Четвер 18 Квітень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

Вірш про Церкву - Давайте ми з вами уявимо тільки, Коли наш Ісус за Своїми прийде

Давайте ми з вами уявимо тільки,
Коли наш Ісус за Своїми прийде.
А ми не готові, подумать на хвильку,
А Бог Своїх вибраних вмить забере. 

Чоловік ось серйозний стоїть одиноко
І мучить себе: «Запізнився! Проспав!»
І буде душити ця фраза жорстоко,
Сьогодні Господь Свою Церкву забрав.

«Я знав, о, я знав, що все так і буде,
Мені говорила це мати моя.
Надіявся сміло, що часу ще буде
І думав, що встигну до того я дня.»

Старенька бабуся на лавочку сіла
І фраза виходить з її вуст одна:
«А я ось подружці своїй не простила,
Що буде зі мною? Спасенна вона!

О, як я шкодую, що їй не простила
І образа велика у серці була,
І гордість моя мене одоліла,
І я цим гріхом себе осліпила.»

В молитовному домі християни зібрались,
Ридаючи вголос перед вівтарем.
Це ті, що на зібрання йти не старались:
«Що ж буде то з нами? Куди ми підем?»

Але саме гучніше ридала із них
Одна дівчина: «Мамо, о, мамо моя!
Неслухняність моя – це великий мій гріх
І пізно до Бога прийшла нині я!

Забери мене, рідна матусю, на Небо,
Попроси ти в Ісуса, щоб взяв Він до Се́бе!»
Та голос враз ясно тоді прозвучав:
«Пізно кликати», – чітко він серцю сказав.

В цьому шумі, серед всіх в цім залі
Юнак плаче, в груди б'є себе:
«Тепер пізно, це я точно знаю
І ця правда ріже так мене!

Мені казали, що все так і буде,
Що в завтра по іншому буду я жити.
Сьогодні гулянок достатньо вже буде,
Та не знав, що прийдеться так тяжко тужити.»

Враз потихеньку в стиді і у муках
По сцені чоловік йшов в темноті.
Підняв серед шуму свій голос і руки,
Бажав, щоб почули усі:

«Мені вас так жаль, що тут я вас бачу,
Знав істину, хоч лицемірно я жив.
Гріх я ховав, не сповідував правду
І цим я не Богу, а людям служив!»

Ясно слова ці, як грім прозвучали,
Тиша настала, замовкли усі.
Тому, що той голос знайомий пізнали,
То їх був служитель, пізнали тоді.

Може ти вищої посади людина,
А може, простий рядовий?
Та знай, що пришестя Господнього Сина
Торкнеться тебе, друже мій.

Я не хочу, щоб з вас хтось ось так би зостався,
Щоб той день для тебе не настав страшним сном.
Я хочу, щоб кожен з вас в Небо підня́вся,
На ту славну зустріч з Ісусом Христом!
Амінь

---

Цей вірш розмовляє про важливість готовності і покаяння перед Богом, зокрема перед пришестям Ісуса Христа. Він описує різних персонажів і ситуації, які репрезентують різні аспекти життя і реакції людей на віру та відносини з Богом.

Цей вірш заохочує читачів розмірковувати про свої вірування, вчинки та звернення до Бога, закликаючи до покаяння та зміни свого життя на краще. Текст також виділяє важливість чесності і відкритості перед Богом, а також розуміння того, що немає сенсу відкладати покаяння і духовну трансформацію на потім.

Загальна ідея вірша полягає в тому, що кожна людина має можливість знайти спасіння і вдосконалення через зустріч з Ісусом Христом, але важливо бути готовими до цієї зустрічі і не відкладати її.

04.10.2023

Мій Боже, знаєш а сумніви є

Мій Боже, знаєш а сумніви є
Я вірю в Тебе, але якось рідко.
Не хоче моє серце знать Тебе
Нажаль ,та це кінець вердикту.

Я так старався себе обманути
Казав люблю Тебе, нажаль не щиро.
Я так вагався бути чи не бути
В Твоїх руках і Твоїм сином.

Пробач, але мій Боже-ні! Нажаль, не хочу Тебе знати.
Читати Слово, і співать...

