Середа 24 Червень 2026   Пошук    

Небо

О, Небо, підіймаю очі, розчиняюсь у тобі.
Хоча прикуте тіло до землі,
Думками я все вище відлітаю, 
І ти ведеш, несеш мене у світ глибокої тиші…

 
І у ночі я знову поринаю в твою безодню чистоти, 
З зірками тихо, мовчки розмовляю, 
Вручаю таїни, питання з уст душі…
Тоді я падаю в обійми Неба, немов мале дитя в обійми матері.

Як загримить моя молитва бурею, грозою, 
Я знову підіймаю погляд до тебе, 
Небо блискавицею і громом заспіває пісню,
Про тиху гавань, яка чекає там мене.


Як не старається земля мій погляд відвернути,
Сховати горами високими і хвилями глибокими, те Небо голубе,
Не заземлить корінням тимчасовим, мою безсмертну душу, 
Земля - це чужина, а Небо - то моє. 

Так часто думаю про тебе,
Моя туга, моя почаль, моя надія й радість…
О, Небо ти так далеко і так близько.
Чим вище моя душа вривається у чисту голубінь, 
Тим нижче моє тіло схиляється до  праху, до землі.

Чекаю день, той день, коли візьмеш мене в свої обійми, 
І я скажу…Ні, я прокричу цій мачусі-землі,- 
Я не твоя, тепер не сирота, 
Мене несуть обійми Неба у Рідний Дім, 
До мого рідного Отця.

Ця зустріч…І знову я  дивлюсь на тебе Небо.
І уявляю, коли мене таку безкрилу, 
Нестимуть крила Янголів, 
Туди, де більш не буде ночі, я там відпочину.
Там буде радість, мов у сні…

О, Боже мій, коли Тебе зустріну,-
Я знаю, побачу у Твоїх Очах, те ж саме Небо, що манило мене усе земне життя. 
Це Ти говориш хмарами, зірками, вечірньою палітрою краси,
І обіймаєш серце теплими дощами, 
Шепочеш вітром: «Моє дитя. Ти не одна, з тобою Я…»

По цій землі, де всі чогось шукають, прагнуть і втрачають, 
Я проведу тебе, Я не залишу.
Наповню радістю, коли усі заплачуть,
В часи війни, тебе потішу,
Бо ти Моя, належиш Небесам.


Допоможу тобі на цій землі «годин і часу»,
Дивитися туди, де «вічність»,
Хай не зловтішається земля, що в назначені години, твоє тіло на спочинок прийме, 
Вона не знає, що тіло - це лиш тліний порох, а людина - це душа.
Моє дитя, це Небо, це Я, твій Батько, тебе чекають Небеса.

Янюк Емілія 03.08.22

---

Цей вірш виражає духовні думки та почуття автора щодо спільноти з Небом і прагнення піднятися вище, на духовний рівень. Він відзначає важливість віри, спілкування з Небом та розмови з Богом.

У вірші висловлюється бажання зануритися у світ Неба, спілкуватися з ангелами і приймати Божу благодать. Також в ньому відзначається відмінність між душею і тілом, де душа має надійні зв'язки з Небом, а тіло підкоряється природним законам землі.

Автор також висловлює свою віру в те, що після смерті душа підніметься до Неба, до свого Рідного Отця, і вона знайде там радість та спокій. Він прагне поділитися своєю вірою та переконаннями, що Бог завжди поруч і готовий допомогти, а Небо чекає на кожну душу, яка приймає Його любов.

05.10.2023

Коли торкаєшся Ти мого серця

Коли торкаєшся Ти мого серця,
Я відчуваю спокій на душі
Твоя рука така легка та ніжна,
Дає мені тепло в холодні дні.

Любов Твою не можу описати,
Вона занадто чиста є для нас!
Любов яка усім нам показала
Страждання й муки нашого Христа!

Сьогодні ми ще можемо згадати,
Що ми не вічно тут живемо!
Усе земне це лиш дочасні ре...

