Мільйони, тисячі поранених людей Шукають допомоги і поради..
Мільйони, тисячі поранених людей
Шукають допомоги і поради..
Шукають рідних та знайомих їм очей,
Тепла шукають, слова, що розрадить.
Схилившись десь на кам‘яній плиті,
Що вже навік замовкла із землею.
Вони нічого вже не мають на меті,
Лише б хто повернув їм час з сім‘єю.
Коли усі зібрались за столом,
Коли всі поруч, рідні бачиш очі.
Коли в молитві з ними напролом,
І не такі вже й темні тоді ночі.
Тебе там просто люблять, ні за що,
Не треба щось доводити ділами.
Ти можеш говорити казна-що,
Ти можеш пригорнутися до мами.
Там не потрібні маски, ти такий, як є,
Веселий, злий, серйозний , емоційний.
Розповідаєш просто про своє,
І знаєш, що тут знають слово «вірний».
Тут бережуть ще той святий вогонь,
Який давно погас у цьому світі.
Тут не стоять біля проблеми осторонь,
Будується тут все, як на граніті.
Мільйони, тисячі поранених людей
Шукають теплих слів та допомоги.
А ми не хочем іноді і бачити очей,
Які любов‘ю нам освітлюють дороги.
Сім‘я - це щось велике і святе,
І треба вміти нею цінувати.
Бо на землі усе тут промине,
Та що ти збережеш, того не втратиш..
30.09.2023
|
|
|
|
Навчіться цінувати все своє…
Навчіться цінувати все своє…
Можливо не таке вже й досконале,
Можливо і недоліки в нім є,
Можливе не таке вже воно й вдале…
Та це своє. І в цьому є вся суть.
Його від вас ніхто не відбирає.
Його від вас ніяк не відірвуть,
Хай і вогонь для цього запалає.
Своє завжди приємніше до тіла,
До серця ближче, ближче до ду...
Буває, в небо кулаки Ми піднімаєм в гніві, люті...
Буває, в небо кулаки
Ми піднімаєм в гніві, люті:
„О, Боже, де Ти? Не мовчи!
Як міг Ти нас уже забути?”
Здається, небо все мовчить,
Спалити очі може сонце.
Ти в гніві в небо  ...
Давним давно в далекім краї... - На розпяття Христа
Давним давно в далекім краї
Зібрались люди на горі.
"Розпни, розпни!"- вони кричали -
"Царя Юдейського розпни!"
Господь збичований, побитий...
Живого місця не знайшлось,
Ще й цвяхами у хрест прибитий.
Мабуть, жалю в них не було.
За що, за що Його розп'яли?
Він був Святий, зціляв усіх.
Н...
Як Господа шукаєш ти
Як Господа шукаєш ти —
Поглянь на квіти, на сади,
На гори, ріки подивись,
І серцем в Бозі звеселись.
Бо ж цілий світ є повен Ним –
Творцем Вселенної святим.
В найменшій речі без кінця
Впізнаєш геній ти Творця!
А у мене є Ти
А у мене є Ти, хоч би що відбувалось навколо.
Хоч би як хижий вітер усе намагався знести.
Хай здіймається лемент. Хай б'ють звідусюди на сполох.
Я з терпінням чекатиму, Боже. У мене є Ти.
Твій упевнений глас перетворює бурю на тишу.
А як треба - Ти хвилям бурхливим звелиш розійтись
І Свій слід на піску серед моря для мене залишиш.
Я смілив...
Любов – буде жити!
Я стану на кручі,
І вітра спитаю.
- Скажи мені, вітре,
Бо дуже страждаю.
Де зараз мій милий?
Я всюди шукаю. –
Майнув він повз мене,
Сказавши:
- «Не знаю» -
Мовчав також місяць,
І яснії зорі.
Самотня ридаю,
Втопившись у горі.
- Чому ж мене, Боже,
Так...
Колись затихне все навколо - Християнські вірші про війну в Україні
Колись затихне все навколо,
Настане спокій аж до струн душі
І крапка буде над війною,
Й в очах затихнуть шрами від війни.
Колись відчуєм повну тишу,
І слів забракне нам сказать
Що серце стуком відчуваєм,
Це називається - життям.
А скільки раз вже бачила Земля?
Як пробачали і як зраджували люди
І говорили що не...
Душа болить, а серце плаче...
Душа болить, а серце плаче...
Не може розум мій вмістить.
Більше мама доньку не побачить,
Ну, як же можна так, скажіть???
За що посміли дитя вбити???
У чому є її вина???
О як же батькам далі жити??? -
Це біль нестерпна і страшна!
Яке ж це серце треба мати,
Щоб проливать невинну кров???
Щоб міста, долі розбиват...
Висушене літо чорною війною
Висушене літо чорною війною,
Зірвані скрізь квіти людського життя.
Вулицями ходить горе самотою
І в оселю кожну криком загляда.
Розтоптали щастя, вигубили радість,
Болем стогне важко рідная земля.
Берегли дитинство, шанували старість, -
Все нам сплюндрувала ця страшна війна.
Потьмяніло сонце, почорніло небо,
І не мил...
ЩОБ Б В ЖИТТІ НЕ БУЛО...
Що б в житті не було, я прошу, залишайся тим світлом
Яке людям покаже дорогу до неба й Христа.
Ти - це свічка Ісуса, яку не згасити і вітром,
Чиє сяйво людей приведе до підніжжя хреста.
Ти - маяк, що покликаний іншим крізь бурю сіяти,
І коли через неї вони будуть радість шукать
У земному, у тому, що щастя не може їм дати,