|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
НЕ ПОРА ДРІМАТИ
Що́ снилося апостолам тоді,
Коли Ісус з тривогою молився,
І піт, як каплі крові, з Нього лився,
І руки опускалися слабкі?
Можливо, комусь снились небеса,
Хтось бачив уві сні себе великим,
А іншому приснився кінець віку,
А ще комусь - землі уся краса.
Журились учні - сон здолав усіх,
І про слова Ісусові забули...
Чи, може, ще і досі не збагнули,
Що всі порозбігаються в цю ніч?
Чи міркував тоді хоча б один,
Що перед ними Божий Син смирився,
Як в горниці низенько прихилився
І ноги учням, мов слуга, помив?
А поки спали і дивились сни,
Не чули, як Ісус в пітьмі ридає
І у Отця Небесного благає:
"Якщо волієш, мимо чашу пронеси".
Своєму Вчителю тоді не помогли,
Одну годину не попильнували,
Лиш ангел з неба, поки вони спали,
З'явивсь Христу і додавав снаги.
Чи снилося апостолам в той час,
Що битимуть й плюватимуть в Месію,
Що у своїй злобі́ оскаженіють
Язичники й юдеї водноча́с?
Чи бачив хтось картину уві сні:
Голгофський хрест, Ісусові страждання,
І грішників лукаве глузування,
І очі матері заплакані, сумні?..
Чи снилось тоді Симону Петру,
Як Він Ісуса тричі відречеться,
І що розп'яття бачити прийдеться,
І кров із ран стікаючу святу?
Хтось спав тоді, а хтось лише дрімав,
Та сатана не спав в душі Іуди,
Який так і не зміг тоді збагнути,
Що не Ісуса, а себе продав.
І поки людство спало міцним сном,
Помер Ісус, щоби усіх збудити,
Щоб кров'ю пресвятою відкупити
Тих, що диявол закував гріхом.
Буває, часом, що і ми спимо,
І сни стають милішими за дійсність,
Так лекго через них згубити вічність,
Якщо життя Христу не віддамо!
Сад Гефсиманський... Затишок кругом...
Прокиньмось, друзі! Не пора дрімати!
Йдім на Голгофу - Сина там розп'ято,
Впадім у покаянні під хрестом!
Леся Данильчик
---
Цей вірш розглядає події в Саду Гефсиманському під час останньої ночі перед розп'яттям Ісуса Христа. Апостоли супроводжували Ісуса до саду, але, будучи втомленими і не здатними залишити сон, вони заснули. Все трагічне значення цього моменту полягає в тому, що апостоли не були при Ісусі, коли Він найбільше потребував підтримки та молитви.
Вірш викликає на роздуми про те, як люди можуть бути занурені у свої особисті справи, аби справжня доля і значущі події обходять їх. Він наголошує важливість бути бдженими й готовими служити важливим цілям, навіть коли це вимагає відмовитися від власного комфорту та відчуженості.
Автор закликає до пробудження і викликає читачів до співчуття та покаяння, нагадуючи, що подібні до тих, які заснули в Саду Гефсиманському, ми можемо втратити можливість служити Богу і співпережити важливі події в житті.
17.10.2023
|
|
|
|
|
Я дякую за те, що можу довіряти
Я дякую за те, що можу довіряти
Сьогодні й завтра я Тобі Мій Бог!
За те що можу я Тобі хвалу віддати
І славити Тебе до кінця життя мого.
Я дякую за те, що чуєш
Мої молитви, й сотні цих тривог
І відповідь мені на них завжди даруєш,
Бо дуже сильно любиш Ти Господь!
Ти дав мені життя, яким я дорожу
І відчуваю кожну, я с...
Сьогодні ходиш ти ногами Руками працювати можеш ти
Сьогодні ходиш ти ногами
Руками працювати можеш ти
Так легко розмовляєш ти словами
Бачиш та чуєш все, що навкруги.
Це все для нас стала буденість
Небачимо в цьому благословеність
Хоча вона є
Це все,лише Бог нам дає.
Без Нього ніщо ми у світі,
Блукаєм лише в людьському смітті.
Тому поки ти ще здоровий
І ...
А чи ти знаєш, як це зустріти Христа?
А чи ти знаєш, як це зустріти Христа?
Як це відкрити Йому весь свій біль?
Як це зустріти того хто чекав,
Щоб взяти в обійми тебе хоч на мить?
А чи ти знаєш мій друже як це проходить?
Коли ти зустрівся із Тим, хто Живий?
Хто є не простим і звичайним прохожим?
Хто любить тебе і любив так завжди?
Хто просто чекав коли ти зрозумієш?
Не забувайте матерів / Християнський вірш про маму
Старенька мати вийшла на дорогу,
Сльозу гарячу втерла рукавом.
Сховавши від людей свою тривогу,
Стоїть одна далеко за селом.
Вона тепер самітня залишилась,
Давно з домівки діти розійшлись.
Їх не цікавить вже хатина рідна,
Де виростали з мамою колись.
Вони тут разом плакали, сміялись,
Ділили все: і радість, і печаль.
У в...
Христос не судить
Христос не судить, інший є Суддя,
І буде суд, для всіх живих і мертвих,
Дивись на те, яке твоє життя,
Бажаєш що, у мріях ти відвертих.
Що чиниш ти, які твої діла,
Твої слова і вчинки, славлять Бога?
Чи місця в серці не даєш для зла,
Якою нині є твоя дорога?
Про що сьогодні думаєш мій друг,
Що тобі цінне, світське, чи Христове,
...
Війна є безпощадною до всіх
Війна є безпощадною до всіх,
Вона змінила плани, мрії, сміх.
Війна руйнує все підряд,
Вона вселила людям страх
Два тижні - ніби у жахливім сні,
А особливо перші дні
Лягаю спати, та не сплю,
Бо серце крається за тих, кого люблю
На всяк випадок документи при собі,
Бо можу не вернутися сюди,
І не такі бажання вже...
Ми всі чекаєм добрих перемін в житті
Ми всі чекаєм добрих перемін в житті.
Та не завжди ті добрими бувають.
Приходять темні хмари і дощі,
Випробування небеса нам посилають.
Прийшла одна проблема, потім інша,
Із-за кутка вже знову тягнеться біда.
І ти роздумуєш коли наступить тиша,
Коли зупиниться бурхливая вода?
А прес проблем продовжує давити.
Здається стр...
Я вірю Господу!
“Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої”. (1 Івана 1:9)
Я буду вірити Тобі,
Що Ти простив мені, Ісусе.
Любити й вірити завжди,
Господь, нехай же не спіткнуся.
Я буду вірити в Тебе,
Що Ти, Христос, мій Відкупитель.
Хай Дух Святий в мені живе.
Я...
Будуйте мур і ворог не пройде...
Будуйте мур і ворог не пройде.
У мурі замуровуйте проломи.
Де впали, де пролом зробився ще,
Де розбива стіну він знову й знову.
Промолюйте кожний рядок в стіні.
"Допоможи, Господь, знову не впасти.
Закрить пробоїни допомогти мені
Лиш у Твоїй лише, мій Боже, власті.
Де віри мало, Ти її примнож,
Вона як камінь, що лягає в с...
Зустріч
Ми люди всі приходимо в цей світ,
І як би не було,лишаємо свій слід.
Земним шляхом блукаючи,проходимо дороги,
В яких переплелися і радощі й тривоги,
Щасливі зустрічі та миті прощавання,
Усмішки радісні та болісні зітхання,
Криві стеженки та прямі дороги,
А на спині тягар,що тисне нам на ноги.
І сонця поміж хмар не варто й споді...