|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Вірш про Церкву - Давайте ми з вами уявимо тільки, Коли наш Ісус за Своїми прийде
Давайте ми з вами уявимо тільки,
Коли наш Ісус за Своїми прийде.
А ми не готові, подумать на хвильку,
А Бог Своїх вибраних вмить забере.
Чоловік ось серйозний стоїть одиноко
І мучить себе: «Запізнився! Проспав!»
І буде душити ця фраза жорстоко,
Сьогодні Господь Свою Церкву забрав.
«Я знав, о, я знав, що все так і буде,
Мені говорила це мати моя.
Надіявся сміло, що часу ще буде
І думав, що встигну до того я дня.»
Старенька бабуся на лавочку сіла
І фраза виходить з її вуст одна:
«А я ось подружці своїй не простила,
Що буде зі мною? Спасенна вона!
О, як я шкодую, що їй не простила
І образа велика у серці була,
І гордість моя мене одоліла,
І я цим гріхом себе осліпила.»
В молитовному домі християни зібрались,
Ридаючи вголос перед вівтарем.
Це ті, що на зібрання йти не старались:
«Що ж буде то з нами? Куди ми підем?»
Але саме гучніше ридала із них
Одна дівчина: «Мамо, о, мамо моя!
Неслухняність моя – це великий мій гріх
І пізно до Бога прийшла нині я!
Забери мене, рідна матусю, на Небо,
Попроси ти в Ісуса, щоб взяв Він до Се́бе!»
Та голос враз ясно тоді прозвучав:
«Пізно кликати», – чітко він серцю сказав.
В цьому шумі, серед всіх в цім залі
Юнак плаче, в груди б'є себе:
«Тепер пізно, це я точно знаю
І ця правда ріже так мене!
Мені казали, що все так і буде,
Що в завтра по іншому буду я жити.
Сьогодні гулянок достатньо вже буде,
Та не знав, що прийдеться так тяжко тужити.»
Враз потихеньку в стиді і у муках
По сцені чоловік йшов в темноті.
Підняв серед шуму свій голос і руки,
Бажав, щоб почули усі:
«Мені вас так жаль, що тут я вас бачу,
Знав істину, хоч лицемірно я жив.
Гріх я ховав, не сповідував правду
І цим я не Богу, а людям служив!»
Ясно слова ці, як грім прозвучали,
Тиша настала, замовкли усі.
Тому, що той голос знайомий пізнали,
То їх був служитель, пізнали тоді.
Може ти вищої посади людина,
А може, простий рядовий?
Та знай, що пришестя Господнього Сина
Торкнеться тебе, друже мій.
Я не хочу, щоб з вас хтось ось так би зостався,
Щоб той день для тебе не настав страшним сном.
Я хочу, щоб кожен з вас в Небо підня́вся,
На ту славну зустріч з Ісусом Христом!
Амінь
---
Цей вірш розмовляє про важливість готовності і покаяння перед Богом, зокрема перед пришестям Ісуса Христа. Він описує різних персонажів і ситуації, які репрезентують різні аспекти життя і реакції людей на віру та відносини з Богом.
Цей вірш заохочує читачів розмірковувати про свої вірування, вчинки та звернення до Бога, закликаючи до покаяння та зміни свого життя на краще. Текст також виділяє важливість чесності і відкритості перед Богом, а також розуміння того, що немає сенсу відкладати покаяння і духовну трансформацію на потім.
Загальна ідея вірша полягає в тому, що кожна людина має можливість знайти спасіння і вдосконалення через зустріч з Ісусом Христом, але важливо бути готовими до цієї зустрічі і не відкладати її.
04.10.2023
|
|
|
|
|
Господь! Будь Світлом на шляху моєму, Щоби не впасти і не відійти!
Господь! Будь Світлом на шляху моєму,
Щоби не впасти і не відійти!
Щоб Слову завжди вірити Твоєму,
Лиш по дорозі істини іти!
Святе Письмо Твоє завжди читати
І жити так, як нас навчаєш Ти!
Про милість Божу всім розповідати
І досягнути світлої мети!
