Неділя 19 Травень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

НЕ ПОРА ДРІМАТИ

Що́ снилося апостолам тоді,
Коли Ісус з тривогою молився,
І піт, як каплі крові, з Нього лився,
І руки опускалися слабкі?

Можливо, комусь снились небеса,
Хтось бачив уві сні себе великим,
А іншому приснився кінець віку,
А ще комусь - землі уся краса.

Журились учні - сон здолав усіх,
І про слова Ісусові забули...
Чи, може, ще і досі не збагнули,
Що всі порозбігаються в цю ніч?

Чи міркував тоді хоча б один,
Що перед ними Божий Син смирився,
Як в горниці низенько прихилився
І ноги учням, мов слуга, помив?

А поки спали і дивились сни,
Не чули, як Ісус в пітьмі ридає
І у Отця Небесного благає:
"Якщо волієш, мимо чашу пронеси".

Своєму Вчителю тоді не помогли,
Одну годину не попильнували,
Лиш ангел з неба, поки вони спали,
З'явивсь Христу і додавав снаги.

Чи снилося апостолам в той час,
Що битимуть й плюватимуть в Месію,
Що у своїй злобі́ оскаженіють
Язичники й юдеї водноча́с?

Чи бачив хтось картину уві сні:
Голгофський хрест, Ісусові страждання,
І грішників лукаве глузування,
І очі матері заплакані, сумні?..

Чи снилось тоді Симону Петру,
Як Він Ісуса тричі відречеться,
І що розп'яття бачити прийдеться,
І кров із ран стікаючу святу?

Хтось спав тоді, а хтось лише дрімав,
Та сатана не спав в душі Іуди,
Який так і не зміг тоді збагнути,
Що не Ісуса, а себе продав.

І поки людство спало міцним сном,
Помер Ісус, щоби усіх збудити,
Щоб кров'ю пресвятою відкупити
Тих, що диявол закував гріхом.

Буває, часом, що і ми спимо,
І сни стають милішими за дійсність,
Так лекго через них згубити вічність,
Якщо життя Христу не віддамо!

Сад Гефсиманський... Затишок кругом...
Прокиньмось, друзі! Не пора дрімати!
Йдім на Голгофу - Сина там розп'ято,
Впадім у покаянні під хрестом!

Леся Данильчик

---

Цей вірш розглядає події в Саду Гефсиманському під час останньої ночі перед розп'яттям Ісуса Христа. Апостоли супроводжували Ісуса до саду, але, будучи втомленими і не здатними залишити сон, вони заснули. Все трагічне значення цього моменту полягає в тому, що апостоли не були при Ісусі, коли Він найбільше потребував підтримки та молитви.

Вірш викликає на роздуми про те, як люди можуть бути занурені у свої особисті справи, аби справжня доля і значущі події обходять їх. Він наголошує важливість бути бдженими й готовими служити важливим цілям, навіть коли це вимагає відмовитися від власного комфорту та відчуженості.

Автор закликає до пробудження і викликає читачів до співчуття та покаяння, нагадуючи, що подібні до тих, які заснули в Саду Гефсиманському, ми можемо втратити можливість служити Богу і співпережити важливі події в житті.

17.10.2023

ЦІНА

Щастя. Багатозначне слово. 
Вмістити може все, лиш тільки захотіти)... 
А скільки значення ми придаємо цьому?) 
В хвилині, секунді, малесенькій миті...

І хоч навколо все розбито вщент...
Ти не впадай у відчай, любий друже,
Бо ж щастя не в марнотному житті. 
Бо ж щастя з Богом. Із Ісусом. 

О Він... Він все. Ві...

Я грішна, Боже. Ти мене пробач

Я грішна, Боже. Ти мене пробач.
Пробач за те, що я грішу щоденно.
А ти говориш лагідно: "Не плач.
У тебе буде все благословенно".
Я грішна, Боже. Ти мене прости.
Дозволь тебе любить, любить і славить.
Я мрію кожну мить в Тобі рости.
Це хочу за мету собі поставить.
Я грішна, Боже. Ти мене прости.
Та я іду до неба, я стараюс...

