Люби Мене

Тобі легко любити в дні щастя Мене,
Коли обличчя підняте до неба.
Коли часто благословіння у житті,
По милості Своїй тобі Даю Я.

Коли здоров'я є, і радісний, веселий...
Тоді любити, дуже легко всім.
Тоді сама собою пісня ллється -
І вдячність на устах твоїх завжди.

Коли в усьому Мою ти руку бачиш,
Я примножую ряд твоїх перемог...
І любов'ю ти до Мене дихаєш
Тоді коли без міри Я її тобі даю.

Але це все так просто й звично
Як належне ... як данина любові Моїй...
Люби Мене незвичайною любов'ю,
Якою не знають люди всієї землі.

Ти Мною в любов піднесену покликаний,
Ідеш у ночі ти, чи посеред дня,
Любов'ю, незалежною від життя,
Люби мене… завжди люби Мене.

Люби Мене коли не бачиш світла,
Нависли хмари. І навкруги все в темноті...
Коли молитви, начебто, без відповіді,
Люби Мене… Я і тоді твій Бог.

Люби мене. коли немає сили
Твій шлях тебе поранив і втомив
І далека ніби від крику милість...
І здається, що Я тебе забув.

Тоді любов Мою ти поглядом не міряй,
Але пам'ятай, Я Сам тримаю жереб твій.
Люби, тоді не бачачи. Серцем. Вірою.
Не чуючи голос Мій крізь буревій.

Люби Мене в долині смертної тіні.
Тоді коли підеш серед вогню.
Коли все життя течія змінить -
Довірся Мені на той час... Люби Мене.

Люби Мене тоді, коли доведеться
І життям за любов цю заплатить:
То хай вона, такою у тобі знайдеться,
Що навіть пеклу дух твій не збагнуть.

Люби мене. Люби Моєю любов'ю,
Ти - Моя доля, і ти Моє дитя.
І дорогою, святою, пречистою кров'ю
Окуплено вибрання твоє.

Ти пам'ятаєш рани рук Мої наскрізні?!
Коли до хреста гріхом Я був прибитий.
Вони свіжі... свіжі ще й нині.
Я просто не можу тебе забути.

На долоні тут ім'я твоє значиться.
І все, що у житті пов'язане з тобою.
У години твоїх земних переживань
Як і тобі, Мені завдає біль.

І кров Моя, що незрівнянно вище,
Святої пролитої Авеля крові
Кричить ти думав, що тихіше
Про милість до тебе і про любов?!

Я полюбив тебе, ще до смерті,
І до приходу в цей світ земний.
Ще тоді, коли потрапив ти в тенета...
І був навік уловлений сатаною.

Я полюбив тебе тоді загиблим,
В Едемському, Богом створеному саду.
Я там до тебе любов'ю вічною рушимо
Сказав, що замінити тебе йду.

У Моїй любові в житті не сумнівайся .
Вона зійшла з небес до пекла дна.
Вона сильна провести крізь усі кривизни
І сильна підняти тебе у небеса.

Ти Мною в любов піднесену покликаний:
Ідеш у ночі ти, чи посеред дня.
Любов'ю незалежною від життя
Люби Мене... завжди люби Мене.

І лише любов, що полум'я зазнало,
І не зуміло від Мене відібрать, -
Я оціню в тобі найвищим балом.
Люби Мене навіки. Люби Мене.

---

В даному вірші виражена глибока духовна зв'язок між поетом і Богом, яка базується на взаємній любові та вірі. Поет відзначає, що вдячність і любов до Бога є досить природними у вдалих моментах життя, коли все йде гладко, і в ці миті віра в Бога сильно проявляється. Однак текст наголошує, що справжня віра та любов до Бога виявляється тоді, коли життя стає важким і непередбачуваним.

Автор вірша закликає читача любити Бога навіть у найтемніших часах, коли справи не йдуть як планувалось, коли відчувається втома і здається, що молитви залишаються без відповіді. Важливою є віра в те, що Бог завжди поруч і підтримує душу в найважчі миті. Текст спонукає читача до вічної віри та беззавдатної любові до Бога, незалежно від обставин, і закликає не зневажати Милосердя і любов Господа.