ЛИШИЛОСЯ ЩЕ ТРІШКИ ДРУЖЕ

Лишилося ще трішки, друже, не журись...
Вже сонце низько-низько, подивись...
Вже день минає, скоро ніч прийде,
І все скінчиться враз, все перейде,
Душа зрадіє - Цар Ісус гряде,
І вірних із Cобою забере.

Лишилося ще трішки, друже, не журись...
Ти лиш терпіння наостанок наберись...
Іде всьому кінець. Та сил ще треба,
Щоб ворога ата...

Дякую Тобі, Господь Спаситель світу

Дякую Тобі, Господь Спаситель світу
Що мені відкрив Ти Книгу Свого Заповіту
І обітниці Свої мені подарував
Духа Свого в серце моє вклав

Я дякую Тобі за ласку й доброту
Якою Ти мене благословив
Я дякую мій Боже за любов Твою святу
Що в серце Ти моє навіки поселив

Подяку щирую прийми із моїх вуст
За кров Твою пречисту ...

Любов прибита до хреста цвяхами

Любов прибита до хреста цвяхами,
Кружляє зло над розп’яттям птахами.
Тернина впилася в чоло боляче,
Ридає мати, під хрестом стоячи.
Той, Хто створив джерела вод, — спрагнений,
Хто був Причиною буття — страчений.
І впала Батьківська сльоза краплею,
А небо в розпачі дощем плакало.

Кров запеклася на устах зранених,

Ціль життя

Спогади минулих літ,мов приємний сон,
Як художник пензлем,створює картини,
А час вілізи поскладав до себе на вагон
І в мене на полиці виклав пам'ятні  світлини.

Важко так думкам моїм розгорнути крила,
Пташкою майнути в голубу блакить...
Щоб вітрами свободи наповнивши вітрила,
Тримати курс на вогник,що в далені горить.

Пробач...

Життя минає, як не день – все геть!


Життя минає, як не день – все геть! 
Стрімка ріка бурхливого потоку
Хіба життя то – марево і смерть, 
Що відбирає радощі щороку. 
Все ближче зустріч, зустріч із Творцем, 
Який у світ цей злобний і примарний
Віддав єдиного, що став усім взірцем, 
Що здатен шлях зробити твій не марним.

Ніщо у с...

СЕРЦЕ, ЩО СПІВАЛО

Так часто у житті жаліємось на долю...
І ніби те не те, і ніби все не так.
А я вам розкажу про хлопчика одного,
Який пройшов нелегкий життя земного шлях.

Нікому не потрібний, він жив у інтернаті,
Терпів весь час знущання - на плечах гострий горб.
І хоч було нелегко, та все ж у результаті
Завжди усім прощав і дарував любов.

...

Понад усе важливе є любов

Понад усе важливе є любов,
Яку Господь в серця людей вливає.
Вона зігріє серце, душу, кров,
Дарунка більшого на світі цім немає.

Любов поможе шлях земний пройти
Та зрозуміти ворога й простити,
Образ глибокі води перейти,
Вогонь надії в душах запалити.

Любов не потішається неправді,
Лиш істині вона завжди радіє,
...

СТОЮ НА КОЛІНАХ, ВМИВАЮСЬ СЛЬОЗАМИ...

Стою на колінах, вмиваюсь сльозами
Не можу молитву сказати словами.
Та Ти наперед усе, Господи, знаєш
І кожну сльозу із очей витираєш.

Мій Боже, молитва моя не за себе,
Не прагну даремно тривожити небо.
Усе, що потрібно я, Господи, маю.
За інших людей Тебе, нині благаю.

За тих, хто сьогодні в підвалах ночують.
Хто вд...

Спокуси всі приходять не від Бога

Спокуси всі приходять не від Бога.
Ніколи Він не спокушає злом.
Як неслухняні Божому ми слову,
У хитрощі спокус ми попадаєм знов.

Бог каже: " Не на добре це все буде"
Та хочеться так спробувати все ж...
І ось уже попались у спокусу.
І виходу із неї не знайдеш...

І в небо крик: " Наш Боже, поможи нам!"
І Бог...