|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Вірш про Церкву - Давайте ми з вами уявимо тільки, Коли наш Ісус за Своїми прийде
Давайте ми з вами уявимо тільки,
Коли наш Ісус за Своїми прийде.
А ми не готові, подумать на хвильку,
А Бог Своїх вибраних вмить забере.
Чоловік ось серйозний стоїть одиноко
І мучить себе: «Запізнився! Проспав!»
І буде душити ця фраза жорстоко,
Сьогодні Господь Свою Церкву забрав.
«Я знав, о, я знав, що все так і буде,
Мені говорила це мати моя.
Надіявся сміло, що часу ще буде
І думав, що встигну до того я дня.»
Старенька бабуся на лавочку сіла
І фраза виходить з її вуст одна:
«А я ось подружці своїй не простила,
Що буде зі мною? Спасенна вона!
О, як я шкодую, що їй не простила
І образа велика у серці була,
І гордість моя мене одоліла,
І я цим гріхом себе осліпила.»
В молитовному домі християни зібрались,
Ридаючи вголос перед вівтарем.
Це ті, що на зібрання йти не старались:
«Що ж буде то з нами? Куди ми підем?»
Але саме гучніше ридала із них
Одна дівчина: «Мамо, о, мамо моя!
Неслухняність моя – це великий мій гріх
І пізно до Бога прийшла нині я!
Забери мене, рідна матусю, на Небо,
Попроси ти в Ісуса, щоб взяв Він до Се́бе!»
Та голос враз ясно тоді прозвучав:
«Пізно кликати», – чітко він серцю сказав.
В цьому шумі, серед всіх в цім залі
Юнак плаче, в груди б'є себе:
«Тепер пізно, це я точно знаю
І ця правда ріже так мене!
Мені казали, що все так і буде,
Що в завтра по іншому буду я жити.
Сьогодні гулянок достатньо вже буде,
Та не знав, що прийдеться так тяжко тужити.»
Враз потихеньку в стиді і у муках
По сцені чоловік йшов в темноті.
Підняв серед шуму свій голос і руки,
Бажав, щоб почули усі:
«Мені вас так жаль, що тут я вас бачу,
Знав істину, хоч лицемірно я жив.
Гріх я ховав, не сповідував правду
І цим я не Богу, а людям служив!»
Ясно слова ці, як грім прозвучали,
Тиша настала, замовкли усі.
Тому, що той голос знайомий пізнали,
То їх був служитель, пізнали тоді.
Може ти вищої посади людина,
А може, простий рядовий?
Та знай, що пришестя Господнього Сина
Торкнеться тебе, друже мій.
Я не хочу, щоб з вас хтось ось так би зостався,
Щоб той день для тебе не настав страшним сном.
Я хочу, щоб кожен з вас в Небо підня́вся,
На ту славну зустріч з Ісусом Христом!
Амінь
---
Цей вірш розмовляє про важливість готовності і покаяння перед Богом, зокрема перед пришестям Ісуса Христа. Він описує різних персонажів і ситуації, які репрезентують різні аспекти життя і реакції людей на віру та відносини з Богом.
Цей вірш заохочує читачів розмірковувати про свої вірування, вчинки та звернення до Бога, закликаючи до покаяння та зміни свого життя на краще. Текст також виділяє важливість чесності і відкритості перед Богом, а також розуміння того, що немає сенсу відкладати покаяння і духовну трансформацію на потім.
Загальна ідея вірша полягає в тому, що кожна людина має можливість знайти спасіння і вдосконалення через зустріч з Ісусом Христом, але важливо бути готовими до цієї зустрічі і не відкладати її.
04.10.2023
|
|
|
|
|
ВИПРОБУВАННЯ...
Повчальних випадків в житті є так багато.
Вчимося ми на них, і то не раз.
Один з таких я хочу розказати,
Щоби задуматись над ним міг кожен з нас.
У невелике місто для служіння
Приїхав новий пастир. Молодий.
Був ревний, бо усе його стремління-
У діло Боже вкласти запал свій.
Але в житті по-всякому буває.
І щоб побачит...
