Безцінний скарб
Ми втратили скарбів безцінних немало:
Хто сина, хто доньку, маленьке дитя,
Матусю чи тата… бабусі не стало…
Ми втратили все у війні за життя.
Ми втратили сім‘ї, наш світ й спілкування,
Будівлі, квартири, хати та міста.
Ми втратили храми й гарячі бажання,
Але ми не втратили в серці Христа.
Не втратили гідність та людське сумління
На поміч спішити, зігріти в біді.
Не втратили ми, лиш надбали терпіння
Чекати на вирок вовкам на суді.
Не втратили віри, (в скорботах —зміцніла),
Не втратили розум в катівнях журби.
Ми вдячні Творцю за Його до нас милість,
За хліба шматочок та ковшик води.
Ми вдячні безмірно за скарби нетлінні,
Які не украсти й не вбити повік.
Господь у безсиллі дав крила орлині,
З руїн нас підняв, Він є сили потік.
Ми вдячні, бо Бог у тривозі із нами
І Він через води глибинні несе.
Ми втратили все… Що ж… А скільки придбали?
Бо тільки в Ісусі є скарб над усе.
|
|
|
|
Молюсь за тих, хто на землі втрачає, Хто часто і не розуміє: «Чому так?»
Молюсь за тих, хто на землі втрачає,
Хто часто і не розуміє: «Чому так?»
Кому підтримки у молитві вистачає,
Не треба слів із лицемірним співчуттям.
Порад не треба. Так багато тих, хто знає,
Чому, навіщо і для чого Бог послав…
Так цінно, коли хтось з слізьми згадає,
В молитві щирій твою душу зігріва.
Молюс...
Стежка
Я показав вам праведності стежку,
Плекайте віру, як пастух овець.
Ворони зла не раз життя бентежать,
Та той дійде, хто з милосердя весь.
Здолають шлях тернистий найсильніші,
Впадуть додолу й літні, і малі.
Буває, зрадить той, хто найрідніший,
Скуштуєш ніж від тих, кого жалів.
Знайде пітьма - не страшно, мчіть до світла,
Учись любити
Учись любити все навколо себе:
Траву і квіти, кущик, деревце.
Жучка і пташку, і блакитне небо.
І синьооке чисте джерельце.
Усе прийшло на білий світ, щоб жити,
Щоб дарувати радість і красу.
Учися дивуватись і любити
Чистеньку, мов перлиночку, росу.
<...Яка це радість!
Яка це радість- встати на світанні,
З молитвою зустріти день новий,
Позаду всі залишити страждання,
З надією долати шлях земний.
Яка це радість - в щастя зодягнутись,
Всім побажати миру на Землі.
І вперше після болю посміхнутись,
Добро і ласку сіяти у злі.
Яка це радість - чути голос рідних,
Вслухатися у співи солов'я.
А Ти всюди зі мною
А Ти всюди зі мною, мій добрий і люблячий Пастир.
Хоч так темно навколо й тривога луна' знов і знов.
Хоч тумани - стіною, та Ти не дозволиш упасти.
Чую певний Твій голос: рятунок готовий давно.
Зводжу зір свій угору. Чекаю терпляче на Тебе,
Хоч лякає цей гуркіт, хоча небезпека зроста'.
Коли Пастир мій поруч, ні в чому не маю потреби.
В...
Для Господа живи
Для Господа живи, Йому належить слава,
Він всесвіту Творець, Він є Спаситель твій,
Любов свята Христа, для цього є підстава,
Тебе Він спас й веде, в небесний край святий.
З Ним добре дуже є, для нас Він щит й опора,
Як можна в цім житті, не славити Христа?
Важлива як для нас, є перед Ним покора,
Не забувай про те, що кров текла з хреста.
Мама - дарунок від Бога! / Християнський вірш про маму
Мама! Як багато це слово означає!
Скільки в ній любові, ніжності і теплоти!
Кожна людина на світі це знає,
Незалежно малий чи дорослий є ти.
Ніжність її - це чисте, блакитне небо,
Де житимем з Господом там навіки.
Як часто малі і дорослі так хочемо
Притулитись до рідної мами руки.
Теплота її, мабуть, тепліша від сонця,
Що в не...
Буває на душі тривога, У житті розчарувань багато
Буває на душі тривога,
У житті розчарувань багато
Не ясна і важка є ця дорога,
Земне майбутнє так туманне.
Буває страх не раз охопить,
Не бачу чітко чогось на землі
І знов проблеми так тривожать
Що ж мене чекає там в далі?
Та Господь дає майбутнє і надію
Вічне царство вірних всіх чекає
Небесне майбутнє у яке я...
А НЕБО БЕЗТУРБОТНЕ
А небо безтурботне...
Так хочеться піднятися над всім,
Тримати руку Господа
І взнати що є справжній сміх.
Плачуть батьки та діти.
Ще болем кривдиться земля.
Як би ж вони всі стигли
Пізнати Спасаюче Ім'я!
У кожного в свій час
В житті проломить греблю...
А що ж спасе тебе, коли
Надіявсь лиш на себе?
А небо без...
ВСЕ ЖИТТЯ ШУКАВШИ
Все життя шукавши, не знаходиш правди,
Не знаходиш миру, світла і безсмертя,
Все життя – лиш тління, безкінечні справи,
Підсихають сльози, але все ж не стерті.
Cерце твоє стало, мов холодний камінь,
Хоча часом рветься бідне до тепла,
Але не зігріє світ своїм обманом,
Бо нема неправди, що б допомогла.
Не іди крізь терни до зірок...