Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Неначе відбувалась переміна У моїм серці. Ось нарешті я прийшов

Неначе відбувалась переміна
У моїм серці.Ось нарешті я прийшов.
В житті уперше став я на коліна,
Із сліз струмок з очей моїх пішов:

«Батьку,прости,стою перед тобою,
Ти є правий,я знаю,ти живий,
Стоїш усміхнений переді мною,
А я–невдячний,низький труп гнилий.

Я вже любов'ю і турботою до мами,
Зітру минуле все. Даю слово тобі!
І ти мій тату будеш в серці з нами,
А якщо?... Якщо мама вже в землі?..

Шалено серце знову враз забилось,
Огля́нувся...пітьма була кругом.
І раптом сяйво місяця з'явилось
І я побачив новий,свіжий холм.

Так,лиш зірки́ і місяць знають,
Як з стогоном я на могилу впав
І мамин горбик обіймав,ридавши
І землю по синівськи цілував:

«Ти чуєш матінко?Пробач рідне́нька,
Не треба,не мовчи,відкрий вуста!
Давай молитись разом дорогенька,
Встань мамо,я благаю тебе,встань!».

Та холм мовчав,весь тишею обвитий ,
Кругом ні звуку,ніби світ заснув
Я зрозумів–Хто може все простити
Й до Неба з плачем руки простягнув....

Ця ніч була останньою у ме́не
В моїм життя безбожнім,що я мав,
Вона відкрила сліпі очі в ме́не
І Божий мир в мені зацарював.

З тих пір живу я з Господом Ісусом,
Моя в Нім радість,щастя,чистота.
І кожному сказати я осмілюсь,
Що я не мислю жити без Христа.

Коли я бачу знову ту картину,
Заплакана,зігнута стара мати,
А поруч гордого,пихатого ще сина,
Мені від серця хочеться сказати:

«Ви матері́,які маєте сина,
До Неба руки кожен день здіймайте
І вірте,що молитви ваші в силах
Творять чудеса й після смерті.Знайте!

А ви,сині,які забули Бога,
Погляньте,як за вас молиться мати
І станьте поряд,щоб в своїх дорогах
Вам оті сльози не прийшлось пожати!». Амінь

---

Цей вірш розповідає про дуже особистий і духовний досвід автора. Він починається з внутрішньої зміни, яку досвідчує головний персонаж, коли він стає на коліна і відчуває потребу в покаянні та проханні про пробачення перед Богом. Автор згадує свою матір і її смерть, і виражає надію, що вона знаходиться в небесах. Ця ніч стає поворотним моментом у житті головного героя, коли він відкриває для себе важливість духовного зв'язку з Богом через Ісуса Христа.

Далі в вірші автор висловлює свою віру та переконання в необхідності віри в Бога та Христа у житті. Він ділиться своїм досвідом та надією на духовну перезагрузку, яка допомогла йому знайти мир і внутрішню гармонію.

В кінці вірша автор закликає інших матерів молитися за своїх синів і вірити, що їхні молитви мають велику силу, а також закликає синів бути поблизу своїх матерів і підтримувати їх у дорозі духовного відновлення.

08.10.2023

Біблія:

Я у небо дивлюся з надією в серці

Я у небо дивлюся з надією в серці,
Воно Вічністю вабить мій стомлений зір,
Небо чує людини молитви відверті
І твою бачить душу, мій друже, повір!

Усі болі й тривоги, що людству відомі,
Знає Небо, і ми не байдужі Йому...
Ми для Бога-Творця не «ледь просто знайомі»,
Він життя дає нам, розганяючи тьму!

Це не просто далося мо...

- Дозволь мені йти по воді? - Іди. І пішов до Христа.

- Дозволь мені йти по воді?
- Іди. І пішов до Христа.
Навкруг, тільки хвилі самі...
Й Петро вже тонути почав.

А міг же Ісус наказать,
Щоб буря затихла в ту мить.
Петро щоб міг далі отак
Спокійно іти по воді.

Без віри, отак - без старань.
Так міг би він легко пройти.
Та вітру порив, й без змагань,
Ось він у холодн...

В пітьмі воєнній чути крик та плач

В пітьмі воєнній чути крик та плач.
Стогін дорослих, плачуть всюди діти.
Шукаючи, кого іще згубити,
Там смерть розгулює містами як палач.

І сльози по усій нашій землі.
Де вибухи і там де їх немає.
До Господа Єдиного волають,
Та на коліна падають усі.

Який все чує, бачить все згори.
Який Суддя над світом є Єдиний.

Як хочется порою утекти, Куди-небудь,щоби не знали люди

Як хочется порою утекти,
Куди-небудь,щоби не знали люди
І про усе Христу розповісти,
Страждання вилити, скорботи,муки....

Багато людям що не зрозуміть,
Стан наш збагнути–теж вони безсиллі,
Може печаль і зможуть розділить,
Порою і присиплять рани сіллю.

Христос,Він Добрий,Ніжний Лікар–Наглядач,
Він нам пом...

Бог не виїхав з України Він лишився ось тут серед нас...

Бог не виїхав з України
Він лишився ось тут серед нас...
Там, де наші міста в руїнах,
Там, де промінь надії погас...

Бог не виїхав з України,
Він в підвалах, в Церквах, в метро,
Де схиляємо ми коліна...
Розкриває Святе шатро....

Бог не виїхав з України,
За опертя солдатам став..
Він між ворогом з...

Злітають іскри із пекучого огня. "Симон Іонин, любиш ти Мене?"

Злітають іскри із пекучого огня.
"Симон Іонин, любиш ти Мене?"
"Люблю, Господь, Ти знаєш, що люблю..."
Схилив так низько голову свою.

І знов питання те ж саме луна.
І в третій раз Ісус Петру сказав:
"Симон Іонин, любиш ти Мене?"
Палила серце біль за слово це.

Відрікся тричі від Ісуса він,
Гріхом с...

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Благоговійно, вдячно, у сльозах
Душа моя приймає це причастя,
Щоб світові насмілитись сказать
Про це блаженство — це найвище щастя.

Блаженство — мати частку із Христом,
З ним пережить Розп’яття й Воскресіння.
Про це не вміє розказать ніхто —
Слова всі перед Логосом безсилі.

Як лицемірства ница висота...

Чи це мир, що в серці світить, Як спокійна зоря вночі блакитній?

Чи це мир, що в серці світить,
Як спокійна зоря вночі блакитній?
Чи це мир, що в душі осягнута,
Любов'ю Божою пронизана?

Чи це мир, коли гріхи забуті,
І простила небесна благодать?
Чи це мир, коли Богом воджені,
Ми крокуємо в світле майбуття?

Мир – це дар від Всемогутнього,
Що відкриває нам вічні небеса.

Ми часто запитуєм самі у себе...

Ми часто запитуєм самі у себе,
А може запитуєм в когось іще:
"Де ж це той Бог,коли лихо в мене
Він що не бачить мій біль,що пече?

Він що не бачить голодну дитину?
Він не помітив як спрагне вона?
Чом він не втішив побиту людину?
Чом взагалі не спинив побиття?

Кажуть,що Бог милостивий та добрий
Але чому він тоді п...

Не забувайте матерів / Християнський вірш про маму

Старенька мати вийшла на дорогу,
Сльозу гарячу втерла рукавом.
Сховавши від людей свою тривогу,
Стоїть одна далеко за селом.

Вона тепер самітня залишилась,
Давно з домівки діти розійшлись.
Їх не цікавить вже хатина рідна,
Де виростали з мамою колись.

Вони тут разом плакали, сміялись,
Ділили все: і радість, і печаль.
У в...