Небо
О, Небо, підіймаю очі, розчиняюсь у тобі.
Хоча прикуте тіло до землі,
Думками я все вище відлітаю,
І ти ведеш, несеш мене у світ глибокої тиші…
І у ночі я знову поринаю в твою безодню чистоти,
З зірками тихо, мовчки розмовляю,
Вручаю таїни, питання з уст душі…
Тоді я падаю в обійми Неба, немов мале дитя в обійми матері.
Як загримить моя молитва бурею, грозою,
Я знову підіймаю погляд до тебе,
Небо блискавицею і громом заспіває пісню,
Про тиху гавань, яка чекає там мене.
Як не старається земля мій погляд відвернути,
Сховати горами високими і хвилями глибокими, те Небо голубе,
Не заземлить корінням тимчасовим, мою безсмертну душу,
Земля - це чужина, а Небо - то моє.
Так часто думаю про тебе,
Моя туга, моя почаль, моя надія й радість…
О, Небо ти так далеко і так близько.
Чим вище моя душа вривається у чисту голубінь,
Тим нижче моє тіло схиляється до праху, до землі.
Чекаю день, той день, коли візьмеш мене в свої обійми,
І я скажу…Ні, я прокричу цій мачусі-землі,-
Я не твоя, тепер не сирота,
Мене несуть обійми Неба у Рідний Дім,
До мого рідного Отця.
Ця зустріч…І знову я дивлюсь на тебе Небо.
І уявляю, коли мене таку безкрилу,
Нестимуть крила Янголів,
Туди, де більш не буде ночі, я там відпочину.
Там буде радість, мов у сні…
О, Боже мій, коли Тебе зустріну,-
Я знаю, побачу у Твоїх Очах, те ж саме Небо, що манило мене усе земне життя.
Це Ти говориш хмарами, зірками, вечірньою палітрою краси,
І обіймаєш серце теплими дощами,
Шепочеш вітром: «Моє дитя. Ти не одна, з тобою Я…»
По цій землі, де всі чогось шукають, прагнуть і втрачають,
Я проведу тебе, Я не залишу.
Наповню радістю, коли усі заплачуть,
В часи війни, тебе потішу,
Бо ти Моя, належиш Небесам.
Допоможу тобі на цій землі «годин і часу»,
Дивитися туди, де «вічність»,
Хай не зловтішається земля, що в назначені години, твоє тіло на спочинок прийме,
Вона не знає, що тіло - це лиш тліний порох, а людина - це душа.
Моє дитя, це Небо, це Я, твій Батько, тебе чекають Небеса.
Янюк Емілія 03.08.22
---
Цей вірш виражає духовні думки та почуття автора щодо спільноти з Небом і прагнення піднятися вище, на духовний рівень. Він відзначає важливість віри, спілкування з Небом та розмови з Богом.
У вірші висловлюється бажання зануритися у світ Неба, спілкуватися з ангелами і приймати Божу благодать. Також в ньому відзначається відмінність між душею і тілом, де душа має надійні зв'язки з Небом, а тіло підкоряється природним законам землі.
Автор також висловлює свою віру в те, що після смерті душа підніметься до Неба, до свого Рідного Отця, і вона знайде там радість та спокій. Він прагне поділитися своєю вірою та переконаннями, що Бог завжди поруч і готовий допомогти, а Небо чекає на кожну душу, яка приймає Його любов.
05.10.2023
|
|
|
|
Хоч раз в житті ви слухали природу ?
Хоч раз в житті ви слухали природу ?
Про що вам лісу шум розповідав?
Про що співали вам нестримні води ?
Чим місяць вас сьогодні здивував?
Хоч раз в житті ви тішились дощами?
І не боялись змокнути самі...
Чи милувались чистими зірками?
Раділи ви засніженій зимі ?
Хоч раз в житті ловили голос моря.?
Ви ба...
Християнський вірш про маму і сина-солдата
На той дзвінок чекав він ніби вік,
Він голосу не чув її більш тижня..