А біль є в кожного своя

А біль є в кожного своя
І марною ніколи не буває.
Про це ти знаєш,знаю я,
По різному з нас хтось переживає
То біль тілесну,то душі,
Яка нас просто поїдає,
Ночами плачемо в тиші,
Здається,сили вже немає.
Але чи знали ви про те,
Що біль-є відповідь порою,
Вона до неба нас веде,
Вона смиряє нас з тобою.
Не треба зр...

Пісні вдячності нині співаємо

Пісні вдячності нині співаємо ми,
Бо Ісус дарував нам спасіння.
Він смиренно прийшов в світ тривог і біди,
На хресті кров проливши невинну.

Сам Спаситель ішов до Голгофи-гори,
Смерть чекала Його, біль і страта.
Серце билося сильно й стискалось в журбі.
Це ж за нас так Він мусив страждати!

Він прийшов, щоб скорботи життя всі пройти,

Життевий шлях

Де була б я, якби не Ти;
Сиділа б там, у той глубокій ямі;
І думала про прожиті роки;
Й Для чого так зробив мені тіей весни;

Для чого це мене спідкало?
Як міг сам Бог Отець таке зробить;
Що дітонька сидить у ямі;
Й благае Бога повернуть ту мить.

Ту саму мить де була вона счастлива;
Ту саму мить де поруч Бог іде;

Пройшов Ти вже земну Свою дорогу. Ось Віфлеєм - народження Твоє

Пройшов Ти вже земну Свою дорогу.
Ось Віфлеєм - народження Твоє.
Не в пишноті, та зустріч була Бога.
У бідноті дитинство все Твоє.

Гоніння ще із самого дитинства.
І хрещення, та посту сорок днів.
Пустеля і спокуси - звідки сила
Нападки відбивати сатани?

А сила у Тобі, бо Ти - Син Божий.
Отець і Син, і Дух Святий в Од...

ВИПРОБУВАННЯ ЙОВА

1.Холодний ранок,скроплений росою
З-за обрію виводив новий день,
А праведник,вмиваючись сльозою
Благав у Бога за своїх дітей.

2.Може, згрішили,може, провинились
Чи прогнівили,Господи,Тебе.
А,може, вони надмір веселились,
Почуй благання батьківське моє.

3.Старечі руки підняті до неба,
Від хвилювання тіло все тремтить.
У ...

Хто ми є у Христі з вами сьогодні?

Хто ми є у Христі з вами сьогодні?
Чи немовлята, діти, чи вже юнаки?
Щоб підростали ті, Господь лиш хоче,
Що народилися від слова у Христі.

Щоб виростали в вірі день за днем,
Кормлячи дух постійно Божим словом.
Він хоче бачить нас батьками, як...

Над головою хмари, хмари, хмари...

Над головою хмари, хмари, хмари...
Душа втомилася від тих життєвих хмар.
Та ось промінчик сонця засвітив ласкаво,
Невже то, Господи, це Ти його послав?

Зігрів так ніжно скільки в ньому щастя!
Душа так тішиться - о, лиш не пропади!
Здається, що біда уся позаду...
О, мій промінчику, завжди мені світи.

Та на землі так щастя те коротке.<...

Де Бог? - християнський вірш про війну

Земля вмивається сльозою
І на розвалинах війни
Зітхає в відчаї з журбою
Й волає: "Господи,де Ти?"

Навкруг зруйновані будинки,
Розбиті храми дорогі.
Добротні,затишні маєтки
Перетворились в пустирі.

І переорані війною
Зітхають втомлено шляхи
Там біженці,йдучи юрбою,
Зітхають: "Господи, де Ти?"

В цім світі, де життя мого дорога

В цім світі, де життя мого дорога
Проходить повз ущелини й моря,
Не раз, бувало, ранив свої ноги
І навіть у провалля падав я.
Та кожен раз мені допомагала
В біді Твоя невидима рука,
А як душа самотньо сумувала —
Лилась від тебе втіха, як ріка.

Душа до Тебе птахою полине
І прощення попросить в тишині.
Ти їй прост...