Бажає серце в небі пробувати,
Де сліз і горя більше не буде!
Мо...
Ось знову так душа моя сумуєш
Ось знову так душа моя сумуєш,
А ворог все печалі додає.
Він каже, що не бачу Я, й не чую,
А Я на ліжко ось присів твоє.
Беру за руку і сумую також.
І відчуваю як тобі болить...
А Я від тебе не пішов ніразу,
Коли взивала в тисячах молитв.
Підтримав Я, бо ось іще живеш ти.
І ще підтримаю, ти тільки лиш повір.
І сльози Я ...
Віра діє в супереч законам
Віра діє в супереч законам.
Віра діє всупереч всьому,
Що людині на землі відомо,
Що наш розум а землі збагнув.
Віра більша ніж земне тяжіння,
І сильніша від усіх вітрів.
Через віру речі неймовірні
Робить Бог. Достатньо кілька слів
Щоб людину з мертвих воскресити,
Щоб сліпий з народження прозрів.
Вра здатна сонце зупинит...
Ватажок
Мрійливі не будуть стогнати від болю утрати,
А більше знайдуть інших в світі ймовірних шляхів,
Здолати щоб двері закриті й залізнії ґрати.
Їх руки старанні ще зловлять багато птахів.
Покірний не стане скавучати й битись об стіни,
Аби довести, що навколо усі неправі,
Лиш зовсім дурний рветься в зону, де тільки руїни,
І йде по стежинам, хоч...
.Коли все добре - легко бути вдячним
1.Коли все добре- легко бути вдячним,
Тоді душа співає, наче птах.
Коли ж в житті стає вже трохи мрячно,
Не чути голос наш на небесах.
2.Стихає вже тоді наша молитва,
І не знаходим вдячності слова.
І непосильною стає для нас ця битва,
І ніби і душа вже не жива.
3.Ми губимось в оманливому світі,
Не помічаємо прекрасне...
Так ніхто не любив. На безкрайній землі
❤️Так ніхто не любив. На безкрайній землі
Не стрічалось подібної жертви, Щоб за тих, хто тебе ненавидить, ганьбить
На хресті, в тяжких муках, померти.
Він зробив це для нас. Заради грішних людей,
Що в гріхах, день у день, помирали.
Бог могутній віддав Свого Сина на смер...
Він тут, Він з нами, в кожнім серці
Він тут, Він з нами, в кожнім серці –
Хто був, Хто є, і знов прийде…
Відкрито в вічність, долі дверцю –
У яслах спить Дитя Святе.
Все, що було, все, що минуло,
Лишилося в пилу епох.
Аж небо золотом сипнуло,
Зашелестіло: «З нами Бог».
Віддай-но, земле, все, що маєш,
В дарунок! Дар несіть, поля!
Час останній ступає на землю
Лине звістка одна за одною:
Катаклізми, конфлікти, хвороби...
Десь міста затопило водою,
Помирають від лиха народи.
Там війною іде брат на брата,
Непокірні батькам стають діти,
Хтось самотнім лишивсь помирати,
Комусь біль вже несила терпіти.
У життєвій важкій круговерті
Прагнуть люди багато звершити
Й дуже сильно лякают...
Є багато людей, що не знають про Бога Потопають в гріхах і марнують життя.
Є багато людей, що не знають про Бога
Потопають в гріхах і марнують життя.
І не хочуть дізнатись про Бога живого,
Котрий може змінити земне їх буття.
І не думають зовсім про те ,що чекає
Їх уже після смерті, тоді як помруть.
З кожним днем їх до смерті життя наближає,
Та без Божого страху у світі живуть.
На питання:"Куди ти під...
Юрба розлючено ревіла, Злітали злобні крики знов
Юрба розлючено ревіла,
Злітали злобні крики знов,
Вона неначе знавісніла,
Як вела стратити Любов.
Ті, котрі вчора вистеляли
Дорогу одягом своїм,
Сьогодні "розіпни" кричали,
Любов розпясти треба їм.
Юрба, що вчора ще рядами
Сиділа й їла рибу й хліб,
Ревіла злими голосами:
"Достойний тільки...