Давно дорослий… Справжній чоловік…
А мама кличе: «Мій синулька»… Ніжно…
Його позиції на лінії вогню…
Та скаже їй: «Усе у мене добре…
Ти не хвилюйся, мамо… Без зв’язку..
Сама ти як? І як твоє здоро...
Я люблю зустрічатися... з Богом
Я люблю зустрічатися... з Богом.
Кожен ранок Він кличе до Себе.
Просто так, без гостинців, приходиш -
Над тобою схиляється Небо.
Хочеш ти говорити - Він слухає.
А як плачеться - плаче з тобою.
Все тривожніше серденько стукає -
Обіймає Своєю рукою...
Хочеш слухати - Він промовляє
Тихим голосом ніжно з любов'ю.
Ради Христа
Осіннім днем іду по місту я своїм,
Раптом помітила я бідного хлопчинку,
Одежа тепла не була на нім,
В тремтячих ручках він тримав табличку.
На ній нерівно почерком простим,
Щиро по дитячому і ясно,
Текст звернення до всіх людей застиг,
Великим шрифтом і незгасно:
«НА ХЛІБ БУДЬ–ЛАСКА ВИ ПОДАЙТЕ
РАДИ ХРИСТА! СПАСИБІ ...
А знаєш? Ти зневірився Тому що Бог мовчав...
А знаєш? Ти зневірився
Тому що Бог мовчав...
А знаєш?ти не вистояв
Не до кінця встояв
А знаєш?усе зміниться!
Просто потрібен час
А знаєш? Просто Бог чекає
Він чекає нас!
А знаєш? А насправді
Господь не мовчить
А знаєш? Бог говорить
Та ти не розумієш..
А знаєш? Коли плакав ти
І думав "Б...
Молитва...учні сплять...лиш чує небо
Молитва...учні сплять...лиш чує небо
Слова "нехай мине Мене ця чаша..."
Він знав, що пережити буде треба...
Він знав, що будуть болі, буде страшно...
Останню ніч Він у людському тілі,
Яке так мучити уже зібрались люди
Яких створив, якім приніс спасіння.
І за яких вмирати зараз буде...
Бог не вмирає...та прийняв Він тіло,
ХРИСТОС Є СВІТЛО
Христос є Світло, Правда і Життя,
Він вказує усім дорогу до спасіння,
Він нас веде усіх до майбуття
До вічності, куди ідемо всі ми
Христос -- є Світло, Він -- Маяк
В бурхливому життєвім морі
Без Світла не пройдем ми просто так
У нас не буде сил, щоб перенести горе.
Цей шлях пройти ми можем тільки з Ним,
Бо тільки в Нім наша пі...
Не той святий, хто помилок не чинить
Не той святий, хто помилок не чинить,
Бо на землі таких людей нема.
А той, хто вміє визнати провини
І не відкриє уст своїх дарма.
У кого правда — не в словах, а в ділі.
Хто Божого шукає — не свого.
Хто не обходить бідних за три милі
І не кепкує з ближнього оков.
Хто бачить душу лиш очима віри
І знає силу,...
Сьогодні починається лиш вічність
Сьогодні починається лиш вічність.
А вічність починається тепер.
Не десь там, після смерті, коли пізно,
Коли все пройдено і в вічність ти прийдеш.
Вона є зараз, в кожнім нашім серці -
Погана, а чи добрая - з Христом.
І чим наповнене наше життя повірте,
Те буде в вічності коли з землі підем.
Як серце твоє сповнене любові,
Життя...
Кожного дня я іду з Тобою
Кожного дня я іду з Тобою
Відчуваю себе як за скалою
Безпечно,затишно і тихо
І більш немає відчуття лиха
Та хтось покликав мене до себе
Голос грубий і земний водночас
"Іди за мною ти не пошкодуєш
Я покажу де гріх і який зараз час"
І вибір здається очевидний
Іти за Господом,не озиратись ні на що
Та тягне все ж ...