Пробач
Я відійшов від Тебе,Боже!
Забувши про Твою Любов,
І вже душа моя не може
Те щастя відчувати знов
Пробач, що рани я наношу
Тобі щодня гріхом своїм!
Я зараз,Батьку, Тебе прошу:
"Дозволь рабом вернутись в Дім!"
Порушив я Завіт з Тобою,
Залишив Батьківський поріг...
І довгий час,що плив рікою
У серце допускав я гріх
Я полюбив примарну славу
І брав,що пропонує світ!
Життя я обернув в забаву,
У темряві згубивши слід
Та в серці завжди віра ще горіла,
Яка мов свічка в темряві згасала
І зовсім тускло так вона жевріла,
А я так хочу щоби знов вона палала
Бо час мій,знаю, швидко промине,
А серце моє томиться в журбі,
Бо сил немає кинути земне
І присвятити все життя Тобі
Та дякую,що знаю Вірний Шлях!
Дай сил Ісусе Ним мені іти
І мою сповідь у гірких сльозах
Я знаю,зрозумієш тільки Ти!
Олександр Богун
---
У цьому вірші автор висловлює своє покаяння перед Богом і прошення про прощення. Він визнає, що відійшов від Божої любові і гріховної дороги, але в серці залишилася віра в Бога. Автор просить Бога про силу повернутися до Нього і віддати Йому своє життя.
11.10.2023
|
|
|
|
Ти чуєш, Господи, як плачуть матері - Вірш про маму
Ти чуєш, Господи, як плачуть матері.
Ти чуєш, Господи, як серце їх волає,
Бо Ти один лиш серце людське знаєш.
Що є у ньому, видно лиш Тобі.
Тобі не байдуже, що горе скрізь та біль.
Ти не проходиш повз людськеє горе.
Рятуєш, й до сердець наших говориш –
«За допомогою до Господа ідіть»
Ви станьте на коліна п...
Хочу подивитись на Голгофу
Хочу подивитись на Голгофу,
Очі ,Боже, Ти мені відкрий
Щоб побачить рани ті глибокі,
Що прийняв за нас людей Син Твій
Як невинна кров із ран стікала
Щоби був омитий гріх людський,
Небеса вона подарувала
Тим, хто став під цей струмінь живий.
Х...
Бувають дні, мов чорні хмари, Не видно сонця у вікні
Бувають дні, мов чорні хмари,
Не видно сонця у вікні,
Щастя нема - одні примари,
Одні зітхання у тиші.
Ці дні вриваються зненацька,
Мов буря у людське життя,
Все викривляють чудернацько,
Руйнують віру в майбуття.
І не важливо, хто ти в світі:
Багатий, бідний, молодий,
Чи літ похилих - дні прожиті,
Чи ти...
Я ЗНАЮ: МАЛО СКАЗАНО "СПАСИБІ"...
Я знаю: мало сказано «спасибі»,
Тих щирих слів до Бога в небеса…
А хочеться, щоб вдячність у молитві
Кричала голосніше, ніж нужда.
Замало ще в житті я оцінила
Ту милість, що являється щодня.
Нічим перед Творцем не заслужила,
Це тільки благодать Його дала.
Чи ж дійсно зрозуміла я ...
Душа шукає спокою
Душа шукає спокою,
Як пташка страждає в клітці.
Як хочу там бути з Тобою,
Де мир Твій горить як світло.
Томлячись в гріха в обіймах,
Ридаючи все душою,
Чекаю я щастя найбільшого -
Із раю почути Твій голос.
Почути: "Дитино, де ти?
З тобою, тебе не залишив.
Візьми ту краплину світла.
Упала? Вставай, бори...
А ви знаєте, що таке радість?
А ви знаєте, що таке радість?
Радість не людська, а Божа,
Коли блаженство наповнює душу
А на серці так добре і тихо
Це не радість від грошей
Хоча вона теж не погана,
Не радість від нових покупок
Чи очікувана зустріч з батьками
Цієї насолоди немає в книгах
Чи в музичних хітах в плейлисті,
Її не відчуєш від гарячої ...
Я чекаю щоденно від Тебе...
Я чекаю щоденно від Тебе,
Особливого дива,
Бо ж Твоєї присутності треба,
Щоб була я щаслива.
Я чекаю натхненного свята
У простій атмосфері,
Що залишить емоцій багато
В золотій акварелі.
Ти чудовий Творець і Художник,
Ти малюєш пейзажі,
Це пейзажі життя подорожніх —
Головних персонажів.
Я чую знову запитання А деш твій Бог , коли війна... - Вірш про війну
Я чую знову запитання
А деш твій Бог , коли війна ,
Коли страдає безневинно
Маленька наша дітвора ?
А деш твій , Бог коли ракета,
Летить у школи та доми ?
Якщо твій Бог такий Могутній
Нехай зупинить Він її
А деш твій Бог , коли солдати
Втрачають руку чи життя ?
Невже твій Бог такий Великий
Не міг спасти...
Те, про що я хочу розказати, Трапилось давно. Це був той час
Те, про що я хочу розказати,
Трапилось давно. Це був той час,
Коли за Христа ішли страждати,
Навіть смерть приймаючи не раз.
Було дуже холодно надворі.
Снігові замети - де не глянь.
Аж блищали від морозу зорі
І цю ніч обрали для знущань.
Групу християн на лід штовхнули.
В них забрали одяг і взуття,
Щоб нікчемними себе в...
Земля здригається від болю... - Вірш про війну в Україні
Земля здригається від болю,
І над розбитими людьми
Зітхають втомлені дороги
Й кричать душею від журби.
А люди тихо по землі ступають
Й кричать у небо Бог де ти?
Чи залишив ти нас у нашім краї?
Ну де ти Боже? Де є ти?
А втомлені війною землі,
Зітхають тихо бо нема вже сил.
А скільки бачили вони руїнів?
І...