Субота 27 Липень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

Радієм ми, коли квітки цвітуть

Радієм ми, коли квітки цвітуть,
Свій аромат вони нам шлють,
Вони вдягли чудові пишні шати,
Що неможливо їх не помічати.

Бог повелів мені в саду Його цвісти
І добре є отут мені рости,
Він і мені дав ту відвагу,
Щоб людям проявлять увагу.

Як дощ рясний на землю ллється,
То запашність навкруг несеться.
Я хочу буть Ісуса квіткою
І обіймать людей молитвою.

Нехай помножиться моє благословіння
Всіх радувать своїм цвітінням,
Щоб Божу ніжність нести і красу,
Лиш милістю Ісуса я цвіту.

Оленка Рожко

---

Цей вірш відображає бажання автора служити і приносити благо і красу у світі, як цвітіння у саду. Автор порівнює себе з квіткою, яка росте в саду Божому і має завдання нести радість та благословення іншим.

Вірш також висловлює бажання бути як молитвою для інших людей, як образом Божої ніжності і милості. Автор прагне бути засобом, через який Божа доброта і краса можуть проявитися у світі.

20.10.2023

Я і Ти Христос

Хто я є, що мене Ти  так любиш,
Хто я є для Тебе мій Ісус?
 Хто я є,що мене Ти голубиш,
Як та пташка пташеня своє під пух?

 Хто я є, що мене пам'ятаєш
Й посилаєш опіку Свою?
Хто я є, що мене Ти  плекаєш,
Наче батько,вчиш доньку
Свою?

Хоч не раз я Тебе розпинаю,
Непокірна буваю Тобі
І не ра...

Дарів мізерних в Господа немає, І непотрібних Він не роздає

Дарів мізерних в Господа немає,
І непотрібних Він не роздає,
Кому й коли віддати добре знає,
Для кожного у Нього є своє.

Трудись у тому, що тобі відкрито,
Використовуй вручений талант,
Старайся вірність в ділі проявити,
Бо закопати - недобрий це варіант.

Хтось вміє гарно проповідь сказати,
Хтось заспіває пісню непрос...

Буває відчуваю пустоту… Тоді так хочеться у небо закричати

Буває відчуваю пустоту…
Тоді так хочеться у небо закричати
Тому що тільки Бог знає журбу
Й мерщій спішу Йому все розказати

Він досконало знає моє серце,
Але коли відкрию серця дверці -
Ісус не забариться підкріпити
Й своїм благословінням наділити

Відразу відчуваю що Бог поряд,
І навіть коли хвилі зносять човен...

Чи Ісус є серцем твоєї родини?

Чи Ісус є серцем твоєї родини?
Чи Він з вами разом в центрі, при столі?
Може нема місця в кутику хатини?
І закриті двері, темно у вікні.

Ти зітхнув так важко… В центрі? - Ні, немає…
Крісло що для нього, я давно зламав.
Жаль, та вся родина Його не чекає,
І ніхто не просить, щоб за стіл сідав.

Ти Його не бачиш, Він глядить у віконце,

Навчи мене молитися, Христос

Плач вночі, а на ранок – радість.
Ніч, лиш смуток завжди приносить.
А, в житті, буває світанок,
Коли серце про нього просить.

Як до Бога воно волає,
Не запізниться Він ніколи.
І світанки знов посилає,
Знову сонце на небі сходить.

Та чому ж ті приходять ночі?
На землі бо так Богом дано.
Як темряви не бачать очі,

МОЛИСЬ...

Молись, коли ніхто не бачить
І Бог тебе тоді пробачить,
Молися щиро, від душі,
Про наболіле розкажи.
Не виставляй все напоказ,
А віру в серці бережи,
Життя дається тільки раз,
Тому, як тяжко, не кажи.
В Молитві сила і надія,
Любов і віра до життя,
Нехай здійсниться кожна мрія,
Нехай почують Небеса.
Молись про се...

Дорога, пісок, спека палить пустиню

Дорога, пісок, спека палить пустиню -
Страшне і безлюдне це місце.
Ледь чутно здаля десь дзвіночок звенить,
Неначе печальная пісня.

Що це? Та невже хтось іще тут живе,
В землі цій пропаленій сонцем?
Ні, то лиш піском одиноко іде
В лахміттях, без сил прокаженний.

Куди він іде гнаний горем по світі?
Дзвенить той дзвіночок печаль...

Ми лист Христів, який читають люди

Ми лист Христів, який читають люди.
Та тільки що написано у нім?
Чи бачать в нас Спасителя Ісуса,
Чи тільки назву лиш - християнин.

Чи через нас любов Христова ллється?
Чи люди хочуть слово те читать?
Чи тільки назва Божа зостається,
І не працює Його благодать.

"Ви - лист Христів" - звання таке високе.
Йому потрібно ...

ЛИСТ ІСУСА ДО ЛЮДИНИ

Мир тобі, доню! Як ти поживаєш? 
Я бачу твоє серце і бажання всі твої, 
Та жаль, в молитві ти цього не промовляєш, 
І через те пишу тобі в листі. 
 
Я вчора теж був біля тебе на світанку, 
Чекав,коли прокинешся від сну, 
Щоби благословити день твій спозаранку, 
Аби сповна раділа ти життю! 
...

Любов прибита до хреста цвяхами

Любов прибита до хреста цвяхами,
Кружляє зло над розп’яттям птахами.
Тернина впилася в чоло боляче,
Ридає мати, під хрестом стоячи.
Той, Хто створив джерела вод, — спрагнений,
Хто був Причиною буття — страчений.
І впала Батьківська сльоза краплею,
А небо в розпачі дощем плакало.

Кров запеклася на устах зранених,