Молодій від Мами - вірші на Весілля українською
Пролетіли роки, не помітно мов подих
Тільки спогади в серці залишились про все.
Не поверну назад днів дитинства чудових,
Коли ніжно в руках я тримала тебе.
Ніби вчора була, доню ти немовлятком,
Твої перші слова і невпевнений крок.
Колихала тебе, і ти спала солодко
І ростити тебе допоміг мені Бог.
Протягались до мене маленькі ладоньки...
МИ НА ЗЕМЛІ, ЯК ГОСТІ...
Ми на землі, як гості, любі друзі!
І нашого нічого тут нема...
Життя проходить в суєті, у русі,
Минає літо, осінь і зима...
Так день за днем летить і рік за роком,
Настане час покинути цей світ,
І прийде смерть невпинним, спішним кроком,
А потім треба віддавати звіт.
За всі слова, думки і кожне діло
Чи явне, чи приховане було,...
Без Тебе , мій Бог я ніхто в цьому світі
1. Без Тебе , мій Бог я ніхто в цьому світі.
Я просто порох земний.
Без тебе мій Бог, усі двері закриті.
І життя, здається сумним..
2.Без Тебе, мій Бог життя таке сіре.
І цей світ для мене не мій.
Я просто тут перехожа.
Я просто на землі,вже чужа.
3.Тут все не моє, і мені не потрібно.
Я не хочу збирати все тут.
...
Моя молитва нехай лине До Тебе, наче фіміам
Моя молитва нехай лине
До Тебе, наче фіміам,
І серце лине безупинно
В чудовий Твій небесний храм.
Боже, я молю за Україну,
Боже, молю Тебе за людей.
Ти їх прости, Ти їх спаси
І милість Свою нам яви.
Боже, я знаю, що Ти будеш з нами
В храмі Своєму під небесами.
Радість і мир Ти дарував,
Жит...
А можна, Боже, я буду снігом?
А можна, Боже, я буду снігом?
Такою ж чистою і прекрасною.
І, може, трохи вже несучасною,
Але, щоб діти заходились сміхом.
Щоб дорослі у сніжки бавились,
І, вдягнувши шапку-вушанку,
Прихопивши санчата на ґанку,
З гірки знову скотитись наважились.
Щоб дивились в вікно і тішились,
Запалили камін у хаті,
Влаштува...
А людський погляд іноді так ранить
А людський погляд іноді так ранить.
До самих тих глибоких струн душі....
І те що навколо уже не манить....
І просто хочеться мовчати у тиші...
Але цю біль хотілося б комусь відати
Щоб вільно дихати, і йти вперед,
І щоб могла я серцю нагадати
щасливий у житті момент....
Душа болить, зривається від болю...
А все тримається так мі...
Чи знаєш ти, чому ти зараз тут? Коли навколо лиш одні страждання
Чи знаєш ти, чому ти зараз тут?
Коли навколо лиш одні страждання,
І сум і мука твою душу в'ють,
Немов би в світі ти один зостався
І зло так ніби вже немає де подітись,
І лиш до тебе, і до тебе йде
Куди йому до інших, ми ж Христові
йому потрібен тільки я і ти
Ти погляни, лиш раз на небо,
І зрозумій, що там Христос...
Гефсиманія / Страждання Христа
Гефсиманія...страждань Христа початок.
Страждань не тіла, а страждань душі.
Людськеє тіло мало так страждати,
Яке прийняв Він, щоб людей спасти.
Молитва слізна - "Хай мине ця чаша,
Та воля, Отче, буде лиш Твоя..."
І краплі крові, в боротьбі цій страшній,
Стікали в тяжких муках із чола.
Він був один, без учнів, без підтримки...
Ціль життя
Спогади минулих літ,мов приємний сон,
Як художник пензлем,створює картини,
А час вілізи поскладав до себе на вагон
І в мене на полиці виклав пам'ятні світлини.
Важко так думкам моїм розгорнути крила,
Пташкою майнути в голубу блакить...
Щоб вітрами свободи наповнивши вітрила,
Тримати курс на вогник,що в далені горить.
Пробач...