|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
НЕ ПОРА ДРІМАТИ
Що́ снилося апостолам тоді,
Коли Ісус з тривогою молився,
І піт, як каплі крові, з Нього лився,
І руки опускалися слабкі?
Можливо, комусь снились небеса,
Хтось бачив уві сні себе великим,
А іншому приснився кінець віку,
А ще комусь - землі уся краса.
Журились учні - сон здолав усіх,
І про слова Ісусові забули...
Чи, може, ще і досі не збагнули,
Що всі порозбігаються в цю ніч?
Чи міркував тоді хоча б один,
Що перед ними Божий Син смирився,
Як в горниці низенько прихилився
І ноги учням, мов слуга, помив?
А поки спали і дивились сни,
Не чули, як Ісус в пітьмі ридає
І у Отця Небесного благає:
"Якщо волієш, мимо чашу пронеси".
Своєму Вчителю тоді не помогли,
Одну годину не попильнували,
Лиш ангел з неба, поки вони спали,
З'явивсь Христу і додавав снаги.
Чи снилося апостолам в той час,
Що битимуть й плюватимуть в Месію,
Що у своїй злобі́ оскаженіють
Язичники й юдеї водноча́с?
Чи бачив хтось картину уві сні:
Голгофський хрест, Ісусові страждання,
І грішників лукаве глузування,
І очі матері заплакані, сумні?..
Чи снилось тоді Симону Петру,
Як Він Ісуса тричі відречеться,
І що розп'яття бачити прийдеться,
І кров із ран стікаючу святу?
Хтось спав тоді, а хтось лише дрімав,
Та сатана не спав в душі Іуди,
Який так і не зміг тоді збагнути,
Що не Ісуса, а себе продав.
І поки людство спало міцним сном,
Помер Ісус, щоби усіх збудити,
Щоб кров'ю пресвятою відкупити
Тих, що диявол закував гріхом.
Буває, часом, що і ми спимо,
І сни стають милішими за дійсність,
Так лекго через них згубити вічність,
Якщо життя Христу не віддамо!
Сад Гефсиманський... Затишок кругом...
Прокиньмось, друзі! Не пора дрімати!
Йдім на Голгофу - Сина там розп'ято,
Впадім у покаянні під хрестом!
Леся Данильчик
---
Цей вірш розглядає події в Саду Гефсиманському під час останньої ночі перед розп'яттям Ісуса Христа. Апостоли супроводжували Ісуса до саду, але, будучи втомленими і не здатними залишити сон, вони заснули. Все трагічне значення цього моменту полягає в тому, що апостоли не були при Ісусі, коли Він найбільше потребував підтримки та молитви.
Вірш викликає на роздуми про те, як люди можуть бути занурені у свої особисті справи, аби справжня доля і значущі події обходять їх. Він наголошує важливість бути бдженими й готовими служити важливим цілям, навіть коли це вимагає відмовитися від власного комфорту та відчуженості.
Автор закликає до пробудження і викликає читачів до співчуття та покаяння, нагадуючи, що подібні до тих, які заснули в Саду Гефсиманському, ми можемо втратити можливість служити Богу і співпережити важливі події в житті.
17.10.2023
|
|
|
|
|
НІКОЛИ З ВПЕНЕНІСТЮ НЕ ПЛАНУЙ ЖИТТЯ...
Ніколи з впевненістю не плануй життя,
Проектувати наперед не варто,
Бо ти не знаєш, що породить завтра,
Чи не зупинить смерть серцебиття.
Ніколи днем майбутнім не хвались
І не кажи, що зробиш те чи інше,
"Як Бог мені дозволить", - скажи ліпше
І щиро, як дитина, помолись.
Ніколи не кажи: "Я зможу все,
Я...
ТИ - МОЯ ДИТИНА
Дивлюсь на тебе з неба висоти,
Дивлюсь на тебе, ти - Моя дитина...
Я бачу шлях, яким ти маєш йти,
Я чую серця стук в важку хвилину.
Твої думки міняються щомить,
Я знаю їх,всі наміри й бажання,
Коли душа і плаче і болить...
Моя дитино,все про тебе знаю.
Твій кожен крок,і подих, слів потік
Куди від Мене можуть заховати...
Христовій невісті
Невісто, доле, наречена,
Чи пам'ятаєш Жениха?
Чи спрагла ти, чи є нужденна?
Мені посвячена сповна?
Чи омиваєш ти сльозами
Дороги мертвії свої?
Чи пам' ятаєш Мої рани
Та кров пролиту на хресті?
Чи знаєш ти, Моя невісто,
Як серце стогне і болить?
Коли вісон лишила чистий,
А вбрана в струпи...
Господь – джерело щастя
Блукаючи у темряві гріха,
Йшла беззупинно немічна людина.
І прокрадався в душу тихо страх,
І йти йому було вже не під силу.
Стомився в край. І скільки б не ходив,
Собі він щастя в світі не знаходив.
Усе життя у пошуках провів,
Та цим собі він тільки лиш нашкодив.
Блукав один він, втративши сімю.
І поруч не було його родини.
Н...
О мій Господь...
А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був...
Ісаї 53:5
О мій Господь, так хочеться збагнути
Всю глибину Твоєї за нас жертви,
Як зміг в той час таким покірним бути,
Щоб все стерпіти й на хресті померти.
Як у саду, де Ти порушив тишу,
Коли молитва до небес злітала,
Коли вже знав - сюд...
Невидимий бій
До Господа янгол прийшов на розмову
– Всевишній Ти знаєш, так важко мені,
Поглянь мої крила обпалені знову
У битві зі змієм всі ночі і дні…
В моєї людини великі окови,
Не страшно коли на руках чи ногах,
Та в серці вони і я знову і знову,
Калічусь об них, наче зранений птах…
– Я знаю, боротись, ангелику, важк...
Коли прийде закінчення війни? Християнський вірш про війну в Україні
Земля втомилась сльози проливати
Від наслідків жахливої війни...
Квітучий край наш змушений страждати,
І люди всі вмиваються слізьми...
О синє небо! Змилуйся над нами, -
Ридає гірко стомлена земля...
Топились люди від прориву дамби,
Далеко хвилі несли їх тіла...
О Господи! Яви нам Свою милість,
На крик молитв...
НЕ БІЙСЯ! БОГ ПІДЕ ПЕРЕД ТОБОЮ
Не бійся! Бог піде перед тобою
Дорогу серед пасток прокладе,
За камінь не зачепишся ногою,
Лиш твердо знай: твій Бог тебе веде!
Веде в долині смерті і падіння,
Веде в часи тривог, невороття!
Коли все навкруги так безнадійно,
Вручай Творцеві все своє життя!
Вручай Йому всю неміч і печалі,
І сльози, що течуть, течуть...
Любов – буде жити!
Я стану на кручі,
І вітра спитаю.
- Скажи мені, вітре,
Бо дуже страждаю.
Де зараз мій милий?
Я всюди шукаю. –
Майнув він повз мене,
Сказавши:
- «Не знаю» -
Мовчав також місяць,
І яснії зорі.
Самотня ридаю,
Втопившись у горі.
- Чому ж мене, Боже,
Так...
Двоє царів
Двоє царів
Не про те вам кажу, щоби жить нам безпечно.
Ви надійтесь на Бога! Ось про що говорю!
Просто повість згадалась, що в вічність минула,
Як один цар промовив вбивці - царю:
Ти наповнив долини своїми конями
І військами горби ти прослав, як піском,
Оточи́в мій народ і смієшся над нами,