Того дня коли страх мене обгортає І на серці тривога й журба...
Того дня коли страх мене обгортає
І на серці тривога й журба ,
Я на тебе , Господь, надію складаю ,
Тільки віра у Тебе мою душу спаса!
Ти говориш мені не тривожся,
Кажеш віруй у Сина Мого,
На твоїй голові порахував Я волосся-
Не впаде ні одна без веління Мого!
Не бійся з тобою Я поряд!
Не бійся тобі поможу!
Я - твій Бог і я стану за тебе стіною,
Зміцню та навіть долиною темряви тебе проведу!
---
Цей вірш виражає духовну віру та довіру до Господа в складний момент страху, тривоги і журби. Він вказує на те, що віра в Бога є надією і опорою в найскладніших життєвих ситуаціях.
Автор виражає переконаність в тому, що Бог завжди поруч і готовий допомогти. Вірш також відзначає Божу відомість і турботу про кожну людину, навіть про такі дрібниці, як кількість волосся на голові.
Завершальна частина вірша вказує на те, що Бог є захисником і підтримкою в усіх аспектах життя, навіть в темряві і незвіданій дорозі. Вірш спонукає читача вірити і довіряти Богу навіть у важкі моменти.
14.10.2023
|
|
|
|
|
Що є наше життя? І чого воно варте в цім світі?
Що є наше життя? І чого воно варте в цім світі?
Задавались питанням ви цим у тривожний цей час?
Коли чуєм новини, як гинуть дорослі і діти
Від ракет, що влучали в доми житлові, вже не раз...
Коли бачимо наслідки від землетрусу страшного...
Як карткові будинки - висотки розпалися вмить...
В тих руїнах багато людей... їх життєва дорога
Вдова з Сарепти
Пророк Ілля підходив до Сарепти,
Скрізь посуха, ні цвіту, ні трави...
Та знав: Господь не дасть йому померти,
Бо сам привів сюди, де дім вдови...
Вона збирала дрова біля міста...
«Можливо, ти води мені даси? -
Пророк гукнув вдові - так хочу їсти...
І ще шматочок хліба принеси»
А часом так вже хочеться на небо
А часом так вже хочеться на небо
Злетіти й ринути туди
Побути там хоча б хвилину
У вічній і не в'янучій красі.
Побачу я там і Ісуса
Спасителя мого - Христа
Впаду до ніг Його, схилюся
Й подякую, що кров Його свята,
Колись пролилася і за мене і славлять Господа мої уста
Я дякую, що вільно жити можу,
Що ті ...
Не бійся того, що про тебе скажуть
Не бійся того, що про тебе скажуть
Й тебе осудять поглядом очей,
Якщо за Господа тобі і руки зв'яжуть
І сльози потечуть з твоїх очей.
Якщо для того, щоб уста закрити,
Тебе закинуть у лев'ячий рів,
З тобою й там Бог буде говорити,
Він туди прийде й тебе укріпить.
Як з Даниїлом, буде Він з тобою,
Якщо ти вірним...
Господь є з нами, а чи ми є з Ним?
Господь є з нами, а чи ми є з Ним?
Він не змінився, Він завсіди з нами.
Чомусь, так звикли люди на землі,
Що Він знаходиться високо десь над нами.
Він близько так до кожного із нас
І чує те, про що ми всі говорим.
Та кличемо Його ми лиш в той час,
Коли в житті хвороба, або горе.
А коли добре - кликати пощо?
Нікому, в...
Звикли до Христа вже, не цінили...
Звикли до Христа вже, не цінили.
Думали, що з ними буде завжди.
Як на голову лилося миро,
Лиш лунало: "Що за марнотратство..."
Жінка лиш, у серці із подякою,
Все дорогоцінне, те що мала,
У передчутті із Ним прощання,
Миро вже на Нього виливала.
Ні, не знала що піде додому,
Що належить ще Йому страждати.
Просто...
МОЖНА ГОВОРИТЬ СЛОВА КРАСИВІ
Можна говорить слова красиві,-
головне ж в словах є суть.
Можна все життя прожить у мирі,
можна зло усе ще не забуть.
Можна неподумавши зробити,-
потім цим зашкодити комусь.
Можна все життя комусь розбити
й дивуватись потім ще чомусь.
Можна бути вдома із батьками -
почуватися чужим дитям.
Можна жити поруч з жебраками,-<...
Хтось каву п‘є і дивиться в вікно
Хтось каву п‘є і дивиться в вікно.
І носом крутить, бачте, на погоду.
А комусь навіть цього не дано
І він, сердешний, п‘є з калюжі воду...
Комусь, напевно, не смачний обід,
В м‘якому ліжку так незручно спати,
А хтось із другом ділить черствий хліб
І моститься на землю ночувати.
Комусь життя прісне й усе до...
Смиритися так міг лиш Божий Син
Смиритися так міг лиш Божий Син -
В славетне місто на ослі в’їжджає.
А з натовпу навколо голоси
Благословляють і хвалу співають.
«Благословенний, - чути звідусіль, -
Той, Хто іде в ім’я Господнє!
Мир в небесах і слава в висоті!»
Лунають голоси аж до сьогодні.
«Осанна в висоті! - народ гукає,-
А як без Христа? Що можна почати?
А як без Христа? Що можна почати?
Найлегше за Богом іти лиш спочатку.
Здається, пройду, усе я здолаю.
Біжу як атлет, бо силу я маю.
Та ось, пів дороги і сили не стало.
Важка боротьба, раптом, зразу настала.
Ось, хтось обігнав та побіг іще швидше.
А може відстати? А може спинитись?
А ворог вже тут – поглянь ти на інших...