Байдуже, що брудний листок

Байдуже, що вірші мої
Не раз в хліві родились,
Лиш би глаголи з них святі,
В серцях людей лишились.

Байдуже, що брудний листок,
Й такі ж бувають руки.
Лиш би кожнісінький рядок,
Хвалив Христа за муки.

Байдуже, пишеться й в ночі,
Коли так хочу спати.
Лиш душі б скуті у грісі,
До неба направляти.

І не стр...

Чим пахне хліб, що нам про це відомо І що ми можемо для інших розказать?

Чим пахне хліб, що нам про це відомо
І що ми можемо для інших розказать?
Чи знаєм ми ціну і запах хліба? 
Дарунок Божий - хліб в руках тримать.

Чим пахне хліб – це знають наші старші,
Хто відказався брати меч у руки,
Кому цей запах хліба лише снився,
А після сну вертались знову муки.

Чим пахне хліб, коли сухар тримаєш,

Твоя Любов

Усвідомлення того,що Ти нас любиш
Підносить мене у Небеса
І усмішка з лиця вже не зникає
Мене врятувала любов Твоя.

І сірі фарби веселковими стали
Ти пообіцяв,що не покинеш
Якими б люди не були злими
Своєю любов'ю зло відкинеш.

Усвідомлення того,що Ти нас любиш
Підносить мене у Небеса
Я більш не хочу бути грішною

І небо нахилилося почути, І сонце зупинилось серед хмар…

І небо нахилилося почути,
І сонце зупинилось серед хмар…
Та почуття у серці не збагнути.
Отримав я Святого Духа дар.

Я ВІРУЮ мій Бог і ОБІЦЯЮ…
Слова, які злетіли до небес.
Від Тебе лиш підтримки я чекаю,
І знаю що життя не із чудес.

Важка дорога жде попереду…
Та знаю, що із Тобою подолаю все,

Щасливий я,бо знаю Бога Знаю про Його діла святі

Щасливий я,бо знаю Бога
Знаю про Його діла святі
Господь єдиний,хто віддав життя за мене
Даруючи життя на небесах

Бог полюбив всіх неймовірною любов'ю
Немає слів щоб описать його любов.
А чи ти любиш зараз Бога
На стільки сильно щоб життя своє віддати???

Він завжди поруч,друже
Ми відчуваємо Його присутність тут.<...

Наказує траві зеленіть, вона зелена

Наказує траві зеленіть, вона зелена
Зорям світить, така гарна вселена
Усе виконує волю Творця свого
Чому ж людей так мало слухає Його.

Квіти весною одягаються в красу свою
Птахи голосом своїм прославляють піснею
Останній час і хоче Бог почуть твою
І щоб йшов до Господа ти з нею.

Сонце світить ясно людям всім
Християн...

ТАК ЯК ТИ

Спасителю, хочу жити
В цім світі отак, як Ти!
Навчитись, як Ти Любити
Любов'ю, що з Висоти!

Прощати навчитись хочу
так, як і Ти Прощав!
Петро Тебе зрадив тричі!
Простив Ти – не докоряв.

Так хочу молитись, Христе,
як ти до Отця Взивав!
Так хочу долати нечисте,
як диявола Ти подолав!

Так хочу я ...

Чому ти плачеш і кого шукаєш?

Чому ти плачеш і кого шукаєш?
Ось Я стою, шукать Мене не треба.
Лише поклич, почую Я відразу.
Прийду Я і побуду біля тебе.

На Мене дивишся ти, та Мене не бачиш.
Ось Я... та знову чомусь не впізнала...
З печери, що сховалась, вийди зряча,
Щоб сонце знову у житті засяло.

Навкруг ти бачиш лиш одні проблеми.
Я вирішу їх ...