Християнські вірші

Я ДЯКУЮ!

Дивлюсь на Голгофу крізь даль неозору З Тобою зустрітися хочу, мій Бог, А сердцем радію, а сердце говорить: Я дякую, Боже, за вічну любов. Ще вчора, здавалося, жила без надії, А нині з Тобою я щастя знайшла І знову, як весни, душа молодіє. Я Дякую, Боже, за вічну любов. Мій шлях - крізь тумани густі, що довкола, Та як би я довго до Тебе не йшла, Зупину не буде всерівно ніколи Я дякую, Боже, за вічну любов. Дивлюсь на Голгофу, де в муках помер Ти, Віддав найдорожчу святу Свою кров... Мені дарував сонцесяйне безсмертя Я дяк...

Не вклоняйся

Не вклоняйся, нікому крім Бога, Він не вчить так, неправда то є, І хоч, трудною буде дорога, Лиш Йому відкрий серце своє. Не молись до бездушних бовванів, Це не вірно, не каже так Бог, Скільки в Бога для тебе є планів, Проведе тебе серед тривог. Не молись, до святих, до пророків, Бог лиш чує молитву один, Люди мають багато пороків, На хресті, постраждав Божий Син. Він один Посередник навіки, Через Нього до Бога приходь, В Ісуса, для тебе є ліки, Лише в Нім допомогу знаходь. Ні Марії, Христос лиш прощає, Має владу Божественну Він, Всі бажання сердець наш...

Скільки , БОЖЕ . ти мене прощав!?

Скільки , БОЖЕ . ти мене прощав!?
Завжди в скруті руку подавав...
Тільки попросила -- приходив!!
Зцілення і ласку приносив!!
І... як батько , рідний , дорогий....
ти -прийняв за мене ХРЕСТ святий!!
в ньому - зміст життя мені явив....
в чім спасіння для душі --відкрив!!
Скільки на руках мене ти ніс!!
радість дарував , щоб --замість сліз....
І від зла чим міг - тим закривав!!
Від напастей різних рятував....
Серцем я - вклоняюся ТОБІ.....
за діла і помисли святі!!
Вже без тебе ...

Чи Ісус є серцем твоєї родини?

Чи Ісус є серцем твоєї родини?
Чи Він з вами разом в центрі, при столі?
Може нема місця в кутику хатини?
І закриті двері, темно у вікні. Ти зітхнув так важко… В центрі? - Ні, немає…
Крісло що для нього, я давно зламав.
Жаль, та вся родина Його не чекає,
І ніхто не просить, щоб за стіл сідав. Ти Його не бачиш, Він глядить у віконце,
Знаєш: без запрошень в дім і не зайде.
Він щодень дарує тобі хліб і сонце,
А тобі здається, що так все буде. Де Його немає - золото ржавіє,
Банківські рахунки - просто як сміття.
Де Його нем...

Не смій собі казати: Я не можу

Не смій собі казати: Я не можу,
Іди вперед наперекір вітрам.
Ніхто тобі ніколи не поможе,
Якщо ти не повіриш в себе сам!
Не думай говорити: Я здаюся...,
Хоч як уперто підганяє час.
Лиш заспокій себе: Хай помилюся,
Та буду знати вже на другий раз...
Ніколи не кажи собі: Не справлюсь...,
Невпевненість - то подруга тривог.
Лиш подумки повторюй: Постараюсь,
Але хай буде так, як хоче Бог... О. Сапріянчук-Маротчак

Безцінний скарб

Ми втратили скарбів безцінних немало:
Хто сина, хто доньку, маленьке дитя,
Матусю чи тата… бабусі не стало…
Ми втратили все у війні за життя. Ми втратили сім‘ї, наш світ й спілкування,
Будівлі, квартири, хати та міста.
Ми втратили храми й гарячі бажання,
Але ми не втратили в серці Христа. Не втратили гідність та людське сумління
На поміч спішити, зігріти в біді.
Не втратили ми, лиш надбали терпіння
Чекати на вирок вовкам на суді. Не втратили віри, (в скорботах —зміцніла),
Не втратили розум в катівнях журби.
Ми вдячні Творцю за Його до нас милість,

Миті одвічного

Думку до думки, і слово до слова,
Мов намистини, нанизую знову.
Та описати буваю не в силах
Посмішку неба красиву-красиву, Чисту пелюстки сльозу на світанні,
Пісню зірниці тремтливо-печальну,
Спрагу проміння, що сяє в зеніті, —
Хоч це всього лиш одвічного миті. Миті величні, що серце бентежать,
У таїні неосяжно-безмежній
Дивно постали, як світу основа,
З думки Творця, за Святим Його словом. Розумом їх осягти не беруся —
Небу у відповідь тихо всміхнуся…
Думку до думки зберу по краплині

<<42 43