|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Для нас звичайним стало слово Бог
Для нас звичайним стало слово "Бог",
І грізний Цар й Творець всього живого
Для людства став іще одним божком,
Іще одним не вартим гроша словом.
"Цей Бог несправжній", - кажуть люди. -
"Колись Він війни вів, тепер мовчить,
Колись вогнем спалив Содом й Гомору.
Тепер говорять, що усіх простить".
А Бог незмінний, Він такий як був,
Коли филистимлян давав Давидові у руку,
Коли взивав до Нього в муках Йов,
Від Єзавелі як беріг Іллєву душу.
Він - Бог - Любов. Немає Йому рівних:
Він полюбив людей такими як ми є,
Він полюбив нас так, як ми не вмієм,
Якщо не підемо з хрестом за Ним.
Він вірний Бог й тримає Своє слово,
Він держить заповіти всі Свої;
І тільки ми мінливі, як погода, -
То те не так, то ближній не такий.
У власних же очах колодам тісно,
А як признати це, то гордість не дає.
А Він - Любов, як станеш на коліна,
То не людина вже, а Бог у ній живе.
І хоч тепер закрито все від зору,
(А хто не вірить горе є тому)
Колись Господь спалив Содом й Гомору,
А поки час нам дав. Ти слав Його.
Іра Омельчук
---
У цьому вірші автор розмірковує про те, як для багатьох людей слово "Бог" стало звичним і втратило своє первинне значення, ставши сприйманим як ще один безособовий термін. Автор наголошує, що Бог не змінився з часом і залишається незмінним, вірним своїм обіцянкам та слову.
Автор закликає відновити віру в Бога як вираз найвищої Любові, і вбачає Бога в якості найвірнішого та найсильнішого спутника нашого життя. Він підкреслює важливість віри, покори і послуху перед Богом, який є незмінним і вірним навіть у тімні часи.
Заключні рядки вірша заохочують вдячність та славу Богові, а також надію на те, що час нам наданий для зустрічі з Ним та відновлення віри.
12.10.2023
|
|
|
|
|
Слабке відлуння величі Творця — Моє єство: мій розум, сила, дія…
Він — Бог, я — раб
Пс.118, 14
Слабке відлуння величі Творця —
Моє єство: мій розум, сила, дія…
До неба очі зводжу без кінця,
Бо тільки в Бозі — вічності надія.
Він — Бог, я — раб! І в цьому правди суть,
Найвища мудрість чесної людини.
Душі всі болі й радощі несу,
(Приймає Він без вихі...
Небо!День і ніч ти наді мною
Небо!День і ніч ти наді мною,
Маниш погляд свій ти до себе.
І ніжною своєю чистотою,
Звіщаєш,що Творцем створено все.
Він тебе Могутньою Рукою,
Розставив на планеті цій Земля..
І це Творець,Господь є,Бог любові,
І в цій любові,немає в ній кінця.
Небо!Ти з віками не старієш,
Не занепадає простір голубий..
Але зі сходом с...
Коли останій раз ти слухав своє серце?
Коли останій раз ти слухав своє серце?
Коли останій раз ти чув Христовий стук?
Коли останій раз ти світлом був для друга?
Коли останій раз ти Господу служив?
Так друже у житті буває ...
Ти наче й віриш у Христа....
Та де та Віра?...про яку Христос взиває!?
Яку так хоче бачити щодня!
А де ті вчинки про які нам Слово Боже каж...
Слова,слова... О як же їх багато
Слова,слова...О як же їх багато
Злітає з вуст у нашому житті...
Від них ми часто зазнаємо втрату,
Бо на вустах не раз слова пусті.
Ми можем словом, як ножем, вколоти,
Й чиясь душа від болю защемить,
А як багато в язика роботи,
Коли когось бажаєм осудить.
Словами можем ображати ближніх,
Нести прокляття,ворожнечу,горе й біль.
НАРЕЧЕНІЙ ВІД МАМИ. Християнський вірш на весілля для нареченої
Скільки років з тих пір проминуло,
Як мені Бог милість проявив,
Радість материнства я відчула－
Донечку мені Він подарив.
Крихітка маленька народилась,
Мамина красуня, Божий дар,
Щастя у сім'ї в нас поселилось,
Сонечко веселе серед хмар.
Йшли роки і дівчинка маленька
Виросла, як квітка розцвіла,
Полюбила Спаса...
Дивись на Христа
Якось враз дівчина одна
Сказала пастору сердито:
«В цій церкві не потрібна я,
Не буду більш сюди ходити!
Все тут не так і все не те!
Посеред проповіді шумно!
Молитв не чути щирих вже,
Ведуть себе всі нерозумно!
Один читає, один спить,
А інший грає в телефоні,
А хтось-то ходить, не сидить,
Як ніби в церкві п...
Коли лиш смерть і крик, і тіснота Тоді лише ти кажеш, що ти Мій
Коли лиш смерть і крик, і тіснота
Тоді лише ти кажеш, що ти Мій.
Ти, як Ізраїль, що шия тверда
І непокірна волі вже Моїй.
Ти силу маєш, та вона вже відійшла.
Тільки говориш – Мною ти живеш…
І проголошують – що Мій, твої вуста,
А ти далеко так від Мене є уже.
Міра скорботи й болю наляга –
Тоді...
Вогонь від пострілів і згарища від них
Вогонь від пострілів і згарища від них
Кругом розруха, біль і кров з слізьми на перебій
Ти думаєш я відвернувся від усіх
І вас самих відправив у цей бій?
Може гадаєш, що байдужим став до сліз
І скоротилась рука, щоб визволять із бід
Коли безсилий впав то в цих руках тебе я ніс
Й тоді, коли здригав ти воплем небозвід
...
Так хотілося щоб час - зупинився
Так хотілося щоб час - зупинився
Щоб не спішили люди...
Не йшли години , дні , хвилини
Щоб годинник зупинився назавжди...
Щоб не рахували тижні, місяці, роки
Щоб була завжди вічність...
Така спокійна , радісна , тиха
Прекрасна і щаслива...
Щоб всі забули про проблеми і горе
Про все погане , невстигнуте й не зроблене....
Ми вважаємо, що одинокі…
Ми вважаємо, що одинокі,
Але є в небесах Живий Бог,
Здатен він усі рани глибокі
Заживляти без зайвих вимог.
Відірвались, на жаль, ми від Нього,
Загубили всі вірні шляхи.
У Творця є одна лиш вимога:
Бути вірним Йому назавжди.
Сила Господа в щирій любові,
Тож без неї нам просто ніяк.
Через брак її тонемо в крові...