинися, подивися, послухай!

«І я не слухав голосу вчителів моїх, не прихиляв вуха мого
до наставників моїх: мало не впав я на всяке зло серед
зборів та громади!» (Прип. 5:13, 14).
Настав останній день літа. Два місяці я працював, щоб оплатити своє навчання, і тішився змоги повернутися до занять. Літня робота була нудною та важкою — збирання фруктів.
Я заліз на яблуню, але гілка, що виглядала міцною, насправді виявилася підгнилим. Вона обломилася, і я з тріском полетів униз. Я зламав руку у трьох місцях, переломи були відкритими. Мене терміново відвезли до лікарні. Останній день літа став найжахливішим днем. Я злився і обурювався, питаючи Бога, чому Він дозволив статися такому.
У палаті, куди мене помістили, стояло два ліжка. Близько опівночі у відділення надійшов чоловік, його внесли два санітари, він голосно стогнав,
але водночас відпускав жарти сумнівного характеру, присмачені лайками. Його уклали і поділили, а потім почали готувати до термінової операції.
Потім санітари пішли, і ми залишилися наодинці. Чоловік подивився на мене і, насилу вимовляючи слова, запитав, що зі мною трапилося. Я, не надаючи особливого значення тому, що трапилося, коротко розповів, як усе було, і по ходу розповіді згадав, у якому коледжі навчаюсь.
Почувши назву, чоловік змінився на обличчі. Він заплакав. Я припустив, що йому стало дуже боляче, але він заговорив. Це був довгий монолог про втрачені можливості, про те, що він навчався в тому ж коледжі, що і я, і був виключений, коли йому було стільки ж років, скільки мені зараз. Я не знав, що відповісти.
Здається, я щось сказав йому про прощення Боже. Потім прийшли медбрата, його знову поклали на каталку. Коли чоловіка вивозили з палати, він попросив їх затриматися, зусиллям підняв голову і попросив мене помолитися. Медперсонал був здивований. Адже незадовго до цього людина сипала лайками та сальними жартами.
Чоловік помер тієї ж ночі. Як склалося б його життя, якби він прислухався до порад своїх наставників, коли мав таку можливість? Напевно, нам варто тримати перед очима плакат: Зупинися! Придивись! Прислухайся!
Ми виростаємо і стаємо такими, якими вирішили стати молодими.
«Нрави та звички, вироблені в юності, зберігаються потім і в зрілі роки» (Свідчення для Церкви, т. 3, с. 143).
Сьогодні ти обираєш, яким життям житимеш. Те, як ти сьогодні живеш, визначить твоє майбутнє. Вкрай важливо серйозно підходити до прийняття рішень, вони впливають на наше життя.
Проси Бога направити тебе, щоб робити правильний вибір за всіх обставин життя.

Біблія:

Читати Біблію

Слухати Біблію

Дитяча Біблія

Біблійні мапи

Закриті двері

Злодій приходить тільки для того, щоб
вкрасти, вбити та занапастити.
Я прийшов для того, щоб мали життя
та мали з надлишком.
Ін.10:10

Життя належить тобі. І лише тобі. Нікого не слухай. Бери від життя все. Живи та радуйся – це і є справжнє життя. Всі двері перед тобою відчинені. Я тобі покажу всю красу світу, подарую радість від...

РЕЗУЛЬТАТИ ЩОДРОСТИ

«Благодійна душа буде насичена, і хто напоює
інших, той і сам буде напоєний» (Припов. 11:25).
Деякі випадки не забуваються навіть після довгого часу.
Я був бідним студентом. Взагалі бідним я був не завжди. Свого часу мій батько володів кількома вантажівками і займався вантажоперевезеннями, але потім він покинув сім'ю, і ми з матір'ю перетворилися на бідняків...

Істинна мудрість

«Початок мудрості – страх Господній, і пізнання Святого
– розум» (Прип. 9:10).
Що таке мудрість? Що означає бути розумним?
Іноді я думаю, що ми, християни, трохи плутаємось у достатку інформації щодо розумових здібностей. За Біблією мудрість — це не інтелектуальний рівень, її не виміряти отриманими дипломами, так само як розум — це ще...

Чи є Бог насправді?

Багато людей на землі запитують:
- Чи є Бог насправді?
Я вам відповім що-Є!
Бо хто створив цей світ? якщо не Бог?
Потрібно лише глибоко вдуматися. ..
Бо світ не міг утворитися сам по собі.
всі ці птахи, річки, поля, тварини, квіти, сонце, місяць, зірки, все це створив Бог, І першу людину створив Бог.
Але багато хто стверджує, що людина походить від м...

Свобода від ярликів

«Зухвалий, негідний хлопчик! Коли ж ти перестанеш знущатися з своїх однокласників, навішувати на них образливі прізвиська? Звідки в тобі стільки злості та цинізму?! - Зі спотвореним від гніву обличчям кричала жінка.
З тим же виразом обличчя і схожим на материнським голосом, худорлявий підліток парирував у відповідь: «Сама така… Сама така…»

Сила пробачення: Відпустити, Любити, Жити

Серед найважливіших рис, які визначають нашу людську природу, є здатність до пробачення. Ця сила перетворює наші серця, змінює наше сприйняття та відкриває двері до щасливого та здорового життя.

Пробачення - це акт любові і милосердя, який звільняє нас від гніву, образ і болю, які можуть отруїти нашу душу. Воно дозволяє нам позбутися важкостей минулого і зосередитися на майбутньому. Ц...

Сонячний світ

Тож згадай, звідки ти спав, і покайся,
і роби колишні справи; а якщо не так,
скоро прийду до тебе, і зсуну світильник твій з місця його, якщо не покаєшся."
Об'явлення Івана Богослова 2:5.

- Тату, тату, - на бігу, розмазуючи сльози по щоках, кричав молодший Ваня, - наш Льонька в аварію влучив.
Добігши до мене, уткнувся в живіт, здригаючись усім тілом: Він на велико...

Казка про призначення

На зеленому лузі весни раділи пророслі з-під землі трави і квіти. Їх приємно зігрівало по-весняному тепле сонце; весело та шумно щебетали птахи; часом налітав то холодний, то теплий вітер. Відчувалося, що все оживало після зими.

Серед рослин – мешканців луки – були ті, хто жили тут давно: дзвіночки, волошки, іриси, м'ята, звіробій; і ті, хто з'яви...

Притча про батька та сина

В одного чоловіка був син — юнак безтурботний і легковажний. Людина ця з дитинства намагалася навчити свого сина і наставити на шлях істинний, але все марно. Від горя він тяжко захворів і зліг. Перед самою смертю батько покликав до себе сина і сказав:
— Бідолашний хлопчику, скоро я піду, і залишишся ти зовсім один. Пробач мені, що не зміг я напоумити тебе.&n...

Єдина зброя - Любов

До одного єпископа прийшла людина зі скаргою на те, що її оточують лише жорстокосердні та недобрі люди, і тому вона почувається в цьому світі дуже самотньою.
Єпископ вислухав його і сказав:
— Насправді довкола тебе багато добрих людей. Просто люди подібні до рудників, у які доводиться проникати глибоко, щоб знайти приховані в них скарби. Тільки цього не зробити ні лопатою, ні заступом...