|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Те, про що я хочу розказати, Трапилось давно. Це був той час
Те, про що я хочу розказати,
Трапилось давно. Це був той час,
Коли за Христа ішли страждати,
Навіть смерть приймаючи не раз.
Було дуже холодно надворі.
Снігові замети - де не глянь.
Аж блищали від морозу зорі
І цю ніч обрали для знущань.
Групу християн на лід штовхнули.
В них забрали одяг і взуття,
Щоб нікчемними себе відчули
І щоби злякались за життя.
А вони стояли. Від морозу
Аж біліли. Може, й плакав хтось
Та відразу замерзали сльози.
Їх побачити катам не довелось.
Враз у небо здійнялася пісня
Про Христа, Його святу любов.
І хоч воїни гукали злісно
Та крізь ніч лилася знов і знов.
Міцно взявшись за замерзлі руки,
Всю любов до Господа несли.
І не слабли пісні тої звуки,
А щораз сильнішими були.
Вже й солдати добре перемерзли.
Щоб зігрітись, розвели вогонь.
Раптом один з них, найбільш кремезний,
Рот прикривши рупором долонь,
Гучно мовив: "Хто з вас хоче жити,
Нехай змовкне та іде до нас.
Зможе він біля вогню сидіти.
Швидше думайте, поки є час!"
Обірвалась пісня, бо відразу
Після слів тих із плачем один
Вигукнув таку болючу фразу:
"Я вже більше не християнин!"
І побіг скоріше між солдатів
До вогню, ховаючи лице.
Як же вони стали реготати:
"Хто з вас другим зважиться на це?"
Ну, а ті розгублено мовчали:
Розірвався їх братерський круг.
Боляче було, хоча і знали,
Що не кожен міг знести наруг.
Тільки як же буде тепер жити
Він, що зрікся в мить оцю Христа?
Ще ж лишилось трохи потерпіти,
І Господь зніме цього хреста...
Заспівали знову. Дуже тихо.
Голос в кожного із них тремтів.
Серед вигуків й гучного сміху
Вже не чути було пісні слів.
І тоді, наперекір усьому,
Кинув зброю молодий солдат.
Все, що з теплого було на ньому,
Зняв і від своїх ступив назад.
"Моє серце відтепер не з вами.
Я так хочу бути серед них!"
Повернувся й босими ногами
Впевнено пішов в холодний сніг.
Він з'єднав собою їхнє коло,
Посміхнувся щиро і сказав:
"Треба, щоби спів такий ніколи,-
Чуєте?- ніколи не змовкав!"
Знов лилася пісня. В ніч летіли
Невимовна радість і хвала.
І була в тій пісні дивна сила,
Що над смертю всіх їх піднесла.
***
Залишитись Господові вірним.
Що б не сталось, все перенести.
Все прийняти з рук Його покірно
І без нарікань йти до мети.
Не зректися у важкі хвилини.
Не засумніватися у Нім.
Не забути, що Він не покине,
Бо назвав уже дитям Своїм...
Дай нам, Боже, так життя прожити,
Все тримати міцно, що Ти дав,
Своїм місцем в Церкві дорожити,
Щоб до Себе потім Ти прийняв.
26.09.2023
|
|
|
|
|
Як манить душу голубінь небес
Як манить душу голубінь небес,
Як хочеться мені злетіти вгору,
Піднятись вище, ніж гірський хребет,
Що ледве вдалині осяжний взору.
Як хочеться мені забути біль,
Нічні зітхання і гірку сльозу,
Та досягти в стрімкім пориві ціль –
Таку жадану, чисту, неземну,
Щоб злитися в блаженному єднанні
З Христом моїм у вічній красоті...
Якщо чуєш Ти мене, Боже, а я знаю, Ти точно чуєш
Якщо чуєш Ти мене, Боже, а я знаю, Ти точно чуєш
І я вірю, що Ти все бачиш і я вірю, що Ти лікуєш.
Лиш одно в Тебе я попрошу: збережи нашу чистую душу.
Боже, рідний, лише єдине: збережи наші й море і сушу.
Збережи і дітей і старців, і всю молодь, що квітне нині,
Я молю, я благаю, Боже, дай нам сили по всій Україні.
Дай наснаги, дай Віри, Боже, б...
Коли душа наповнена Тобою
Коли душа наповнена Тобою -
Словами це не передать.
То як стакан наповнений водою
Але ще можна лити й енну кількість вод вміщать.
Бо істина Твоя мій Бог - цікава,
І прагну я її все більше пізнавать,
Слова Твої до дна я випиваю,
І огортає мою душу благодать.
Твої всі плани я приймаю,
Без сподівань своїх і міркувань,
А людський погляд іноді так ранить
А людський погляд іноді так ранить.
До самих тих глибоких струн душі....
І те що навколо уже не манить....
І просто хочеться мовчати у тиші...
Але цю біль хотілося б комусь відати
Щоб вільно дихати, і йти вперед,
І щоб могла я серцю нагадати
щасливий у житті момент....
Душа болить, зривається від болю...
А все тримається так мі...
Господи! Я так іти втомилась... Можна, трішки я ось тут спочну?
Господи! Я так іти втомилась...
Можна, трішки я ось тут спочну?
І в прохладі дня,в дібровій тіні,
Хоч на мить очі свої зімкну....
Можна мені, бо нема бажання
Далі йти. Уже я находилась!
Від втоми мою душу рве вагання,
Більш Господи не можу. Я втомилась!
Не раз здається шлях важким порою
І зрозуміть не можу я ніяк.
Стою на колінах, вмиваюсь сльозами
Стою на колінах, вмиваюсь сльозами,
Не можу молитву сказати словами,
Та Ти наперед усе, Господи, знаєш,
І кожну сльозу із очей витираєш.
Мій Боже, молитва моя не за себе,
Не прагну даремно тривожити небо.
Усе, що потрібно, я, Господи, маю,
За інших людей Тебе нині благаю!..
За тих, хто сьогодні в підвалах ночують,
Хт...
Вдова з Сарепти
Пророк Ілля підходив до Сарепти,
Скрізь посуха, ні цвіту, ні трави...
Та знав: Господь не дасть йому померти,
Бо сам привів сюди, де дім вдови...
Вона збирала дрова біля міста...
«Можливо, ти води мені даси? -
Пророк гукнув вдові - так хочу їсти...
І ще шматочок хліба принеси»
Ціль життя
Спогади минулих літ,мов приємний сон,
Як художник пензлем,створює картини,
А час вілізи поскладав до себе на вагон
І в мене на полиці виклав пам'ятні світлини.
Важко так думкам моїм розгорнути крила,
Пташкою майнути в голубу блакить...
Щоб вітрами свободи наповнивши вітрила,
Тримати курс на вогник,що в далені горить.
Пробач...
Ти лиш поглянь
Ти лиш поглянь, як гарно навкруги,
В які природа шати одягається,
Як величаються поля, сади, луги,
Як в цьому Ім'я Боже прославляється.
Ти подивись на всю красу небес,
На це шатро...
Тебе буду славити я, Хоч як не було б там життя
Тебе буду славити я,
Хоч як не було б там життя,
Хоч як не гнітило б воно,
Все одно Тебе ставлю, мій Бог.
Як цього не робити мені,
Коли дав Ти в моєму житті
І свободу, і мир, і любов
Хочу славити я знов і знов
Тебе, Бог, за усі мої дні,
Що даєш у моєму житті.
Хоч буває і важко мені,
Та всерівно я вірю Т...